Порядок реалізації тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів у спеціалізованих торгових точках: позиція Верховного Суду

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом фізичної особи-підприємця до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафних санкцій.

У цій справі позивач не погодився з висновком ГУ Держпродспоживслужби про те, що реалізація кальяну є стимулюванням продажу тютюнових виробів, за яке передбачена відповідальність, визначена статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили частково: визнали протиправною та скасували постанову ГУ Держпродспоживслужби про накладення стягнення.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що продаж кальяну не є наданням послуги з продажу тютюнових виробів у наборі у розумінні абзацу п`ятого частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», оскільки послуга з продажу тютюну до кальяну чи кальянної суміші та надання кальяну, як приладу для куріння, не можуть бути окремими послугами, які надаються у закладах ресторанного господарства; ці послуги не є такими, що пов`язані з курінням тютюну.

ГУ Держпродспоживслужби оскаржило до Верховного Суду вищенаведені судові рішення у частині задоволення позивних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами у спірних правовідносинах положень статей 13 та 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення», внаслідок чого, на думку скаржника, суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що надання послуг з куріння тютюну за допомогою кальяну не можна розцінювати як захід, спрямований на стимулювання продажу та вживання тютюнових виробів.

Верховний Суд не погодився з такими доводами скаржника, касаційну скаргу залишив без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Суд, на підставі аналізу положень статей 13 та 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», дійшов висновку, що куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів забороняється у приміщеннях закладів ресторанного господарства. При цьому суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» шляхом здійснення прямого чи непрямого впливу (стимулювання) на споживача.

Крім того, Суд врахував, що згідно з пунктом 7 частини шостої статті 22 Закону України «Про рекламу» забороняються такі види діяльності з рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби: продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами, які не пов`язані з вживанням тютюнових виробів.

Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України «Про рекламу» розміщення (...) товару у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого положення абзаців першого та п`ятого частини першої статті 16, у системному зв`язку зі статтями 1 та 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а також статтями 8 та 22 Закону України «Про рекламу», які передбачають заборону стимулювання продажу тютюнових виробів, зокрема у спосіб продажу тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами, необхідно розуміти так, що такий продаж забороняється у наборі з будь-якими іншими товарами, які не пов`язані з вживанням тютюнових виробів; сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.

Постанова Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22 (адміністративне провадження № К/990/27727/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.