Верховний Суд звернув увагу на спеціальний порядок погодження розміщення об’єкта будівництва у зоні допустимої забудови

Верховний Суд розглянув у касаційному порядку справу за позовом керівника Окружної прокуратури в інтересах держави до Управління архітектури та містобудування, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю, Управління державної інспекції архітектури і містобудування про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень (МУО).

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу надання Товариству МУО забудови земельної ділянки (знаходилася громадська вбиральня), які прокурор вважав протиправними з огляду на невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: при їх наданні відповідачем, зокрема, не враховано відсутність детального плану території (ДПТ), погодженого шляхом проведення громадських слухань.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволені позову відмовили, оскільки з огляду на зміст та призначення наявних Генерального плану та Плану зонування території міста, наміри забудови земельної ділянки можуть бути визначені і за відсутності ДПТ, що, в свою чергу, свідчить про правомірність видачі МУО.

Проте Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд виходив з того, що підставою для відмови у наданні МУО відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є невідповідність намірів забудови положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Суд врахував, що відповідно до Генерального плану міста земельна ділянка, на якій заплановано будівництво, знаходиться у підзоні зелених насаджень спеціального призначення Р-3с; допустимим видом використання, які потребують спеціальних погоджень у зоні Р-3с, визначено: розміщення закладів по наданню комерційних послуг та підприємницької діяльності; громадські вбиральні.

До того ж, згідно з Пояснювальною запискою до Плану зонування території міста переважний вид забудови – вид забудови, який відповідає переліку дозволених планом зонування території для даної зони та не потребує спеціального погодження; супутній вид використання - вид використання, який необхідний для повноцінного функціонування переважного виду використання земельної ділянки; допустимий вид забудови - вид забудови, який не відповідає переліку переважних та супутніх видів забудови у плані зонування території для даної зони, але можливий при умові спеціального погодження після необхідного обґрунтування.

На підставі вищезазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що для виконання допустимих видів забудови земельних ділянок, що розташовані в межах ландшафтно-рекреаційних зон (Р-1, Р-2, Р-3, Р-4), встановлена процедура спеціального погодження або отримання спеціального дозволу.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи врахували, що Товариство на виконання вимог вищезгаданої спеціальної процедури погодження провело громадські слухання щодо розміщення об’єкту у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» (далі – Порядок № 555).

Однак, Верховний Суд звернув увагу, що одним із доводів прокурора було те, що Порядок № 555, на підставі якого Товариством проведено громадські слухання, визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських (суспільних) інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та ДПТ (пункт 1), а тому не може поширюватися на правовідносини щодо проведення суб’єктом господарювання громадських слухань стосовно проектів конкретного об’єкта будівництва, відтак, проведення громадських слухань Товариством щодо проектної документації не може вважатися підтвердженням належного виконання вимоги пункту «в» частини четвертої глави 2 Пояснювальної записки до Плану зонування території міста.

Суд скасував оскаржувані судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на те, що суди не перевірили відповідність намірів забудови земельної ділянки Плану зонування території міста; не встановили, чи було дотримано вимоги містобудівної документації на місцевому рівні щодо спеціальної процедури погодження будівництва; не надали відповіді на всі доводи позовної заяви та апеляційної скарги, зокрема (1) щодо поширення Порядку № 555 на процедуру проведення громадських слухань стосовно проектної документації окремого будівництва та (2) щодо можливості вважати проведення таких громадських слухань належним виконанням вимог Плану зонування території щодо спеціального погодження,

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого для дотримання вимог Порядку № 555 громадські слухання мають бути проведені саме щодо містобудівної документації на місцевому рівні, до якої відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відносяться генеральний плани населених пунктів, план зонування територій і детальний план території, їх оновлення та внесення змін до них; проведення громадських слухань проектної документації щодо будівництва або реконструкції конкретних об’єктів Порядком № 555 не передбачено.

Постанова Верховного Суду від 9 травня 2023 року у справі № 480/5165/21 (адміністративне провадження № К/990/26810/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110803146

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.