Військовозобов’язаний мав «броню», однак примусово був мобілізований у ЗСУ: РІШЕННЯ СУДУ

Дещо заплутану справу щодо мобілізації військовозобов’язаного, який мав «броню» від призову, однак все одно був мобілізований, розглянув Сьомий апеляційний адміністративний суд.

Як зазначено у матеріалах справи, 26 лютого 2022 року ТОВ «НВК Вітус» здійснило «бронювання» двох своїх працівників. Зазначене підприємство займається виробництвом та торгівлею виробів з металу – пружин, опор для трубопроводів тощо.

Після цього підприємство звернулось до Міністерства економіки, яке 29 березня 2022 року видало наказ, яким, «забронювало» двох вказаних працівників ТОВ «НВК Вітус». «Заброньованим» працівникам була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.

Втім, 3 квітня 2022 року один з «заброньованих» працівників був мобілізований Берегівським районним центром комплектування та соціальної підтримки та направлений до військової частини – у понтонно-мостовий батальйон.

Мобілізований подав керівництву військової частини рапорт, втім рапорт фактично був проігнорований.

Однак, мобілізований не погодився з таким підходом та звернувся в суд з позовом щодо визнання незаконним наказу ТЦК про мобілізацію.

Хмельницький окружний адміністративний суд у вересні 2022 року частково задовольнив позов чоловіка.

Суд визнав протиправним та скасував наказ начальника Берегівського ТЦК в частині призову та направлення громадянина для проходження військової служби.

Також, суд зобов’язав командування військової частини повторно розглянути рапорт мобілізованого працівника «НВК Вітус».

Втім, з зазначеним рішення не погодилось керівництво ТЦК і подало апеляційну скаргу. У своїй скарзі керівник ТЦК зазначив, що під час мобілізації громадянин вказав, що «тимчасово не працює». Більше того, чоловік є заступником директора «НВК Вітус», тобто фактично він «забронював» сам себе.  Крім того, у ТЦК зазначили, що їм не був доведений наказ Міністерства економіки щодо «бронювання» зазначеного працівника «НВК Вітус».

Також, апеляційну скаргу подав і понтонно-мостовий батальйон, в якому служив мобілізований.

Там зазначили, що Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» містить вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби, а відтак він не містить такої підстави для звільнення, як «призвані заброньовані військовослужбовці». Відтак, у військовій частині відсутні правові підстави для звільнення працівника «НВК Вітус» з лав ЗСУ.

Крім того, рішення командира військової частини за рапортом мобілізованого було прийнято у формі резолюції на ньому, а тому такі дії не можуть визнаватися бездіяльністю.

До того ж, як зазначив відповідач, 6-місячна відстрочка вже закінчилась, поки тривали судові тяжби.

Дослідивши позиції сторін, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з наказом Міністерства економіки від 29 березня 2022 року, працівник «НВК Вітус» був заброньований на період мобілізації з наданням відстрочки на 6 місяців.

Відповідно до ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наведена норма, зазначив суд, є імперативною та вичерпною.  

Також суд встановив, що Берегівським ТЦК не було належним чином з`ясовано, що позивач, як заброньована особа, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а також те, що позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу начальника Берегівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині призову та направлення для проходження військової служби підлягають задоволенню.

Оскільки позивач заброньований на період мобілізації та на воєнний час і йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 6 місяців, він, як наслідок, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, зазначив суд, працівник «НВК Вітус» був безпідставно призваний та безпідставно перебуває на військовій службі у понтонно-мостовому батальйоні.

Також суд вказав, що військова частина, де проходить службу мобілізований, повинна повторно розглянути його рапорт і відреагувати на нього належним чином, тобто вирішити питання про звільнення військовослужбовця.

При цьому, колегія суддів звернула увагу, що судом в оскарженому рішенні першої інстанції надавалася оцінка обставинам, які мали місце в період наданої позивачу відстрочки від призову. Тому твердження військової частини про збіг 6-ти місячного строку відстрочки на час перегляду справи, правового значення не має.

Проте, звільнення позивача зі служби не позбавляє відповідача (територіальний центр комплектування) з дотриманням вимог законодавства, в разі необхідності, повторно вирішити питання щодо його призову на військову службу.

Відповідно, колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду 27 лютого 2023 року вирішила залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Нагадаємо, що раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про актуальну процедуру «бронювання» працівників.

Також, «Судово-юридична газета» розповідала, як працівників, який вирішив, що в нього є «броня», все ж отримав судимість за ухилення від мобілізації.

Крім того, «Судово-юридична газета» повідомляла, як суд визнав незаконним наказ про мобілізацію батька трьох дітей.

Також, видання розповідало, як студент денної форми навчання, мобілізований несподівано для нього, не зміг оскаржити наказ про мобілізацію в суді.

Автор В’ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.