Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, - позиція Великої Палати ВС

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. На це вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року по справі №712/4126/22, відступаючи від попередніх позицій касаційних судів.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості  та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Історія справи

Місцевий суд задовольнив позов особи про поділ у натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.

Адвокат позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та просив суд стягнути накористь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати на проведення експертизи.

Зі свого боку, адвокат відповідача подав суду заяву про звільнення від сплати судового збору та заяву про розподіл судових витрат, у якій просив поновити йому строк на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням місцевий суд задовольнив заяву адвоката позивача про ухвалення додаткового рішення і стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та понесені судові витрати на проведення експертизи.

Відповідач на рішення і додаткове рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу лише в частині розподілу судових витрат. Послався на те, що висновок експерта був замовлений позивачем до відкриття провадження у справі.

Апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката відповідача залишив без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат - без змін.

Відповідач подав касаційну скаргу у частині розподілу судових витрат. Серед іншого, зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду, про те, що відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, має відбуватися в межах виключно судового процесу, та залишив поза увагою факт зловживання процесуальними правами позивача та його адвоката, який представляв інтереси сторони за недійсним ордером.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду мала висловитися щодо можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, підготовленого на замовлення особи до відкриття провадження у справі, та вирішити питання щодо необхідності відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність і обґрунтованість 12 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які поніс в суді першої інстанції позивач, та відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Крім того, з огляду на частину першу статті 26 Закону України «Про адвокатуру» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Застосування цієї норми права у подібних правовідносинах уже було предметом перегляду Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/3874/22 міститься правовий висновок про те, що не є підставою для скасування законного судового рішення ордер, форма якого не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України, оскільки адвокат діяв на підставі договору про надання правової допомоги, що передбачено статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». В адвоката не зупинено право на заняття адвокатською діяльністю і він не позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

У справі, крім ордера, наявний договір про надання послуг між позивачем і адвокатом. Останній брав участь у судових засіданнях, готував промову у дебатах (копія якої містися у справі), відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України не зупинено його право на заняття адвокатською діяльністю та він не позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, як і у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції відмовив відповідачу у відшкодуванні здійснених ним витрат на правничу допомогу, оскільки вважав, що немає підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, звернення до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання процесуальними правами та не можуть вважатися необґрунтованими, тягнути обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків у подібних правовідносинах про зловживання процесуальними правами учасниками справи, викладених у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, не знайшли свого підтвердження.

Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи

Системний аналіз положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1)  витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2)  висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3)  у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4)  при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що витрати, здійснені за проведення комплексної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи та додаткової будівельно-технічної експертизи, є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню.

Щодо відступу від правових позицій Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, проаналізувавши відкриті дані Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначила, що в практиці касаційного суду склався такий підхід, що для відшкодування витрат, пов`язаних з її призначенням та проведенням як певної процесуальної дії, а саме: призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду застосування та тлумачення процесуальних норм щодо невідшкодування витрат за проведення експертизи до відкриття провадження в справі навряд чи дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим та відповідає принципам процесуального права, зокрема відшкодуванню судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи викладене, просила відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

Проаналізувавши сутність правовідносин у цій справі та справах Верховного Суду, наведених для відступу від висновків щодо неможливості відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії до відкриття провадження у справі, Велика Палата зазначає таке.

По-перше, до набрання чинності 15 грудня 2017 року Законом України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 15 грудня № 2147-VIII) порядок призначення судової експертизи в адміністративному, господарському, цивільному судочинстві був врегульований статтею 81 КАС України у редакції від 06 липня 2005 року № 2747-IV, статтею 41 ГПК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2539-III (2539-14) від 21 червня 2001 року, статтею 143 ЦПК України в редакції від 18 березня 2004 року.

Системний аналіз зазначених статей свідчить про те, що судова експертиза призначалась виключно судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, для з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Особи, які беруть участь у справі, мали право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта.

Унаслідок розвитку суспільних відносин, уніфікації процесуального законодавства, та розвитку принципу диспозитивності Закон від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, (враховуючи, що попередній порядок призначення судової експертизи є застарілим та не відповідає контексту суспільних відносин), запровадив певні зміни щодо порядку призначення і проведення судової експертизи.

Так, процесуальними кодексами, після внесення змін, передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений або на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 101  КАС України, частина третя статті 98 ГПК України, частина третя статті 102 ЦПК України).

Суд призначає експертизу у справі лише за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 102 КАС України, частина перша статті 98 ГПК України, частина перша 103 ЦПК України).

По-друге, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, як і витрати із судового збору, процесуальне законодавство визначає як судові витрати.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень на відшкодування судового збору чи витрат на професійну правничу допомогу, здійснених до відкриття провадження у справі, як таких, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

За таких обставин не вбачається будь-яких перешкод для відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення експертного висновку, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, за умови, якщо він відповідає вимогам статей 101 КАС України, 98 ГПК України, 102 ЦПК України, безпосередньо пов`язаний з розглядом справи та якщо суд врахував цей висновок експерта як доказ.

Постанови Верховного Суду містять висновок про те, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що внаслідок розвитку суспільних відносин у сфері процесуального законодавства, які знайшли своє відображення у внесених змінах до процесуальних кодексів Законом від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, задля забезпечення єдності судової практики щодо вирішення питання можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, виготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, необхідно відступити від висновку, висловленого в постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.

Такий відступ полягає в тому, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості  та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Висновки щодо застосування норм права

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.