Як відомо, 11 січня з’їзд суддів заповнив 5 вакансій членів ВРП з восьми. Однією з кандидаток до ВРП, яка переходить на другий тур виборів до Ради правосуддя 12 січня, є суддя Херсонського окружного адміністративного суду Олена Ковбій.
Втім, суддя Олена Ковбій правосуддя не здійснює вже майже рік. За її словами, після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року вона виїхала з окупованого Херсону та вступила у Вінницьку територіальну оборону.
Як поясняює суддя, 1993 року вийшла заміж за чоловіка - військовослужбовця (сама вона народилася у Казахстані і навчалася там у гімназії до 1993 року).
У 1995 переїхала до Херсону. У 2009 році її призначили на посаду судді.
«Враховуючи, що чоловік та син є військовослужбовцями, я прийняла рішення виїхати. А друге рішення було про вступ до ЗСУ», зазначила суддя.
Зараз, як пояснила Олена Ковбій на відеоінтерв’ю, вона «виконує також обов’язки юрисконсульта та надає правову допомогу у разі звернення до неї».
Тобто, поєднує одночасно статус діючої судді, претендента до Вищої ради правосуддя, військовослужбовця та юриконсульта-захисника, до якого, як до адвоката, звертаються громадяни за консультаціями.
Дане відеоінтерв’ю оприлюднено у публічному доступі, тож у деяких користувачів соцмереж виникли питання стосовно можливості сумісництва таких ролей.
Відповідні занепокоєння озвучили і члени ВРП.
Зокрема, 9 січня 2023 року під час зустрічі членів Вищої ради правосуддя та члена Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було висловлене занепокоєння щодо реальної можливості здійснення повноважень у разі обрання кандидатів на посаду члена ВККС, які проходять службу в лавах Збройних Сил України.
Зазначене також стосується і кандидатів у члени ВРП, оскільки у чинному законодавстві відсутній правовий механізм, який би передбачав в умовах дії воєнного стану можливість відряджати мобілізованих військовослужбовців до цивільних установ.
Тобто, якщо Олену Ковбій оберуть до Вищої ради правосуддя, виникає питання, як вона «звільниться» від своїх обов’язків у ЗСУ легальним шляхом, не порушуючи при цьому норми законодавства. Адже це може стати своєрідним прецедентом.
Членами ВРП та представником Конкурсної комісії на робочій нараді було висловлено думку про необхідність створення робочої комісії для спільного напрацювання варіантів правового вирішення даної проблеми. У зв’язку з чим заплановано провести спільну зустріч з Головою Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Денисом Масловим для обговорення та опрацювання законодавчих ініціатив щодо врегулювання цього питання.
Тобто, наразі відповідне законодавче урегулювання відсутнє, і питання щодо поєднання суддею кількох статусів - члена ВРП та члена Вінницької тероборони, залишаються відкритими.
Цікавить це питання і суспільство з точки зору того, де такий суддя має отримувати дохід. Адже на період проходження військової служби за суддями зберігається статус, місце роботи, займана посада. І, як наслідок, з огляду на це має виплачуватись суддівська винагорода. На думку ВРП, судді мають отримувати повну винагороду. Разом з тим, громадськість задає питання, чи є це доцільним в умовах тотальної економії бюджету.
Ще одне питання, яке не можна обійти увагою - це тотальний дефіцит суддів, які можуть розглядати «херсонські» справи. Такі справи зараз фактично лягають на плечі колег з Миколаєва, адже судді з Херсону відряджені до Одеси і частково - до Кривого Рогу.
Раніше заступник Генерального прокурора Олексій Симоненко заявив, що суддів, які здійснювали правосуддя у судах Херсонської області та які через об’єктивні обставини не можуть зараз виконувати свої професійні обов’язки на цій території, доцільно перевести до судів Миколаєва. Адже їх сили потрібні для вирішення судових справ. Звісно, обирати місце діяльності - це право судді, але у ситуації, коли в країні триває війна, кожен має зважати на те, де його допомога згодиться найбільше.
Запитання громадськості до кандидата
За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, суддя ухвалила кілька понад 50 судових рішень у час коли офіційно перебувала на навчанні чи у відпустці.
Також, за даними ГО, брат судді проживає у Росії та працює генеральним директором ТОВ «ИТЕК Транс», яке займається вантажними залізничними перевезеннями.
Крім того, як вказують активісти, суддя ухвалила рішення у справі № 540/427/19, яким скасувала рішення Херсонської міської ради №1840 від 22.02.2019 «Про надання зоні зелених насаджень статусу скверу та його найменування та перейменування вулиці Лютеранської у вулицю Катерини Гандзюк». Це викликало значний суспільний резонанс.
Рішення про перейменування Лютеранської вулиці в Херсоні на честь Катерини Гандзюк Херсонська міська рада ухвалила 22 лютого 2019 року.
Костенко Владислав Геннадійович — суддя Ковпаківського районного суду м. Суми
Практичну діяльність розпочав 1997 року як судовий виконавець. Працював в органах ДВС на різних посадах до 2003 року.
2003 року був призначений на посаду судді Зарічного райсуду Сум, а потім став суддею Ковпаківського районного суду м. Суми. Стаж роботи суддею майже 20 років.
Має досвід роботи в органах суддівського самоврядування.
«Як можна забезпечувати функціонування судової системи, коли у ВРП немає представників першої судової інстанції?» - зазначив кандидат під час інформаційного марафону.
На його думку, судді апеляційної та касаційної інстанцій не завжди розуміють, які проблеми є у судах першої інстанції.
«Я вважаю, що саме під час формування ВРП за квотою з’їзду має враховуватися як інстанційність, так і спеціалізація», - зауважив він. На його думку, серед членів ВРП має бути більше суддів першої інстанції та суддів з досвідом роботи слідчим суддею.
Запитання громадськості до кандидата
Аналітики Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану в аналізі, опублікованому у січні 2022 року на сайті «Української правди» вказали щодо Владислава Костенко негативну інформацію.
Втім, в останньому аналізі цієї негативної інформації вже немає зовсім, і кандидат відсутній у списку «негідних».
Як вказували ці організації в першому аналізі, Владислав Костенко та його дружина не мають будь-яких об'єктів нерухомості та транспортних засобів на праві приватної власності. Усі об'єкти, які декларує кандидат, належать його матері, Костенко Тетяні Олександрівні.
«Подаючи документи на участь у конкурсі на посаду судді Верховного Суду, у анкеті кандидат вказав, що його матір є пенсіонеркою та проживає у м. Чугуїв Харківської області. Зважаючи на це, у стороннього спостерігача виникає обгрунтований сумнів щодо наявності у матері судді достатніх коштів для набуття цього майна у власність», - вважали активісти.
Бондаренко Тетяна Знаменівна — суддя Миколаївського апеляційного суду
Стаж на посаді судді майже 28 років. Трудову діяльність почала 1978 році з посади юрисконсульта.
У судовій системі працює з 1994 року, почала роботу на посаді помічника судді. Стала суддею райсуду 1995 року.
Вважає важливим заповнення суддівських вакансій і спрощення процедури добору суддів, швидке вирішення питань звільнення у відставку суддів, які досягли граничного віку, зменшення неефективних витрат тощо.
Вважає, що раніше ВРП працювала ефективно у напрямі підтримання незалежності суддів.
Під час інформаційного марафону Тетяна Бондаренко підтвердила, що її брат проживає у рф.
«Я не відвідувала рф. Так, у мене дійсно проживає брат у місті Новосибірськ. Але він проживає там з часів радянського союзу. Він закінчив інститут цивільної авіації у Києві і був направлений на роботу в Якутську РСР. І лишився там, і проживає до теперішнього дня там. Ця ситуація не впливає на мене. З братом я спілкувалася один раз, коли почалася агресія, і більше не спілкувалася», - сказала суддя.
Запитання громадськості до кандидата
За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану суддя Тетяна Бондаренко володіє автомобілем Lexus RX200T 2015 року, який начебто купила за 750 тисяч грн, або ж 26 731 USD (за офіційним курсом НБУ на той час). Проте така низька ціна на дану автівку преміум класу викликає в активістів значні сумніви. За кілька місяців до того суддя придбала ще один Lexus ES 300H 2015 року випуску за 420 тисяч грн, що також мало відповідає ринковим цінам на такі авто.
У відповідь суддя заявила, що вартість автомобілів відповідала їх фактичному стан.
У 2020 році Тетяна Бондаренко вказала, що має право користування на будинок площею 114 кв.м у Миколаєві, проте вона не задекларувала право власності чи користування на земельну ділянку, на якій знаходиться дім.
За даними активістів, у декларації доброчесності за 2021 рік суддя приховала факти адміністративних правопорушень під час керування автомобілем.
Також, як вказують організації, суддя Бондаренко ухвалювала рішення, не перебуваючи на робочому місці. 7 грудня 2017 року вона проходила навчання суддів в Одесі. Водночас в цей день суддею була винесена ухвала у справі, розгляд якої здійснювався у Миколаєві.
Крім того, як вказують громадські організації в аналізі, брат судді – громадянин РФ, а сестра періодично здійснює туди поїздки. Свої пояснення суддя надала на марафоні.
Кандидатка має дочку, Катерину Невзорову. Відповідно до даних системи YouControl особа з ПІБ Невзорова Катерина Дмитрівна є власницею 45 об'єктів нерухомості, більшість з них це земельні ділянки біля Києва. Якщо це відповідає дійсності, то виникають питання щодо джерел походження коштів для придбання стількох об'єктів нерухомості.
Серед іншого, в аналізі ГО йдеться і про те, що у власності кандидатки була одна п’ята будинку у м. Миколаїв площею 135 кв.м. Право власності вона набула через рішення суду. Позов до Центрального райсуду Миколаєва був поданий 13.11.2014 і цього ж дня він відкрив провадження. Рішення було прийняте вже за місяць - 15.12.2014. Оскільки справу розглядав суд, чиї рішення можуть переглядатись кандидаткою як суддею апеляційної інстанції в активістів виникає сумнів, чи така оперативність не зумовлена використанням кандидаткою свого статусу судді.
Бурлаков Сергій Юрійович — суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС
Народився у місті Луганськ. З 2001 року поєднував навчання з практичною діяльністю. З 2007 по 2019 – адвокат. З 2006 по 2019 – ФОП. Потім – суддя Верховного Суду.
На запитання під час інформаційного марафону відповів, що не вважає захист дисертації суддею Верховного Суду під час перебування на посаді ознакою недоброчесності.
Виступає за спрощення процедури добору суддів і зменшення кількості пільг щодо сплати судового збору з метою підвищення фінансування судів.
Запитання громадськості до кандидата
За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, в деклараціях за у 2020 і 2021 рр. не показав садовий (дачний) будинок.
У 2019 році мати судді стала власницею квартири, ціна якої Бурлакову невідома, попри те, що цю квартиру він почав декларувати у 2018 році як обʼєкт незавершеного будівництва.
У тому ж таки 2019 році Бурлаков набув у власність квартиру площею 50,9 кв. м в Києві, але знов її не задекларував. У декларації 2018 року суддя згадав ще одну квартиру як обʼєкт незавершеного будівництва, що нібито будувався на гроші матері, проте, дохід матері у 2017 році склав усього 28 697 грн, тож джерело походження коштів у матері судді для будівництва квартири невідоме. У деклараціях є розбіжності щодо земельної ділянки, власницею якої є дружина судді: спершу він декларував її площу 1150 кв.м., а потім вдесятеро більшу - 11 500 кв.м.
Зі вступом на посаду судді задекларував дохід від відчуження корпоративних прав у ТОВ «Інформаційне агентство «ТВ ТАЙМ», вартість, як зазначають активісти, ймовірно є заниженою.
Гудима Дмитро Анатолійович — суддя Великої Палати Верховного Суду
У 2003-2008 роках працював юридичним консультантом одного з банків та декількох підприємств, у 2006 році – сертифікований як торговець на право здійснення в Україні професійної діяльності з цінними паперами. Тоді ж отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і зареєструвався підприємцем.
У 2008 році взяв участь у програмі Конгресу США «Відкритий світ» за напрямком «Верховенство права».
Перед тим, як стати суддею ВС, був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Юридична фірма «Цейтнот»» та ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «Геосервіс», доцентом кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Франка (і наразі продовжує наукову діяльність).
На його думку, має бути проведена активна робота для врахування аргументів ВРП у парламенті та в Уряді, і тільки, якщо будуть істотні заперечення, вони могли б їх не враховувати.
Також має бути забезпечено загальний доступ до документів і рішень ВРП та її членів через систему обліку публічної інформації на веб-сайті ВРП. Наразі, вважає кандидат, на сайті ВРП немає функціонального інструменту.
Необхідно створити єдиний прес-центр при ВРП для збору у судів оперативної інформації щодо справ, які цікавлять громадськість.
Активність у соцмережах
Суддя активно висловлюється у соцмережах. Зокрема, нещодавно суддя висловився стосовно «Поховання» людини у вигляді компосту для вирощування рослин».
«Право на гідне поховання, яке належить живій людині, але реалізація якого відбувається після її смерті (трохи про це див. тут: Гудима Д. Померла людина як суб'єкт права (нетривіальні думки). Право України. 2010. №12. С.260-265), розширює межі. Так би мовити, грає новими барвами. Причина у тому, що дедалі більшого поширення набуває нормативне регулювання «поховання» людини у вигляді компосту для вирощування рослин.
Вказане ілюструє певні закономірності:
- чим меншим є поширення певного явища, зокрема природного ресурсу, тим більшу соціальну цінність це явище має;
- чим більшою соціальною цінністю стають одні явища, зокрема природні ресурси (земельні наділи, деревина, повітря тощо), тим меншу соціальну цінність становлять інші, у тому числі люди;
- чим більшою соціальною цінністю стає певне явище, тим більшою є ймовірність запровадження правового регулювання відносин щодо цього явища.
Після Швеції , в якій можливість компостування мертвої людини дозволена у всій країні, вже 6-ий штат США передбачив такий спосіб "поховання". Починаючи з 2019, це зробили Вашингтон, Колорадо, Орегон, Вермонт, Каліфорнія, а тепер - Нью-Йорк.
Переробка тіла людини на компост коштує у США трохи дорожче, ніж кремація (чинить шкідливий вплив на повітря), і дешевше, ніж традиційне поховання (доступ до нього поступово обмежується через нестачу відповідних земельних ділянок і деревини для трун», - зазначає суддя в своєму дописі.
Запитання громадськості до кандидата
Дмитро Гудима в 2015-му році був кандидатом в депутати до Львівської міської ради від БПП «Солідарність». Тож, як зазначають ЗМІ, його також можна вважати кандидатом з певним політичним шлейфом.
Як повідомляли «Українські новини» у січні 2022 року суддя Верховного Суду Дмитро Гудима купив автомобіль Land Rover Discovery Sport за 750 тисяч гривень. Про це свідчать дані про суттєві зміни у його майновому стані, передають Українськi Новини. Суддя купив позашляховик 2017 року випуску у громадянина Володимира Кіхтана.
Як писав портал «Форпост Львів», Дмитро Гудима восени 2021 року висловив у соціальних мережах «антивакцинаторську» позицію.
Так, опублікована в соцмережі Facebook інфографіка про кількість вакцинованого населення в різних країнах Європи викликала жваве обговорення, до якого в коментарях долучився й суддя Верховного Суду Дмитро Гудима.
Зокрема, як пише видання, він «засумнівався у твердженні, що причиною спалаху захворюваності на COVID-19 та збільшення смертності від коронавірусної інфекції в Україні став низький рівень вакцинації».
«Статистика вакцинації нічого не доводить. Від неї не залежить поширення вірусу. Більше того, вірус мутує саме під впливом вакцинації (рятується). Тому у Сполученому Королівстві вже знайшли новий штам, який ще більш стійкий, ніж «дельта», – цитують суддю ЗМІ.
Гімон Микола Михайлович — суддя Касаційного адміністративного суду у складі ВС
Народився у місті Маріуполі. Практичну діяльність розпочав у 1997 році в органах прокуратури. У 2002 році був призначений на посаду судді. Працював в Іллічівському райсуді Маріуполя. З 2010 року працював у Донецькому апеляційному адміністративному суді. З 2015 працював у Дніпропетровському ААС. З 2017 року суддя КАС ВС. Стаж на посаді судді 20 років.
Вважає важливим недопущення використання ВРП як інструменту впливу на суддю або його переслідування за законне рішення. ВРП має зосередитись не на керуванні судовою владою, а на створенні належних умов для здійснення судочинства всіх інстанцій і юрисдикцій.
Також, на його думку, мають розвиватися інструменти дистанційного правосуддя, і має бути проведено аудит і оптимізацію ДСА та Служби судової охорони. ВРП має отримати право законодавчої ініціативи та займати більш активну позицію у відстоюванні інтересів судової влади в інформаційному просторі.
Крім того, кандидат вважає необхідним терміново вжити заходи для вирішення долі суддів-п'ятирічок без повноважень та суддів ліквідованих ВСУ і Вищих спеціалізованих судів.
Визнав протиправним проведення так званого референдуму на території Донецької області
Колегія Донецького апеляційного адміністративного суду, як зазначають громадські організації, за головування кандидата, визнала протиправним проведення так званого референдуму на території Донецької області щодо підтримки державної самостійності так званої «Донецької народної республіки». Ухвалення цього рішення відбулося в період, коли значна територія Донецької області та більшість адміністративних будівель у Донецьку були захоплені незаконними формуваннями, контрольованими Росією. Це очевидно створювало великий ризик для життя та здоров’я суддів, які його ухвалювали, в тому числі й Миколи Гімона.
«Таким чином кандидат продемонстрував мужність та послідовність у відстоюванні українського закону та територіальної цілісності України», - роблять висновок активісти.
Запитання громадськості до кандидата
За інформацією аналітиків Фундації DEJURE, Центру протидії корупції та Автомайдану, допускав розбіжності в деклараціях.
У 2011 році в складі колегії суддів Донецького апеляційного адміністративного суду залишив без змін рішення про заборону проведення будь-яких демонстрацій, мітингів, інших масових заходів в м. Донецьку 24.08.2011 року.
Микола Гімон є членом ГО «Всеукраїнська асоціація адміністративних суддів». Ця організація однією з тих, які звернулися з відкритим зверненням до Президента України, в якому закликали ветувати закон № 1635-ІХ, що запровадив відкритий конкурс на посади у ВРП, в якому кандидат бере участь.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.