Неможливість використання права на звернення до субʼєкта влади для впливу на обовʼязковість виконання судового рішення, — позиція ВС

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

У цій справі позивач оскаржував дії райдержадміністрації щодо неналежного, на його думку, розгляду звернення, поданого позивачем у порядку Закону України «Про звернення громадян», та просив зобов’язати відповідача розглянути таке звернення та прийняти рішення про припинення державної реєстрації конкретної юридичної особи на виконання судового рішення.

Верховний Суд погодився із судами першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у задоволені позову, виходячи з того, що відповідачем у повному обсязі розглянуто звернення позивача, повідомлено про всі дії, вчинені ним щодо виконання рішення суду у справі № К25/316-07 та рішення суду у справі № 804/3153/16. Суди також зазначили, що позивач не є учасником справи № К25/316-07, виконання рішення у якій було предметом розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян», тому відповідачем не порушувались права та інтереси позивача.

Суд виходив з того, що кожна особа у порядку, визначеному статтею 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян», має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи; цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Разом з тим, Суд врахував, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На цій підставі Суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки поза межами порядку, визначеному процесуальним законом, суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

Колегія суддів також вказала, що позивач звернувся до райдержадміністрації стосовно виконання рішення господарського суду у порядку статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян», а не у порядку, визначеному розділом VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, за змістом статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного або приватного виконавця може звернутися сторона виконавчого провадження, тобто особа, яка була учасником спірних правовідносин, в яких ухвалено судове рішення, невиконання або неналежне виконання якого стверджується скаржником.

На підставі вищезазначеного, Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги про зобов`язання відповідача розглянути звернення об`єктивно та всебічно по суті шляхом внесення запису до Державного реєстру про скасування державної реєстрації юридичної особи є необґрунтованими та не можуть бути задоволені.

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого конституційне право особи направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування у порядку, визначеному статтею 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян», та наступне оскарження до адміністративного суду відповідей, отриманих від таких органів, за жодних умов не можуть бути використані для відступу від імперативних вимог, визначених статтею 129-1 Конституції України, щодо обов`язковості виконання судового рішення.

Постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №160/24869/21 (адміністративне провадження № К/990/37210/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.