У касаційному провадженні Верховного Суду перебувала адміністративна справа за позовом фізичної особи до сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення.
У цій справі спір виник стосовно затвердження відповідачем Детального плану території села (ДПТ), неправомірність якого позивач обґрунтував тим, що цей План змінює функціональне призначення земельних ділянок, охоплених ДПТ, із земель адміністративного і громадського призначення на землі об`єктів обслуговування, торгівлі та придорожнього сервісу, що свідчить про невідповідність Генеральному плану населеного пункту.
Суд першої інстанцій у задоволенні позову відмовив, оскільки дійшов висновку про дотримання сільрадою встановленого порядку оприлюднення ДПТ, виконання вимоги щодо проведення громадських слухань, а також відповідність ДПТ чинному Генплану.
Постановою суду апеляційної інстанції скаргу позивача було задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Суд виходив з того, що всупереч вимогам частини шостої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідачем не дотримано строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення. Також суд вказав на недотримання встановленої процедури проведення громадських слухань ДПТ та невідповідність спірного ДПТ положенням Генплану, що підтверджено висновком судового експерта.
Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, залишив касаційну скаргу сільради без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Суд виходив з аналізу положень статей 1, 8, 16, 17 та 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також пунктів 1.1 та 3.12 ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 вересня 1997 року № 164, згідно з якими ДПТ є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з Генпланом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не повинні суперечити йому.
Суд також врахував, що судом апеляційної інстанції безпосередньо проведено порівняльне дослідження положень Генплану та спірного ДПТ, на підставі якого встановлено неузгодженість функціонального призначення земельної ділянки, охопленої ДПТ, і тому, що визначено у Генплані.
Додатковим підтвердженням цього слугував Висновок судової будівельно-технічної експертизи, який засвідчив, що спірний ДПТ не відповідає Генплану, а саме: ДПТ розроблений в порушення Генплану та вихідних даних на розробку ДПТ, що є порушенням вимог частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Проаналізувавши положення статей 101, 104 та 108 КАС України, статті 1 Закону України «Про судову експертизу», підпунктів 1.2.2 пункту 1.2 та пункту 5 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, Суд зазначив, що на підставі висновку інженерно-технічної, зокрема будівельно-технічної експертизи, можна вирішити питання, що входять до предмету доказування у цій справі, а саме - щодо відповідності проєкту ДПТ положенням Генплану. Водночас, експертний висновок не може розцінюватися судом як безумовний доказ, а має досліджуватися у сукупності з іншими наявними у справі доказами. До того ж, висновок експерта, виготовлений на замовлення учасника справи, має таку ж саму юридичну силу, що і висновок, виготовлений на виконання ухвали суду за умови, що експертний висновок відповідає вимогам законодавства. При цьому, обов`язковими вимогами до висновку експертизи є зазначення про те, що судовий експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, а також вказівка на те, що висновок виготовлений для подання до суду.
Крім того, перевіряючи дотримання сільрадою встановленого порядку проведення громадських слухань проєкту ДПТ, суд апеляційної інстанції виявив чисельні порушення відповідної процедури.
При цьому сільрада стверджувала, що такі порушення носять формальний характер та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування законного по суті рішення про затвердження ДПТ. Однак, Суд не погодився з такими доводами скаржника.
У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що порушення у процедурі оприлюднення проєкту спірного ДПТ, які виразилися у донесені до громадськості неповної інформації щодо містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: неоприлюднення у встановленому порядку прогнозованих правових, економічних наслідків та наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» та Звіту про стратегічну екологічну оцінку (враховуючи заплановане на спірній земельній ділянці будівництво СТО); незазначення в оголошенні строків ознайомлення з проєктом містобудівної документації та строків подання і завершення розгляду пропозицій, а також у недотриманні встановленого мінімального 30-денного строку, протягом якого жителі громади можуть подавати свої зауваження та пропозиції до проведення громадського обговорення проєкту ДПТ, не можуть вважатися несуттєвими та формальними порушеннями.
Постанова Верховного Суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/23542/21 (адміністративне провадження № К/990/7927/23).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.