Був внесений до системи «Шлях» як водій, але нервував та не зміг пояснити вміст вантажу, - суд розглянув справу про відмову у перетині кордону

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних ДПСУ, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Уповноважені службові особи ДПСУ з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон. На цьому наголосив Чернівецький окружний адміністративний суд у рішенні від 18 грудня 2023 року по справі №600/5838/23-а.

Як вбачається з обставин цієї справи, службова особа прикордонної служби провела додаткову перевірку документів позивача і його опитування з метою встановлення мети поїздки за кордон. За результатами проведених заходів у зв`язку із не підтвердженням мети поїздки позивачу було відмовлено в пропуску через кордон.

При цьому суд звертає увагу на те, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби. А включення позивача до системи «Шлях», на чому акцентовано увагу у позові, не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон, оскільки таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.

Обставини справи

Чоловік звернувся до суду з позовом до прикордонного загону імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону.

Позивачу відмовлено у перетині кордону на виїзд у зв`язку із непідтвердженою метою поїздки. Він зазначає, що під час походження прикордонного контролю ним було надано працівнику Держприкордонслужби всі документи, що підтверджують наявність у нього підстав для перетинання державного кордону, а наданих документів достатньо для підтвердження підстав (мети) перетинання державного кордону України. Окрім цього, зазначає, що службова особа відповідача, приймаючи рішення про відмову в перетинанні кордону від 13.08.2023, не могла обмежитися лише вказівкою на ненадання позивачем відповідних документів, а зобов`язана була зазначити, яких конкретно документів для перетинання державного кордону недостатньо і які, на думку відповідача, позивач повинен був надати для прикордонного контролю, чим допущено порушення принципу належного урядування.

Прикордонна служба, зі свого боку, зазначила, що відповідно до пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України у разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, в перетинанні кордону в порядку, визначеному ч. 1 статті 14 Закону «Про прикордонний контроль».

Враховуючи наявність в уповноважених службових особах Державної прикордонної служби повноважень проводити перевірку підтверджуючих документів, з метою уточнення мети поїздки, позивачу було задано ряд питань, що стосується мети перетину державного кордону, а саме: уточнювався характер вантажу, яка комп`ютерна техніка, комп`ютерне устаткування та яка їх кількість буде транспортуватись; уточнювався маршрут руху для отримання вантажу; призначення вантажу.

Під час відповіді на поставлені ним запитання позивач не зміг назвати найменування товару який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди повинен доставити вантаж.

Враховуючи те що, громадянин України є особою, яка підлягає мобілізації та мав намір перетнути державний кордон на виїзд як водій, що здійснює перевезення на підставі пункту 2-9 Правил, в ході перевірки наданих на паспортний контроль підтверджуючих документів встановлено, що громадянин надав копію заявки на перевезення вантажу до договору №06/08 від 6.08.2023, копію наказу  прийняття на посаду водія від 9.08.2023 року.

Також під час врахування аналізу та оцінки ризиків, а саме загальнодержавний профіль ризику 3_2010_01 У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов`язаними громадянами України», знервовану поведінку, не надання відповіді на питання щодо характеру перевезення, на підставі не підтвердження мети поїздки ним, відповідно до абзацу 13 пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби  було прийнято рішення про відмову в пропуску через державний кордон на підставі частини 1 статті 14 Закону «Про прикордонний контроль».

Позиція суду

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивача наказом від 9.08.2023, виданого ТОВ «І», прийнято на посаду водія автотранспортних засобів. 9 серпня укладено трудовий договір. Того ж дня, ТОВ «І» подано повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту №1 щодо прийняття на роботу, яке згідно квитанції №2 прийнято Головним управлінням ДПС у Києві.

6 серпня 2023 року між ТОВ «Б» і ТОВ «І» укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно Договору Перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений цим Договором термін і видати його Вантажоодержувачеві, а Вантажоодержувач зобов`язується прийняти доставлений вантаж та сплатити за перевезення вантажу передбачену цим договором винагороду.

ТОВ «Б» подано заяву на перевезення вантажу щодо перевезення комп`ютерної техніки, комп`ютерного устаткування, корпусів. Дані про позивача, який здійснює міжнародні перевезення, були внесені у систему «Шлях».

ТОВ «І» подано заявку на перетин кордону у системі «Шлях» відносно водія – позивача на транспортному засобі Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI на пункті пропуску «Порубне-Сірет» 13 серпня 2023 року.

13 серпня 2023 року він прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Порубне» з метою здійснити перетин державного кордону на виїзд.

Під час здійснення прикордонного контролю позивачем надано: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення водія; копію заявки на перевезення вантажу до договору від 6.08.2023 року; копію наказу про прийняття на посаду водія від 9 серпня 2023 року.

Як вбачається з доданих до відзиву пояснень інспектора прикордонної служби, з метою уточнення мети поїздки позивача уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби задано ряд питань, що стосується мети перетину державного кордону, а саме уточнювався характер вантажу: комп`ютерна техніка, комп`ютерне устаткування та яка їх кількість буде транспортуватись; уточнювався маршрут руху для отримання вантажу; призначення вантажу. Під час відповіді на поставлені запитання позивачем не названо найменування товару, який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди позивач повинен доставити вантаж.

13 серпня інспектором винесено рішення про відмову в перетині кордону. Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому міститься посилання саме на статтю 14 Закону України «Про прикордонний контроль», водночас зазначено, що причиною відмови у перетинанні позивачем державного кордону на виїзд з України є непідтвердження мети поїздки з посиланням, зокрема, на пункт 2-9 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону України».

У зв`язку з цим суд зазначив наступне.

Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України у редакції, на час виникнення спірних відносин передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пункту 2-8 Правил пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: 1) військових, правоохоронних органів; 2) військових адміністрацій; 3) медичних закладів; 4) відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше 6 місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Згідно пункту 2-9 Правил №57 (на який і міститься посилання в оскаржуваному рішенні) у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

Згідно абзацу 13 пункту 2-9 Правил №57 у разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Також, пунктом 10 Правил №57 передбачено, що пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.

У абзацах 1-3 пункту 12 Правил №57 визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє.

У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Указані положення Правил №57 кореспондують приписам частин першої-третьої статті 7 Закону «Про прикордонний контроль», за якими паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами ДПСУ з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому, з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

Як вбачається із встановлених судом обставин цієї справи, на виконання вищевказаних норм посадовими особами відповідача було проведено додаткову перевірку паспортних та інших документів позивача, проведено його опитування з метою встановлення мети поїздки за кордон. За результатами проведених заходів у зв`язку із не підтвердженням мети поїздки позивачу було цілком обґрунтовано відмовлено в пропуску через державний кордон.

При цьому суд звертає увагу на те, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби. А включення позивача до системи «Шлях», на чому акцентовано увагу у позові, не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон, оскільки таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.

Як повідомлено інспектором прикордонної служби у доданих до відзиву письмових поясненнях, під час опитування позивач не зміг назвати найменування товару, який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди повинен позивач доставити вантаж. Вказаних обставин позивачем не спростовано.

До того ж, позивач не звертався до суду в рамках розгляду цієї справи з клопотанням про виклик свідків, не висловлював згоду щодо допиту його як свідка згідно статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України відносно обставин проведення перевірки його документів при спробі перетину кордону 13 серпня 2023 року.

Окрім цього, суд звертає увагу, що у позові позивач просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вирішуючи спір на підставі наявних матеріалів, суд погоджується із позицією відповідача про не підтвердження позивачем мети поїздки при перетинанні кордону саме 13 серпня 2023 року.

Щодо доводів позову про те, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на документи, необхідні для подання позивачем, то суд зазначає, що Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають виключний перелік підстав для перетину державного кордону військовозобов`язаними у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, та документи, які подаються для їх підтвердження. Тобто, особа, яка з`явилася до відповідного пункту пропуску, повинна надати документи, які підтверджують відповідну підставу, яка надає їй право в умовах воєнного стану здійснити перетин державного кордону України. З цього можна зробити висновок, що відповідач не має можливості визначити підставу, з якої особа має право здійснити перетин державного кордону України, адже право подання необхідних документів для підтвердження тієї чи іншої підстави належить особі, яка перетинає державний кордон.

Крім того, суд наголошує, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у разі пред`явлення позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, та одночасному підтвердженні мети поїздки - оскаржуване рішення від 13.08.2023 року жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог. У спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.