Суддю, що виправдовувала напад РФ на Україну, допомогли задокументувати колеги

Вища рада правосуддя 5 липня 2023 року надала згоду на утримання під вартою судді Якимівського районного суду Запорізької області Світлани Федорець, яка у червні 2022 року через окупацію селища Якимівка була тимчасово відряджена на посаду судді Звенигородського районного суду Черкаської області.

З квітня по червень 2023 року Світлана Федорець була головою Звенигородського райсуду Черкаської області.

Як зазначено у справі судді, 4 травня 2023 року Світлана Федорець стала фігурантом кримінального провадження за ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу, тобто суддю запідозрили у виправдовуванні, запереченні збройної агресії РФ проти України, вчинене службовою особою повторно (карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років).

Так, у травні 2023 року у розмовах із суддею Звенигородського райсуду Дарією Сакун (зараз є головою суду), а також з іншими особами, Світлана Федорець неодноразово “виправдовувала збройну агресію Російської Федерації проти України”.

Згідно з аудіозаписами розмов Світлани Федорець, здобутих шляхом проведення негласних слідчих дій, були зафіксовані наступні заяви судді:

суддя пояснювала тимчасову окупацію Криму Російською Федерацією, розпочату у 2014 році, тим, що політичним інтересам Китаю й Туреччини вигідний контроль Росії у Чорному морі, через яке пролягає Шовковий шлях; російський флот потенційно посилює китайський флот у разі війни із США за Тайвань

позиціонування збройної агресії Російської Федерації проти України як домовленості стосовно реклами зброї, підняття ВВП, заробляння грошей, перерозподілу територій, логістичних шляхів, сфер впливу;

заперечення вкладу (зусиль) української армії у звільнення Херсона;

негативна характеристика внутрішніх подій в Україні, зокрема передбачення повернення чоловіків із фронту «як бомби сповільненої дії»;

репрезентація війни (збройної агресії Російської Федерації проти України) як домовленості задля демонстрації військової техніки, її реклами та продажу;

пояснення війни зацікавленістю США у посиленні військово-промислового комплексу, аби зарадити дефолту;

пояснення війни «ставанням» російської промисловості на військові рейки та зміною логістики за рахунок паралельного імпорту через Азію;

пояснення війни перерозподілом світу «більшими дядями»;

виправдовування тимчасової окупації частини території України;

заперечення викрадення й вивезення дітей з тимчасово окупованих територій України;

визнання поширення влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України;

виправдовування вивезення українських дітей до Росії;

твердження про завдання українською армією ударів по місту Луганську заради тестування нових далекобійних ракет;

заперечення потенційного (майбутнього) звільнення тимчасово окупованих територій;

звинувачення України у використанні міст Бучі та Ірпеня як вітрини для європейських лідерів та відсутності робіт з відновлення міст;

визнання Автономної Республіки Крим частиною Росії;

трактування влучання в цивільні будинки як економії дорогих високоточних ракет з нехтуванням безпекою мирного населення;

пояснення влучання в будинок у місті Умані перебуванням там баз НАТО;

поширення тези про страх населення щодо приходу ЗСУ;

позитивна репрезентація представників збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації РФ як таких, що дбають про власну репутацію;

звинувачення України в руйнуванні Криму, позитивна оцінка змін у Криму впродовж тимчасової окупації Російською Федерацією;

заперечення примусової мобілізації в Криму;

розповідь стверджувального характеру про те, що українські снайпери стріляли в людей, військовослужбовці української армії використовували населення як «живий щит», не випускаючи їх з міст; виганяли із власних квартир, кидали гранати в підвали через те, що люди розмовляли російською мовою;

визнання поширення російського законодавства на тимчасово окуповані території України в Автономній Республіці Крим;

обговорення потенційного поширення після завершення війни насильства в сім’ях, спричиненого психологічними травмами військовослужбовців;

обговорення випадків жорстокості та злочинів військовослужбовців після АТО;

акцентування на великій кількості нелегальної зброї та соціально-економічному аспекті як передумов вияву жорстокості й насильства;

позиціювання міста Севастополя як російського міста;

звинувачення України в обстрілах цивільних об’єктів на тимчасово окупованій території;

звинувачення України в обстрілах жилих будинків міста Мелітополя ракетним комплексом «Точка-У»; схвалення рівня життя в Мелітополі під час тимчасової окупації;

заперечення мобілізації на тимчасово окупованих територіях, крім Донецької та Луганської областей;

виправдовування та висловлення згоди з тимчасовою окупацією частини території України;

наголошення на відсутності в мешканців міста Мелітополя підстав захищати Україну;

покладання відповідальності за знищення Каховської ГЕС на Україну

Експертиза висловів судді дійшла висновку, що суддя Світлана Федорець виправдовувала дії РФ та одночасно негативно ставилась до України та її Збройних Сил.

Також, як зазначено у матеріалах справи, Світлана Федорець має тісні контакти з особами на окупованих територіях, вважає перебування на цих територіях безпечним для себе та знає способи потрапляння на них, у тому числі нелегальні.

Зокрема, після початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України суддя деякий час перебувала на окупованій території. З її слів, зафіксованих під час негласних слідчих (розшукових) дій, у цей час вона мала контакти із представниками окупаційної влади.

Світлана Федорець також двічі відвідувала тимчасово окуповану територію міста Мелітополя та Автономної Республіки Крим (навіть святкувала в Криму Новий 2023 рік), перетинаючи лінію зіткнення біля міста Запоріжжя, про що повідомила в розмовах з іншими особами.

У 2022 році, тобто у період дії воєнного стану, Світлана Федорець встигла також відвідати територію Республіки Польща.

Крім того, у матеріалах провадження є фіксація розмови судді від 8 червня 2023 року, під час якої Світлана Федорець повідомила, що у місті Запоріжжі вона мала зустріч із впливовою особою щодо нелегального виїзду на окуповану територію. В інших розмовах суддя зазначала, що знає, як за гроші організувати виїзд з України.

За даними слідства, всі члени сім’ї Світлани Федорець добровільно перебувають на окупованих територіях. Зокрема, двоє її неповнолітніх дітей разом з матір'ю судді проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, де мають статус біженців. Діти ходять до місцевої школи та перебувають під постійним наглядом органів опіки. У Криму також тривалий час проживає та працює ветеринаром її рідний брат. З розмов судді вбачається, що її чоловік також проживає на тимчасово окупованій території у місті Мелітополь, при цьому Світлана Федорець підтримує з ним постійний зв’язок.

Із розмов Світлани Федорець також убачається, що вона має тісний особистий контакт з високопосадовцем Служби безпеки України.

Цікаво, що під час досудового розслідування було встановлено, що Світлана Федорець подала заяву про звільнення із займаної посади судді у відставку для того, щоб після отримання відповідних грошових нарахувань і оформлення довічного грошового  утримання судді у відставці, повернутися на тимчасово окуповану територію, у місто Мелітополь, а згодом виїхати до Автономної Республіки Крим.

Із цією метою суддя навіть шукала посередника, за допомогою якого мала намір впливати на прискорення розгляду її заяви про звільнення у відставку та прийняття позитивного рішення, у зв’язку із чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 14, частиною 3 статті 369  (готування до кримінального правопорушення у вигляді неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище) Кримінального кодексу.

Автор В'ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.