Купували криптовалюту у «представників компанії «Бітрекс»: суд розглянув справу стосовно повернення коштів, вкладених матір’ю і донькою у криптовалюту

Позивачі – мати й донька – звернулись до «криптовалютного брокера» з позовом про стягнення безпідствно набутих коштів та просили суд стягнути з відповідача 89,2 тисяч і 39,37 тисяч грн.

Так, позивачка познайомилася з відповідачем в 2016 році, коли він працював брокером на фінансовому ринку. В грудні 2017 року відповідач запропонував їй вкласти гроші в криптовалюту. Позивачка купила електронну валюту на суму еквівалентну 1000 доларів США та переказала її на електронний гаманець відповідача у фірмі «Бітрекс», оскільки не знала, як відкрити власний гаманець та повністю довіряла відповідачу. В подальшому позивачка ще декілька разів перераховувала грошові кошти на рахунок відповідача.

В липні 2018 року відповідач попросив позивачку востаннє інвестувати гроші на електронний гаманець з обіцянкою повернути усі раніше інвестовані кошти за два тижні. За два тижні позивачці зателефонували якісь люди, які представились представниками компанії «Бітрекс» і повідомили, що на ім`я позивачки перерахована уся сума коштів, але остання мала сплатити гроші за послуги компанії та податок у сумі 3700 доларів США. При цьому відповідач обіцяв, що після сплати цих коштів позивачка отримає свої гроші наступного дня, тобто 25.07.2018.

Позивачка взяла кредит та перерахувала грошові кошти у сумі 68 тисяч грн. на картковий рахунок відповідача. Крім того, вона попросила свою доньку допомогти з грошима. Донька перерахувала на картковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 30 тисяч грн. Дані обставини підтверджуються довідками АКБ «ПриватБанк».

Будь-яких угод з відповідачем позивачі не укладали, перерахунок коштів відбувався на підставі усної домовленості.

Наступного дня після отримання від позивачів грошових коштів відповідач зник зі зв`язку і на вимоги повернути гроші жодним чином не реагував.

Оскільки жодного договору між позивачами та відповідачем укладено не було, позивачка вважає, що кошти були передані відповідачу за нікчемним правочином, тобто без будь-якої правової підстави. Отже, спір виник внаслідок того, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти без правової підстави, а відповідач безпідставно набуті грошові кошти позивачу не повернув. Позивач просить повернути сплачені грошові кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

У грудні 2021 на адресу Суду з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київської області надійшло підтвердження місця реєстрації відповідача.

Що стверджував брокер

8 червня 2022 року від відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечував проти задоволення позиву з наступних підстав.

Так, відповідач зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на статтю 1221 Цивільного кодексу України та стверджують, що відповідач, нібито без достатньої правової підстави набув майно позивачів, тобто гроші, та зберігав їх у себе.

Дане твердження відповідач вважає безпідставним, оскільки в позові позивачі особисто зазначили, що нібито перерахували гроші на картковий рахунок відповідача за власної волі, і саме вони мали за мету з цього збагатитися.

Крім того, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, на думку відповідача, випливає, що у позивачів немає жодних доказів, які надавали б їм законні підстави стверджувати, що він нібито без достатньої правової підстави набув та зберігає їх майно. Крім того, як вказує відповідач, він ніколи не був знайомий особисто з позивачами.

Також, відповідач звертає увагу Суду на те, що позивач купила електронну валюту на суму еквівалентну 1000 доларів США та переказала її на електронний гаманець відповідача у фірмі «Бітрекс».

Зміст даного твердження позивачів однозначно вказують на те, що вони, якщо і переводили, то переводили свої гроші вищенаведеній фірмі, тобто юридичній особі, а зовсім не відповідачу.

В даному випадку позивачам, у виконання вимог цивільного процесуального законодавства, було б доцільніше і логічніше подати даний позов до фірми «Бітрекс» як до юридичної особи. А у фірмі «Бітрекс» відповідач ніколи не працював та взагалі ніколи не працював на фінансовому ринку. Відповідач вважає, що зазначені твердження позивачі виклали в позові лише з метою ввести суд в оману для винесення незаконного рішення по справі.

Згодом від відповідача надійшли письмові пояснення (промова в дебатах), в яких останній ще раз заперечував проти задоволення позову зазначивши, що при участі у криптовалютних операціях не має особистого контакту між контрагентами. Для здійснення транзакцій с криптовалютою, тобто її придбання або продажу, існує криптовалютний «обмінник».

В цьому «обміннику» весь час доби виставлена інформація від великої кількості учасників з пропозиціями купівлі або продажу криптовалюти із зазначенням її вартості у доларах США. Кожен продавець вказує вартість своєї криптовалюти на свій розсуд, а покупець визначає у кого йому вигідно купити криптовалюту і направляє тому продавцю заявку про купівлю.

Продавець надає, також через «обмінник» атрибути своєї банківської карти. Покупець перераховує гроші в гривнях на банківську карту продавця в сумі, що еквівалентна вартості кількості криптовалюти в доларах США яку покупець вирішив купити. Після надходження грошей на свою банківську карту продавець відправляє визначену суму криптовалюти через «обмінник» на електронний гаманець покупця, який останній зазначив в «обміннику».

Таким чином, при здійсненні таких транзакцій особистий контакт, знайомство або будь-яка переписка між контрагентами не потребується і не практикується. При цьому, увесь рух грошей від покупця продавцю і рух проданої криптовалюти в зворотній бік, тобто покупцю фіксується та зберігається в базі «обмінника». Дану інформацію легко перевірити та отримати в базі вказаних транзакцій (база криптовалютних переказів - Блок ЧЄЙН). На думку відповідача, факт наявності у позивача електронного гаманця, на який відправлялась криптовалюта, свідчить про її обізнаність в криптовалютних операціях та тривалу участь в них з метою з метою збагачення.

Що вирішив суд

Баришівський районний суд Київської області, який розглянув дану справу №355/981/21, зазначив у рішенні наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач перерахувала на картку отримувача гроші на загальну суму 68 000,00 грн та 29.34 доларів США, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» та її донька 24.08.2018 перерахувала кошти на загальну суму 30 000,00 грн. одержувачу, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.06.2021.

Також матеріали справи містять скріншот переписки у SKYPE з користувачем, яка не дає можливість Суду встановити, що це є особа відповідача. Крім того, з даної переписки встановлено, що до особи, яка просить скинути кошти, звертаються на ім`я …, що не відповідає імені відповідача.

Однак, Суд критично оцінює надані позивачем доказу з огляду на те, що відсутні докази що саме картка належить відповідача . А переписка у SKYPE не доказує того факту, що відповідач безпідставно набув кошти позивачів.

Оцінюючи копії виписок з електронного реєстру криптовалютних переказів, яка була надана відповідачем, Суд також не може брати дані докази до уваги, оскільки неможливо встановити факт того, що у позивача є електронний гаманець. Також відсутні докази того, що вона дійсно купувала криптовалюту у відповідача або у компанії «Бітрікс».

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є представником компанії «Бітрекс».

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставної набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинита на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частинами першою, другою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року № 6-122цс14.

Відповідно до ч. з ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадів встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наданих суду доказів, а також обставин викладених в позові та заперечень відповідача, суд вважає, що позивачами не надано доказів того, що між ними та відповідачем виникли відносини зобов`язального характеру, тому твердження позивачів про безпідставність перерахованих грошових коштів не знайшло підтвердження під час судового розгляду справи.

Крім того, у відзиві відповідача та в позовній заяві зазначається, що позивач перераховуючи кошти для придбання електронної валюти, зверталась до представника компанії «Бітрікс» та фінансового брокера.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов`язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилаються позивачі як на підставу позовних вимог.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. З цих підстав у позові слід відмовити.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.