Кого можуть відрядити здійснювати правосуддя в Київському окружному адмінсуді: аналіз доброчесності кандидатів

Як раніше писала «Судово-юридична газета», Вища кваліфікаційна комісія суддів 23 серпня 2023 року вирішить, хто з суддів адміністративної спеціалізації буде тимчасово відряджений на підсилення Київського окружного адміністративного суду (КОАС), який зараз також розглядає і справи ліквідованого Окружного адміністративного суду Києва.

На десять тимчасових вакансій в КОАС претендують 24 судді адміністративної спеціалізації. 9 з них – судді ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва.

13 кандидатів в тій чи іншій формі пройшли оцінювання.

Однак є ті, хто пройшовши оцінювання, отримав негативний висновок від Етичної ради щодо доброчесності.

Стосовно кандидатів є численні запитання і у громадськості. Наприклад, один з кандидатів до КОАС на автомобілі збив 15-річну дівчину і поновив на роботі поліцейського, якого підозрювали у вбивстві 5-річного хлопчика Кирила Тлявова, але пройшов кваліфікаційне оцінювання у ВККС.

Нижче наводимо аналіз кандидатів з відкритих джерел. 

Судді Окружного адміністративного суду міста Києва

1) Бояринцева Марина Анатоліївна

Як зазначає DeJure, згідно з декларацією за 2019 рік, чоловік судді набув у власність автомобіль Mercedes-Benz 2014 р.в. із задекларованою вартістю 50 000 грн, що за офіційним курсом НБУ становило 1 909 доларів США. Водночас ринкова вартість автомобілів аналогічної марки, моделі та року випуску становила від 12 600 до 24 200 доларів США.

ГРД звертала увагу, що згідно з даними досьє та майнової декларації за 2015 рік, впродовж 2005-2012 років суддя та її чоловік набули у власність наступне майно: житловий будинок у Приморську Запорізької області площею 75,9 кв. м,;  квартиру у Запоріжжі площею 111,5 кв. м; автомобіль MITSUBISHI L 200, придбаний чоловіком судді; автомобіль Ford Kuga Titanium 2010 р.в.; автомобіль Mini Cooper S Countryman ALL4 2012 р. в.

Сукупна вартість набутого суддею та її чоловіком майна за 2005-2012 роки становила щонайменше 298 660 доларів США. Відповідно до автобіографії судді, вона майже все своє життя працювала у судовій системі. Чоловік судді з 2011 до 2015 року працював на посаді заступника керівника секретаріату Вищої ради юстиції.

Згідно з публікацією видання «Наші гроші» під назвою «Суд зобов'язав Держгеонадра розширити «прокладці» газове родовище зі схеми Ставицького-Фукса», у 2020 році суддя ухвалила рішення, яким зобов'язала Державну службу геології та надр видати наказ про надання ТОВ «Юноліт Ойл» спецдозволу про розширення меж користування надрами на Фльорівсько-Ювілейній площі. У публікації зазначено, що Міненергетики раніше повернуло документи ТОВ «Юноліт Ойл», оскільки поданий пакет документів нібито не відповідав Порядку надання спецдозволів (не співпадали координати родовища в різних документах). Після подачі апеляції позивач відкликав позов у зв'язку з чим рішення було скасовано, а справу закрито.

2) Васильченко Ірина Петрівна

Як зазначає DeJure, у листопаді 2006 року трапилось ДТП за участі Ірини Васильченко, яка на той час була помічником судді Оболонського райсуду Києва. Вона була за кермом «Шевроле Авео», який зіткнувся із зустрічним автомобілем «Ауді». Внаслідок ДТП травм зазнав суддя Оболонського суду Луценко О. М. (перелом обох ніг). Винним у цій ДТП визнали водія іншого автомобіля Андрія Борківського, який начебто виїхав на зустрічну смугу. Однак батько Борківського стверджував, що це суддя виїхала на зустрічну смугу та спричинила ДТП, а матеріали справи сфальшовані.

Про вірогідність такої версії, як вказує DeJure, свідчать численні порушення, допущені під час розслідування цієї справи, що встановлені рішенням Подільського райсуду Києва від 24 липня 2014 року, яким справу відправлено на дорозслідування. Під час засідання обвинувачений доводив, що матеріали справи не відповідають фактичним обставинам, у схему ДТП вносились зміни, експертом не взято до уваги реальні фотографії місця події, а фото невідомого походження.

У декларації за 2018 рік суддя вказала, що з січня 2018 року її чоловік має право користування автомобілем Audi Q7 2017 р. в., який на праві власності належить свекру судді. Вартість автомобіля – 2491804 грн. Однак загальний дохід свекра за 2013–2018 роки становив 1 826 333 грн, дохід свекрухи – лише 1240 грн., що явно недостатньо для придбання цього автомобіля.

3) Вєкуа Нана Гуриєлівна

За даними DeJure, у травні 2020 суддя у справі №640/7411/20 скасувала деякі абзаци містобудівних умов та обмежень по проектуванню житлово-адміністративного комплексу по вул. Євгена Коновальця (раніше – Щорса), 30 у Печерському районі Києва, які стосуються необхідності отримати відповідні висновки від органів охорони культурної спадщини.

Згідно з публікацією видання «Наші гроші» суддя дійшла висновку про відсутність правових підстав вважати, що ділянка знаходиться в Центральній планувальній зоні, оскільки Київрада не затвердила План зонування території центральної планувальної зони міста. Однак планувальні зони у столиці були визначені Генеральним планом Києва: всього їх вісім, і перша з них – Центральна планувальна зона, у якій існує обмеження висоти будівель – не вище 27 метрів.

У липні 2020 суддя ухвалила рішення у справі № 640/10289/20, що також пов'язане із цим будівництвом. Суддя скасувала граничне обмеження у 27 метрів для висотності забудови. На думку суду, відсутні правові підстави вважати, що об'єкт знаходиться в межах історичного центру міста, оскільки межі та режими використання історичного ареалу міста Києва не затверджено у встановленому законом порядку. У рішенні теж вказано, що ділянка по вул. Євгена Коновальця, 30 не знаходиться в Центральній планувальній зоні.

Згідно з публікацією видання «Наші гроші», в обох випадках суддя просто підмінила поняття, видавши «встановлені Генпланом планувальні зони» і «встановлення меж та обмежень забудови Центральної планувальної зони Києва» за принципово відмінне поняття «функціональні зони», що встановлюються в плані зонування території (зонінгу).

4) Донець Володимир Адольфович – пройшов кваліфоцінювання, набрав 789,375 бала.

Суддя ОАСК Володимир Донець ухвалив рішення щодо пам’яток архітектури Києва, які спричинили подальше їхнє руйнування. Про це йдеться в матеріалі УП. Так, особняк на Лабораторній, 9-Б внесли до переліку пам’яток містобудування й архітектури місцевого значення в 2010 році. Будинок в 2017 році викупило ТОВ SkyProject. На місці пам’ятки планувалось звести висотку з паркінгом. У 2019 році через ОАСК оскаржили рішення. ОАСК скасував наказ Мінкульту про внесення особняка до державного реєстру пам’яток. Верховний Суд скасував рішення ОАСК. Але забудовник скерував нову справу до ОАСК, де суддя Володимир Донець задовольнив позов фірми і скасував наказ міністерства.

Журналісти «Слідства.Інфо» проаналізували рішення ОАСК з Єдиного державного реєстру судових рішень та виявили, що до своєї ліквідації цей суд встиг винести 20 рішень на користь люстрованих посадовців. Серед таких суддів і Володимир Донець.

5) Костенко Дмитро Анатолійович – пройшов кваліфоцінювання, набрав 734,125 бала

Як зазначає DeJure, 7 березня 2017 року на вул. Василя Стуса у м. Києві суддя Костенко на автомобілі збив 15-річну дівчину, якій було заподіяно тілесні ушкодження.

Під час співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання суддя дав пояснення, що ДТП сталася через те, що дитина «переходила дорогу в невстановлену місці».

Водночас, журналісти «Слідство.інфо» оприлюднили відео з місця події, де видно що суддя порушив Правила дорожнього руху, чим в подальшому спричинив аварію.

Обставини цієї ДТП також підтвердив свідок подій — місцевий мешканець який у день аварії зробив допис в соціальній мережі Facebook. «Любителі їздити по зустрічній смузі (бо царьки в пробках стояти не бажають), знову збили пішохода!!!», – зазначив у дописі свідок. Інші коментарі до цього посту засвідчують, що більшість осіб засуджують поведінку водія, який виїхав на зустрічну смугу та збив пішохода. На думку коментаторів, це створювало небезпеку для інших учасників руху та пішоходів.

Як стало відомо зі співбесіди судді та постанови Святошинського районного суду м. Києва від 29.06.2017 у справі № 759/8494/17, винною у ДТП визнано батька дівчинки, яку збив суддя.

З цього випливає, що незважаючи на характер ушкоджень дитини та сумніви у дотриманні суддею правил про обгін та швидкісний режим, кримінальне провадження за цим фактом зареєстровано не було і відповідні експертизи не проводились. Як вказують активісти, це суперечить вимогам законодавства та звичайній практиці, отже, існує обгрунтований сумнів, чи не зумовлено це використанням суддею свого статусу, що є поширеним явищем в Україні.

Також суддя Дмитро Костенко поновив на роботі поліцейського, якого підозрюють у вбивстві 5-річного хлопчика Кирила Тлявова.

Ця новина мала значний суспільний резонанс, а саме поновлення поставлено під сумнів. Так сумнівним, зазначає DeJure, є висновок суду, що ненабрання поліцейським мінімально необхідних балів на тестуванні під час атестації не є підставою для його звільнення. Тобто, на думку суду, поліцейським може бути особа, яка не має мінімальних знань законодавства.

Суддя Костенко неодноразово порушував строки розгляду справ. Окремі справи перебували у нього на розгляді понад 2 роки. За це рішенням Третьої дисциплінарної палати ВРП від 23.12.2019 суддю Костенка притягнуто до відповідальності у вигляді попередження. Згодом за аналогічні порушення було відкрито ще одне провадження, акти порушень встановлено, однак рішенням третьої дисциплінарної палати ВРП від 01.02.21 воно було закрите без застосування санкцій до судді.

6) Кузьменко Валерій Анатолійович

З жовтня 2008 року по теперішній час – суддя Окружного адміністративного суду міста Києва. За даними DeJure, під час Революції Гідності суддя Кузьменко заборонив проведення заходів з 07.12.2013 по 07.01.2014 року у місті Києві по вул. Інститутська, Лютеранська, Шовковична, Командарма Каменєва, яке надалі не було скасоване та набрало законної сили.

Рішенням від 16.09.2016 року №2351/0/15-16 Вища рада юстиції відмовила у відкритті дисциплінарного провадження у зв’язку з відсутністю доказів, які б свідчили про свавільність цього рішення, грубу недбалість чи навмисне порушення суддею закону під час розгляду справи та прийняття рішення.

Також відомий тим, що в грудні 2015 року припинив діяльність Комуністичної партії України.

В серпні 2017 року визнав незаконним рішення Кабінету Міністрів України про передачу ПАТ «Укрзалізниця» з підпорядкування Міністерства інфраструктури України. В подальшому це рішення скасовано Верховним Судом.

17.04.2019 року не з’явився на іспит до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, вказавши підставою неявки тимчасову непрацездатність. При цьому, на сайті ВККС зазначено, що рішенням від 08.05.2019 року визнано причини його неявки поважними.

Відповідно до відкритої інформації з OpenDataUA мати судді, Гіріна Світлана Федорівна, займається підприємницькою діяльністю з 1994 року.

За даними Громадської ради доброчесності Гіріна С.Ф. є власницею нерухомого майна у житловому комплексі «Престиж Хол» у місті Києві, в якому проживає суддя з 2019 року.

Суддя ухвалював рішення про скасування висновків Громадської ради доброчесності.

7) Пащенко Костянтин Сергійович

Указом Президента України від 18.06.2009 Костянтина Пащенка призначено строком на п'ять років на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Указом Президента від 28.09.2017 його призначено суддею ОАСК безстроково.

За інформацією Державної судової адміністрації України, суддя розглянув у 2021 та 2022 році 1008 та 2012 справ відповідно, в той же час за цей період скасовано та змінено рішення у 63 справах.

Громадська рада повідомляє, що суддя не з'явився на іспит під час кваліфоцінювання.

Згідно з даними щорічних декларацій за 2015-2019 роки, зазначає DeJure, суддя з 2015 року користується автомобілем Тойота Land Cruiser Prado 150 2010 р.в., з 2016 року користується квартирою у ЖК «Пори року», з 2017 року паркомісцем у цьому ж житловому комплексі.

На момент декларування автомобіль був записаний на ім'я батька судді, а квартира та паркомісце на підставі договорів дарування записані на ім'я матері судді. Цей подарунок зробила Удовіченко К. Ф., яка придбала їх ще у 2010 та 2012 роках. Через рік після купівлі квартири Удовіченко К.Ф. видала судді та його батьку довіреність на квартиру зі строком дії з 06.01.2011 по 06.01.2021. Незважаючи на наявність довіреності, суддя у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках не декларував своє право на квартиру.

Громадська рада доброчесності вказує, що батько судді станом на 18.06.2018 працював за цивільно-правовим договором на дочірнє підприємство «Цептер Інтернаціональ Україна», а мати судді не працювала. Сумніви викликають походження коштів на квартиру у Києві, придбану в 2020 році.

28.09.2017 слідчі судді Печерського районного суду міста Києва постановили ухвали щодо арешту та передачі в управління АРМА низки активів у межах кримінальних проваджень, зокрема, щодо ексміністра доходів і зборів Олександра Клименка.

21.03.2018 суддя Пащенко постановив ухвалу у справі № 826/4264/18, якою заборонив АРМА вчиняти будь-які дії з управління арештованим майном.

Суддя скасував висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність критеріям доброчесності судді Гришка О.М.

Разом з тим, інформація про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відсутня.

8) Чудак Олеся Миколаївна

За даними DeJure, 16.05.2019 суддя у справі №640/8291/19 задовольнила заяву про забезпечення позову ТОВ «Дайтона Груп» до Державної архітектурно-будівельної інспекції та зупинила дію припису ДАБІ про заборону скандального будівництва на території Протасового Яру в зоні охоронюваного ландшафту.

14.08.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу ДАБІ та скасував ухвалу судді. У рішенні апеляційної інстанції зазначено, що задовольняючи клопотання про забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач, суддя фактично вирішила справу без її розгляду по суті, що суперечить принципам адміністративного судочинства.

Третя дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарне провадження стосовно судді щодо обставин постановлення вказаної ухвали. Однак рішенням від 28.10.2020 провадження закрила, оскільки вирішила, що мала місце суддівська помилка, а не навмисне порушення.

25.06.2019 суддя скасувала рішення Київської міської ради про перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери і проспекту генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича. Це викликало неоднозначну реакцію у суспільстві. 09.12.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення судді і зазначив, що судом першої інстанції неповно було встановлено спірні обставини, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

У паперових деклараціях за 2012, 2013, 2014 та 2015 роки та електронній декларації за 2015 рік суддя не вказала жодного житла, яке б перебувало у неї або у членів її сім'ї на праві власності, в оренді чи на іншому праві користування.

У деклараціях за 2016-2019 роки, суддя вказує, що її зареєстроване та фактичне місце проживання знаходяться у м. Києві. При цьому ці дві адреси не збігаються. Водночас у вказаних деклараціях суддя задекларувала лише одну квартиру у м. Києві. Таким чином, суддя не декларувала житло за зареєстрованим місцем проживання.

9) Шейко Тетяна Іванівна

Відповідно до даних суддівського досьє, з 03.12.2012 по 13.12.2012 суддя перебувала на навчанні, тривалістю 68 академічних годин. У той же час суддя винесла 6 судових рішень у різні дні навчання (у тому числі одне рішення по суті).
Також суддя перебувала на навчанні з 18.03.2013 по 29.03.2013, тривалістю 74 академічних години. Водночас суддя винесла 8 судових рішень у різні дні навчання.
Це може свідчити, що суддя пропускала навчання або ж рішення ухвалювались без її присутності, зазначає De Jure.

Інші судді

10) Білоноженко Марина Анатоліївна – суддя Черкаського окружного адміністративного суду. Пройшла кваліфоцінювання, набрала 698,5 бала

За даними видання Букви, суддя – дружина начальника Львівської митниці Іллі Ніжнікова (був призначений в 2021 році, і у березні 2022 року, за даними Антикорупційного моніторингу Львівщини, був звільнений з посади, але поновлений в судовому порядку).

«Букви» писали, що Ніжніков володіє 12 сотками в Дружні Бородянського р-ну (47 км від Києва). У 2013-му році він став власником 10%-ої частки земельної ділянки у Криму (смт Лівадія, Ялта, АРК) площею 344 кв.м. (3,44 сотки).

«Також він володіє 25%-ю часткою у житловому будинку (разом з батьками та братом – у всіх по 25%) у тому ж Криму (Слов’янське Роздольненського р-ну, неподалік Красноперекопська) площею 280 кв.м.

Пан Ілля разом з дружиною (Білоноженко Марина Анатоліївна) та сином (Ніжніков Артем Ілліч) володіє дачним будинком у Шпитьках Києво-Святошинського р-ну (20 км від Києва) площею 158 кв. м. та земельною ділянкою під ним площею 6 соток. Земельна ділянка знаходиться у власності виключно Іллі Ніжнікова.

Ілля Ніжніков – справжній квартирний магнат! Він володіє одразу трьома квартирами у Києві – площею 46,6 кв.м., 51,3 кв.м. та 94,3 кв.м. Перша квартира записана на дружину, друга – на сина (і там же зареєстровані Ілля з дружиною), третя квартира – на брата.

Ще одна квартира є у Черкасах – площею 58,2 кв.м., записана на Стену Дар’ю Олександрівну та знаходиться на праві користування у сина Ніжнікова», - писали «Букви».

«Дружина Іллі Ніжнікова володіє двома коштовними каблучками (з сапфіром та діамантами) та 2 іконами.

Сім’я Ніжнікова має у користуванні 3 авто – BMW 528i 2012 року та BMW X5 2011 та 2016 років. Перше авто (BMW 528і) записано на брата, але машиною користується сам Ілля Ніжніков.

Другим авто (BMW Х5 2011 року) користується дружина, а записано воно на Білоноженко Світлану Павлівну – чи то сестру, чи то матір дружини.

У 2020 році дружина пересіла на BMW X5 2016 року вартістю 938 тисяч грн.

У 2019 році Ілля Ніжніков працював в ГУ СБУ в Києві та Київській області, потім перейшов до ДБР на посаду начальника управління Головного слідчого управління ДБР.

Останнім місцем роботи була Державна митна служба на посаді начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

За 2019 рік отримав 305 тисяч заробітної плати в СБУ Києва та Київської області, а у 2020-му на цьому ж місці – 404 тисяч грн.

При тому зарплата в ДБР не відбивається у деклараціях за 2020 та 2019 роки. Заробітна плата з митниці також не відбивається у декларації за 2020 рік, а це означає, що його туди перевели нещодавно, у 2021 році.

Дружина весь цей час працює в Черкаському окружному адміністративному суді. За 2019 рік отримала 676 тисяч грн зарплати, за 2020 рік – вже 890 тисяч грн.

В декларації за 2020 рік дружина позначена вже як цивільна дружина, тобто вони формально розлучились. До 2020 року Марина Білоноженко фігурувала в деклараціях саме як офіційна дружина.

Вся інформація в декларації дружини за 2020 рік збігається з декларацією Іллі Ніжнікова.

Як суддя, дружина в основному розглядає адміністративні справи за позовами громадян до державних органів.

Батько дружини – професор в Національному університеті охорони здоров’я України ім. Шупика.

Сім’я Ніжнікових має в розпорядженні чимало грошових активів.

Так, у 2019 році, було готівкових коштів на 8000 USD у Ніжнікова та на 4000 USD у дружини. На банківських рахунках – 2384 грн та 24 грн у Ніжнікова, 199834 грн та 825 грн у дружини.

А вже у 2020 році їхні статки дещо виросли. Готівки у Ніжнікова залишилось так само – 8000 USD, а ось у дружини суттєво збільшилось – аж до 14000 USD. На банківських рахунках – 791 грн та 1 грн у Ніжнікова, 53327 грн та 825 грн у дружини.

Як бачимо, у дружини за рік стало на 10 тисяч доларів готівки більше. Це при тому, що вона купила авто за 938 тисяч грн у 2020 році!

У 2017 році дружина взяла участь у форумі непрямого оподаткування, де одним зі спонсорів була фірма Arzinger, яку пов’язують з лобіюванням інтересів російського бізнесу в Україні», - вказувало видання.

11) Діска Аліна Борисівна - суддя Сумського окружного адміністративного суду. Пройшла кваліфоцінювання, набрала 769,625 бали.  

Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 була призначена на посаду судді Недригайлівського районного суду Сумської області строком на п’ять років, Указом від 6 листопада 2014 року № 853/2014 переведена на посаду судді Сумського окружного адміністративного суду у межах п’ятирічного строку. У квітні 2019 року Указом Петра Порошенка призначена суддею безстроково.

12) Жук Руслан В’ячеславович - суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду. Пройшов кваліфоцінювання, набрав 767,8 бали.

У 2011 році фігурував у скандалі стосовно діяльності тодішньої ВККС. Як писали тоді ЗМІ, за допуск до кваліфікаційного іспиту нібито потрібно було заплатити $100 тисяч.

«Успішно склали суддівські тести син голови Львівського апеляційного суду Андрій Государський, син колишнього судді Верховного суду України Руслан Жук (він має працювати у Кіровоградському міському суді), син судді Вищого адміністративного суду України Дмитро Сірош (має шанс бути суддею господарського суду Полтавської області). А син члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів, який перевіряв роботи кандидатів, Андрій Мікулін невдовзі може стати суддею Ірпінського міського суду Київської області», - писало «Радіо Свобода».

За 2022 рік суддя перерахував на потреби ЗСУ 63 394 грн. За 2023 рік – 18 тисяч грн.

13) Жукова Євгенія Олексіївна - суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Вдало пройшла кваліфоцінювання, набрала 767,3 бала.

Закінчила Дніпропетровський національний університет та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», здобула кваліфікацію юриста. Захистила дисертацію за спеціальністю «Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» на тему «Реалізація принципу процесуальної економії в адміністративному судочинстві», є кандидатом юридичних наук.

За даними сайту «Останній бастіон», Євгенія Жукова – дружина судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Сергія Жукова. Володіє квартирою та автомобілем Volkswagen Golf. За облікованою інформацією до суду надходили звернення від учасників справ, що стосувалися процесуальної діяльності судді Жукової Євгеніі в кількості – 52, скарги від громадян не надходили.

Періодично підвищує свою кваліфікацію шляхом проходження відповідного навчання в Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України.

Суддя Євгенія Жукова щомісячно відраховує кошти з належної  їй до виплати суддівської винагороди на потреби ЗСУ відповідно до надісланих до суду листів військових частин та складених заяв.

14) Заічко Олена Вікторівна – суддя Харківського окружного адміністративного суду. Вдало пройшла кваліфоцінювання, набрала  744,625 бала.

У липні 2022 року агентство розслідувань «Слідство.інфо» випустило матеріал про неї під назвою «Аудіозаписи свідчать, що суддя з Харкова підробила судове рішення на користь бізнесменки».

«Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олена Заічко могла попросити колег зіпсувати диск із записом судового засідання для того, щоб змінити своє рішення на протилежне. Завдяки цьому місцева бізнесменка не заплатила до бюджету майже 7,5 мільйонів гривень податків. 

«Слідство.Інфо» отримало аудіозаписи телефонних розмов харківської судді, а також проаналізувало судові документи — разом вони свідчать про те, що вже після рішення судді Заічко відбулося втручання у документи і рішення було змінено», - зазначало «Слідство.інфо».

Аналітики Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану дослідили спосіб життя і професійний шлях пані Олени Заічко.

У її біографії знайшли декілька свідчень недоброчесності: ухвалення сумнівних рішень, ухвалення рішень під час навчання поза судом і питання щодо задекларованого майна. 

Так, наприклад, суддя Заічко ухвалила рішення на користь житлово-будівельного кооперативу «СЛАЙС» у лютому 2020 року, який належить до зони впливу депутата харківської міської влади Ігоря Аріха, щодо забудови 13 гектарів лісу, — хоч ця земельна ділянка і була арештована рішенням іншого суду ще раніше. Цікавим доповненням є те, що одразу після цього — 26 березня 2020 року — неповнолітні діти кандидатки отримали у власність квартиру площею 102,5 кв м від Харківської мерії. 

Також викликає питання майнова декларація судді: 2 березня 2021 року вона оформлює право власності на автомобіль LEXUS RX 350 вартістю майже 2 мільйони гривень. У декларації за 2020 рік вона зазначає, що внесла 591 тисячу гривень як передоплату за авто.  При цьому, станом на кінець 2020 року Заічко не задекларувала жодних коштів, за які згодом могла б дозволити собі оплатити решту суми за автівку, а зарплатні за два місяці 2021 року було б для цього очевидно недостатньо, вказують громадські організації.

15) Кочанова Поліна Валеріївна - суддя Донецького окружного адміністративного суду. Пройшла первинне кваліфоцінювання суддів у 2016 році.

Центр протидії корупції зазначав, що суддя виступала проти судової реформи.

16) Кравченко Євген Дмитрович - суддя Сумського окружного адміністративного суду. Не завершив процедуру кваліфоцінювання суддів.

Брат судді у 2016 році, за даними порталу «Суддівська кров», займав посаду заступника начальника Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва.

17) Кухар Марина Дмитрівна - суддя Харківського окружного  адміністративного суду. Пройшла кваліфоцінювання суддів, набрала 727,25 бала.

Була кандидатом до Вищої ради правосуддя.

Етична рада зазначила, що суддя не відповідає вимогам щодо доброчесності.

«Кухар М.Д. 19 вересня 2008 року призначена на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду, яку займає дотепер.

Щодо неповної та неточної інформації у майнових деклараціях.

У період 2012 – 2013 років Кухар М.Д. була зареєстрована та проживала у квартирі в м. Харкові, власником якої був її батько – Кухар Д. І., а в період 3 3 2013 – 2015 років - у квартирі в м. Харкові, власником якої була її баба – Комягіна С. М. Наведені дані кандидат підтвердила у своїх письмових поясненнях. Етична рада встановила, що у щорічних деклараціях кандидата за 2012 – 2014 роки відсутні відомості про будь-які об’єкти нерухомого майна, належні їй на праві власності або які перебувають у її користуванні.

Під час співбесіди кандидат пояснила, що чинне на той час антикорупційне законодавство зобов’язувало декларанта зазначати в декларації лише місце реєстрації, що вона і зробила. На її думку, закон не вимагав повідомляти про фактичне проживання, якщо воно збігалось з місцем реєстрації, як і не вимагав вносити в декларацію відомості про об’єкти нерухомого майна, в яких декларант проживає, якщо вони не є його власністю. Етична рада вважає такі пояснення непереконливими, оскільки вони суперечать чинному на той час законодавству.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України від 7 квітня 2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції Закону України № 224 –VII від 14 травня 2013 року) суб’єкти декларування зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону. У розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити відомості про майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним. Таку ж інформацію він повинен надати й стосовно членів сім’ї. Отже, закон зобов’язував кандидата вносити до декларації відомості не лише про об’єкти нерухомого майна, власником якого вона є, але й ті, які перебувають у неї на праві користування. Всупереч наведених вимог закону Кухар М. Д., користуючись у 2012 – 2013 роках квартирою Кухара Д. І., а в 4 4 2013 – 2014 роках квартирою Комягіної С. М., в деклараціях за цей період такі відомості не відобразила. Відповідно до п. 1.3.7.6 Методології, кандидат повинен відповідати вимогам фінансового контролю, що визначені антикорупційним законодавством, зокрема, щодо вчасної подачі декларацій, повідомлень про суттєві зміни майнового стану, повідомлень про відкриті рахунки у банківських та фінансових установах (у тому числі за кордоном) та надання повної та точної інформації у майнових деклараціях.

Щодо невідповідності рівня життя кандидата задекларованим доходам.

У декларації за 2018 рік Кухар М. Д. повідомляє про грошові активи у розмірі 5 000 доларів США та 81 416 грн, а в декларації за 2019 рік кандидат задекларувала грошові активи вже у розмірі 37 300 доларів США. У своїх письмових поясненнях Кухар М. Д. зазначила, що зростання грошових активів за 2019 рік відбулося винятково за рахунок прибутку, отриманого за її місцем роботи. Відповідно до довідки Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, дохід Кухар М. Д. у 2019 році становив 967 265 грн, що приблизно еквівалентно 38 000 доларам США. Під час співбесіди кандидат підтвердила свої письмові пояснення та на запитання Етичної ради про витрати за 2019 рік повідомила, що в цей період часу окрім поточних витрат у неї були витрати, пов'язані з туристичними поїздками за кордон. Водночас вона зазначила, що витрати на подорожі були незначні, оскільки туристичні тури придбавалися заздалегідь. Відповідно до наявної в Етичної ради інформації, Кухар М. Д. в 2019 році тричі виїжджала за кордон та перебувала з 25 травня по 30 травня в Італії, з 23 5 5 липня по 02 серпня в Туреччині, а з 22 листопада по 05 грудня в Домініканській Республіці, що не заперечується кандидатом. Етична рада вважає, що існують обґрунтовані сумніви у тому, що витрати Кухар М. Д. на комунальні послуги, обслуговування автомобіля, туристичні поїздки за кордон та інші повсякденні витрати за 2019 рік становили 5 000 доларів США, що станом на вказаний рік еквівалентно приблизно 125 000 грн, оскільки лише тур на два тижні до Домініканської Республіки у 2019 році міг коштувати приблизно 95 000 – 115 000 грн. Кандидат не надала Етичній раді переконливих доказів на спростування наведеної вартості туру та на підтвердження свого розрахунку витрат.

Щодо недекларування кандидатом вартості набутої у спадок квартири.

Етична рада під час оцінювання кандидата встановила, що Кухар М. Д. 13 травня 2019 року набула у спадок квартиру у м. Харкові від своєї баби – Комягіної С. М. У деклараціях за 2020 – 2021 роки кандидат не зазначає її вартість на дату набуття права власності або за останньою грошовою оцінкою. У письмових поясненнях на запитання Етичної ради кандидат зазначила, що не володіє інформацією про вартість вказаної квартири, та не має документів на підтвердження її вартості, а тому в декларації відповідні відомості не вносила. Однак під час співбесіди кандидат пояснила, що її баба придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2012 року, який вона надала нотаріусу для оформлення спадщини. 6 6 Оскільки у договорі купівлі-продажу обов’язково вказується вартість майна, яке є предметом правочину, Кухар М. Д. була відома вартість квартири, яку вона успадкувала. Після співставлення письмових пояснень Кухар М. Д. з її усними поясненнями під час співбесіди, Етична рада має обґрунтований сумнів, що кандидат була необізнана про вартість квартири, власником якої вона стала.

Відповідно до п. 1.3.7.6 Методології, кандидат повинен відповідати вимогам фінансового контролю, що визначені антикорупційним законодавством, зокрема, щодо вчасної подачі декларацій, повідомлень про суттєві зміни майнового стану, повідомлень про відкриті рахунки у банківських та фінансових установах (у тому числі за кордоном) та надання повної та точної інформації у майнових деклараціях. Етична рада вважає, що Кухар М. Д. в деклараціях за 2020 – 2021 роки надала неповну інформацію, а саме не внесла відомості про вартість квартири, що викликає обґрунтований сумнів у її відповідності вимогам фінансового контролю, які визначені антикорупційним законодавством (п.1.3.7.6 Методології).

Щодо законності джерел походження коштів на придбання квартири у м. Харкові.

Етична рада під час перевірки кандидата також встановила, що мати кандидата – Кухар Л. Б., 29 лютого 2012 року набула у власність квартиру, площею 52,6 кв.м у м. Харкові, вартістю 415 480 грн. Під час співбесіди Кухар М. Д. повідомила, що вказану квартиру придбали її батьки за власні заощадження. Відповідно до довідки з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, доходи батьків кандидата з 1998 по 2012 рік становили: Кухар Л. Б. – 123 665 грн, а Кухара Д. І. – 648 725 грн. Отже їхній сукупний дохід за цей період становив 772 390 грн. 7 7 Зважаючи на те, що батько кандидата – Кухар Д. І. 18 вересня 2009 року набув у власність квартиру, площею 74,1 кв.м у м. Харкові, вартістю 508 725 грн, виникають сумніви у правдивості пояснень Кухар М. Д. про придбання квартири площею 52,6 кв.м у м. Харкові, вартістю 415 480 грн, саме за кошти її батьків. Таким чином Етична рада вважає, що існують обґрунтовані сумніви у відповідності кандидата таким показникам критерію професійної етики та доброчесності як чесність (п. 1.3.2 Методології) та законність джерел походження майна (п. 1.3.7 Методології).

Щодо законності джерел походження коштів на придбання транспортного засобу. Етична рада під час перевірки кандидата встановила, що Кухар М. Д. 20 квітня 2013 року набула у власність автомобіль Mercedes – Benz C180, 2012 року випуску, задекларована вартість якого становила 226 000 грн. У письмових поясненнях на запитання Етичної ради кандидат зазначила, що джерелом походження коштів на придбання автомобіля були кошти від продажу у 2013 році автомобіля Hyundai Accent, який належав їй на праві власності, за 57 000 грн, а також власні кошти, отримані нею за місцем роботи у Харківському окружному адміністративному суді. Етична рада вважає непереконливими пояснення Кухар М. Д., що автомобіль Mercedes – Benz C180, 2012 року випуску, вартістю 226 000 грн кандидат придбала у 2013 році за власні грошові збереження та кошти від відчуження нею автомобіля Hyundai Accent. Так, відповідно до довідки Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, заробітна плата кандидата за 2012 рік становила 139 420 грн, а за 2013 рік – 163 098 грн. При цьому, у декларації за 2012 рік Кухар М. Д. не декларувала жодних заощаджень. Отже, з урахуванням коштів, отриманих від продажу автомобіля Hyundai Accent та доходу, отриманого 8 8 кандидатом у період за січень – квітень 2013 року за місцем роботи, є очевидним, що кандидату не вистачало коштів для придбання автомобіля Mercedes – Benz C180, 2012 року випуску», - зазначено у висновку ЕР.

Отже, Етична рада вирішила визнати Кухар Марину Дмитрівну такою, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя.

18) Липа Володимир Анатолійович - суддя Житомирського окружного адміністративного суду. Не завершив процедуру кваліфоцінювання суддів.

За даними видання «20 хвилин», суддя Житомирського окружного адміністративного суду В. А. Липа, розглянувши позовну заяву громадської організації «Громадська оборона» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ» про визнання протиправним будівництво та зобов`язання вчинити дії, відмовив у задоволенні позову. При цьому попередніми перевірками різноманітних комісій було визнано, що у ТОВ «ЮПІДЖІ» (АЗС «UPG» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29) відсутні будь-які дозвільні документи.

19) Окис Тетяна Олександрівна - суддя Житомирського окружного адміністративного суду.

Учасник добору 2017 року, стала суддею за підсумками конкурсу 2019 року.

Місцевий портал зазначав, що вона працювала раніше помічником судді у Києві: «Помічниця столичного судді тепер «керуватиме» Житомирським окружним адмінсудом».

20) Парненко (Віхрова) Вікторія Станіславівна - суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Вдало пройшла первинне кваліфоцінювання суддів у 2016 році.

Свекром судді є екс-член ВККС Віхров Володимир Васильович (з 2012 по 2014).

За даними порталу новин Дніпра, вона була цивільною дружиною Віхрова Сергія – колишнього начальника відділу нотаріату в головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області. 

Як зазначали у «ДеЮре»: «У електронній декларації за 2015 рік суддя вказала, що чоловік користується автомобілем Audi Q7 2010 року. У паперовій декларації за 2015 рік така інформація відсутня. У власності чоловіка з серпня 2013 року перебував автомобіль Toyota Camry 2013 року випуску, який у липні 2014 року знято з обліку для реалізації. У декларації за 2014 рік кандидатка не задекларувала дохід від відчуження цього авто.

У паперовій декларації за 2015 рік суддя задекларувала квартиру площею 58,5 кв. м у Києві, а також квартири площею 49,5 кв. м та 56 кв. м у м. Дніпрі. Водночас в електронній декларації того ж року кандидатка вказує квартири площею 58,3 кв. м у Києві, площею 105,60 кв. м та 54,50 кв. м у Дніпрі. У декларації за 2019 рік не вказаний власник авто Audi Q7, 2012 року випуску, яким користується її чоловік з 2015 року. Існує ймовірність, що ця автівка була оформлена на підставну особу.

У декларації за 2021 рік суддя задекларувала користування житловим будинком батьків площею 248,6 кв.м у м. Біла Церква вартістю 139 700 грн. Зважаючи на розміри будинку, виникає сумнів щодо правдивості задекларованої вартості будинку.

У 2021 році суддя ухвалила 11 рішень під час навчання в іншому місті.

Кандидатка є членом ГО «Всеукраїнська асоціація адміністративних суддів». Ця організація  однією з тих, які звернулися з відкритим зверненням до Президента України, в якому закликали ветувати закон № 1635-ІХ, що запровадив відкритий конкурс на посади у ВРП, в якому кандидатка брала участь.

Під час проходження кваліфікаційного оцінювання кандидатку запитали щодо її дисертації. Віхрова не відразу пригадала назву університету в якому захищала дисертацію, а також не змогла згадати ані прізвища свого наукового керівника (назвала ім’я іншої особи), ані значення важливого наукового терміну «acquis communautaire», якого стосується написана нею робота. Це викликає сумніви щодо самостійності написання та захисту кандидаткою дисертації.

Чоловік судді – начальник Головного управління Державної податкової інспекції в Дніпропетровській області. Її свекор був членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також головою Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Раніше чоловік кандидатки працював на посаді начальника відділу нотаріату в головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області й був звільнений «за власним бажанням». На цю посаду його поновила суддя Ніколайчук С.В., яка за інформацією ЗМІ є кумою подружжя Віхрових. У цій справі сторони чи сама суддя не заявляли відводів, що викликає сумніви у законності рішення. Цікаво також те, що чоловік кандидатки подав 4 позови про визнання протиправним наказу про його звільнення, які були розподілені на Ніколайчук С.В. і ще трьох суддів. Після цього позивач відкликав свою заяву у трьох справах, у результаті чого справу про звільнення вирішувала саме Ніколайчук С.В. І рішення у цій справі суддя ухвалила феноменально швидко – на наступний робочий день від дня відкриття провадження у справі».

Суддя зняла свою кандидатуру до ВРП перед оголошенням результатів співбесід Етичною радою.

21) Царікова Олена Василівна - суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Вдало пройшла кваліфоцінювання суддів, набрала 767,75 бала.

У висновку ГРД від 2019 року, яким Громадська рада доброчесності констатувала невідповідність судді вимогам, вказано, що Олена Царікова під час конкурсу на посаду судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності «умисно повідомила недостовірні (у тому числі неповні) відомості у декларації доброчесності».

«Так, у декларації доброчесності за 2016-2018 роки кандидатка зазначила, що нею своєчасно подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в якій зазначено достовірні відомості. Відповідно до даних, які містяться в досьє, 10.08.2010 Кандидатка після 7 років подружнього життя розірвала шлюб з чоловіком.

Однак у період з 11.02.2014 по 18.05.2017 кандидатка здійснила 13 поїздок за кордон разом з колишнім чоловіком. Поїздки здійснювались до курортних або туристичних місць. Зокрема, до таких міст: Відень, Прага, Шарджа, Париж, Амстердам, Хургада, Бергамо, Меммінген, Барселона, Вроцлав, Стамбул.

Таким чином, згідно з даними досьє, кандидатка протягом понад трьох років проводила відпустки спільно з колишнім чоловіком, що свідчить про наявність в них близьких стосунків. Крім того, 03.02.2014 Кандидатка видала довіреність колишньому чоловіку на розпорядження квартирою в Києві, яка належить їй на праві власності з 2004 року. На момент видачі довіреності Кандидатка вже понад 3 роки не перебувала в шлюбі. У колишнього подружжя немає спільних дітей.

Тож, з високою ймовірністю, після розірвання шлюбу жодних офіційних взаємних зобов’язань у них не лишилося. Громадська рада доброчесності має серйозні підстави вважати, що розлучення у 2010 році було фіктивним, а Кандидатка протягом тривалого часу вносила недостовірні відомості в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та декларації доброчесності, щодо складу членів сім’ї та їх майнового стану.

Кандидатка на посаду судді безпідставно не задекларувала своєчасно своє майно чи члена сім'ї, що є ліквідним активом, дохід, або значно занизила його обсяг і (або) вартість.

Указом Президента України від 23.05.2013 О. Царікова призначена на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду строком на п’ять років, а указом Президента України від 15.03.2019 – безстроково. Однак в декларації про доходи за 2014 рік та деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015-2016 роки Кандидатка не вказує жодного житла за місцем своєї роботи у м.Дніпро (Дніпропетровськ). Єдиним нерухомим майном, яке зазначає в деклараціях кандидатка у період з 2014 по 2016 роках, є квартира в м. Києві. Відстань між цими містами становить понад 450 кілометрів. У зв`язку з цим, виглядає малоймовірно, що Кандидатка протягом тривалого часу проживала в м. Києві та щоденно їздила на роботу до м. Дніпра. Лише в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2017 рік Кандидатка зазначила, що з 05.01.2018 має право користування квартирою в м. Дніпро на безоплатній основі», - зазначила у висновку Громадська рада доброчесності.

22) Череповський Євген Володимирович – суддя Донецького окружного адміністративного суду. Не завершив кваліфікаційне оцінювання суддів, має кримінальне провадження

Вища рада правосуддя на засіданні 8 червня 2021 року розглянула клопотання першого заступника Генерального прокурора Романа Говди про тимчасове відсторонення судді Донецького окружного адміністративного суду Євгена Череповського від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Як було зазначено у поданні першого заступника Генерального прокурора, суддя Череповський Є. В. підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.

Вища рада правосуддя тоді вирішила відсторонити суддю Євгена Череповського від здійснення правосуддя.

3 червня 2021 року ВРП надала згоду на утримання під арештом судді Донецького окружного адміністративного суду Євгена Череповського.

23) Черникова Ангеліна Олександрівна – суддя Донецького окружного адміністративного суду. Не завершила процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів.

Відряджалася власноруч екс-головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим до ОАСК. Підстави такого відрядження невідомі, оскільки ОАСК був повністю укомплектований та не потребував суддів. Лише після рішення Князєва були додані дві вакансії, на які потрапили Ангеліна Черникова та Тетяна Шувалова.

За даними з відкритих джерел, батько Ангеліни Черникової – Олександр Чорнобай є фігурантом «вертольотної справи» про «податкові майданчики» екс-міністра доходів та зборів України за період президентства Віктора Януковича Олександра Клименка. Як писали ЗМІ, «колишній голова Одеської обласної державної податкової адміністрації Олександр Чорнобай зумів утекти перед приїздом правоохоронців до нього додому 24 травня 2017 року».

Також за даними джерел відомо, що Ангеліна Черникова довгий час після призначення не здійснювала правосуддя, оскільки перебувала у декреті.

24) Шувалова Тетяна Олександрівна - суддя Донецького окружного адміністративного суду. Пройшла кваліфоцінювання суддів, набрала  802,5 бала. 

Також, як і Черникова, з невідомих підстав відряджалася екс-головою Всеволодом Князєвим до ОАСК. Лише після його рішення в ОАСК «додали» ще дві вакансії.

Мала розглядати позов екс-заступника голови Верховного Суду і вже колишнього голови Касаційного господарського суду Богдана Львова проти Верховного Суду. 

Спочатку позов Богдана Львова дістався судді Тетяні Шуваловій. Однак вона заявила самовідвід через те, що суддею Верховного Суду працює її чоловік.

Чоловіком судді є суддя Касаційного адмінсуду в складі Верховного Суду Олег Шишов.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.