Верховний Суд висловився щодо обрахунку строку на апеляційне оскарження при неврученні повного тексту рішення суду першої інстанції

Національний банк України (відповідач) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом Банку про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто повністю недоліки апеляційної скарги, а заявлені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причини такого пропуску та підстави для його поновлення, що зумовлені збройною агресією рф проти України та невчасним отриманням оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, не можуть вважатися об`єктивними та непереборними причинами, що унеможливлювали подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у строк, встановлений статтею 295 КАС України.

Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки встановив, що відповідач повний текст рішення суду першої інстанції отримав тільки 1 серпня 2022 року, а тому строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, закінчився 31 серпня 2022 року, тобто відповідач звернувся з апеляційною скаргою у межах встановленого процесуального строку.

Суд зазначив, що з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.

При цьому розумні строки в адміністративному судочинстві – це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Суд врахував, що частиною першою статті 118 КАС України визначено процесуальні строки як встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії; процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведених норм процесуального права Верховний Суд дійшов висновку, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.

Оскільки за правилами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів, а якщо таке рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, то учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З огляду на наведені відповідачем аргументи й докази на їх підтвердження, Суд вказав на відсутність у цьому конкретному випадку в діях НБУ ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Проте, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском, за його висновком, строку на апеляційне оскарження, не врахував, що обставини, наведені відповідачем, дійсно свідчать про те, що він намагався вчинити усіх залежних від нього процесуальних дій у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Також Суд вказав, що стаття 299 КАС України вимагає від суду апеляційної інстанції перевіряти факт отримання скаржником повного тексту оскаржуваного судового рішення та виключно з цього моменту обраховувати процесуальний строк.

У цій справі Верховний Суд також звернув увагу, що сам факт «обізнаності» скаржника з постановленням оскаржуваного судового рішення, за загальним правилом, не впливає на такий обрахунок строку. Зазначене положення процесуального кодексу фактично презюмує добросовісність поведінки скаржника, об`єктивну неможливість до отримання ним повного тексту оскаржуваного судового рішення належним чином скористатися конституційним правом на апеляційний перегляд справи, а також непорушність за такого підходу принципу res judicata (принципу юридичної визначеності або остаточність рішення суду, яке набрало законної сили).

Постанова Верховного Суду від 16 червня 2023 року у справі №520/986/22 (адміністративне провадження № К/990/34812/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.