Свобода слова суддів: Консультативна рада європейських суддів ухвалила новий висновок щодо участі суддів у соцмережах, ЗМІ та політичних дебатах, переклад

15 грудня став відомий зміст висновку Консультативної ради європейських суддів (CCJE) від 2 грудня 2022 року № 25 (2022) щодо свободи самовираження суддів.

Висновок містить загальні вказівки для суддів і широку основу для поточного обговорення щодо того, які параметри слід враховувати, коли судді реалізують своє право на свободу вираження поглядів як у суді, так і поза ним, у тому числі в ЗМІ та соціальних мережах.

У ньому розглядаються висловлювання суддів, які стосуються питань, що викликають занепокоєння судової системи, а також суперечливих тем, що становлять суспільний інтерес.

КРЄС вважає, що судді повинні проявляти стриманість у висловленні своїх поглядів і думок за обставин, коли це може поставити під загрозу їх незалежність, неупередженість або гідність їхньої посади або поставити під загрозу авторитет судової влади.

Разом з тим, КРЄС підкреслює, що коли демократія, поділ влади чи верховенство права знаходяться під загрозою, кожен суддя має обов’язок виступити на захист незалежності судочинства та конституційного ладу, включно з політично чутливими питаннями. Вони також можуть розглядати загрози судовій незалежності на міжнародному рівні.

Судді, які виступають від імені ради або асоціації суддів, повинні користуватися вищим рівнем захисту.

У Висновку також підкреслюється, що окремі судді, а також ради суддів та асоціації мають етичний обов’язок роз’яснювати громадськості систему правосуддя, функціонування судової системи та її цінності з метою сприяння та збереження громадської довіри до судової діяльності.

CCJE надає детальні вказівки щодо використання соціальних мереж. Вона вважає, що судді мають загальний обов’язок стриманості у здійсненні свого права на свободу вираження поглядів – незалежно від того, розкривають вони свою особу чи використовують псевдонім. Це означає, що судді повинні уникати висловлювання поглядів або поширення особистої інформації в Інтернеті, що може підірвати незалежність або неупередженість судової влади, право на справедливий суд, гідність посади або довіру суспільства до авторитету судової влади.

Щоб запобігти певним ризикам, КРЄС рекомендує, щоб судова влада забезпечила суддям адекватну підготовку з медіа та спілкування в соціальних мережах.

КРЄС рекомендує суддям або суддівським асоціаціям розробити правила або кодекси поведінки щодо обсягу свободи самовираження суддів та будь-яких обмежень щодо її використання. Висновок буде передано до Комітету міністрів, відповідального за забезпечення його поширення та сприяння застосуванню в усіх державах-членах.

«Судово-юридична газета» здійснила власний переклад цього висновку, який наводимо нижче.

Вступ

1. Відповідно до мандату, наданого їй Комітетом міністрів, Консультативна рада європейських суддів (CCJE) підготувала цей Висновок щодо свободи вираження поглядів суддів.

2. Висновок було підготовлено на основі попередніх висновків КРЄС, Великої хартії суддів КРЄС (2010) та відповідних документів Ради Європи, зокрема Європейської хартії про статус суддів (1998) та Рекомендації Комітет міністрів CM/Rec(2010)12 щодо суддів: незалежність, ефективність та відповідальність, Звіту Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) щодо свободи вираження поглядів суддів (CDLAD(2015)018). Він також враховує Основні принципи ООН щодо незалежності судової влади, Бангалорські принципи поведінки суддів та Доповідь Спеціального доповідача ООН з питань незалежності суддів та адвокатів, яка також стосується здійснення суддями свободи вираження поглядів. Крім того, розглядаються Необов’язкові рекомендації щодо використання соціальних мереж суддями Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) і звіти Європейської мережі судових рад (ENCJ). Нарешті, Висновок спирається на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

3. Висновок також бере до уваги відповіді членів КРЄС на анкету щодо свободи вираження поглядів суддів, а також короткий виклад цих відповідей і попередній проект, підготовлений експертом, призначеним Радою Європи, пані Яннікою Ян.

ІІ. Обсяг і мета Висновку

4. Висновок стосується свободи волевиявлення суддів та обговорює основні аспекти волевиявлення. У ньому йдеться про правовий та етичний обов’язок судді висловлюватися з метою захисту верховенства права та демократії на внутрішньому, а також на європейському та міжнародному рівнях. Висновок розглядає судове волевиявлення, яке стосується питань, що викликають занепокоєння судової системи, а також суперечливих тем, що становлять суспільний інтерес, і розглядає судову стриманість, яку необхідно застосовувати. Він охоплює судове волевиявлення як у суді, так і поза ним. Висновок має на меті дати загальні вказівки для суддів і широку основу для поточного обговорення того, які параметри слід враховувати, коли вони здійснюють своє право на свободу вираження поглядів. Цей висновок не має на меті визначити мінімальний обсяг свободи вираження поглядів суддів.

5. Для цілей Висновку вимога судового обмеження, таким чином, визначається як обов’язок обмеження, покладений на суддю або самою судовою владою, або законодавцем. Що стосується правових параметрів, Висновок спирається на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Щодо своїх поглядів щодо етичних принципів і рекомендацій, викладених у цьому Висновку, КРЄС спирається на свої висновки. Судове (само)обмеження включає поняття суддівського розсуду, стриманості або поміркованості.

6. Розглядаючи свободу вираження поглядів окремого судді, Висновок бере до уваги частково конкуруючі та частково взаємодоповнюючі інтереси. Вони включають право кожного судді на свободу вираження поглядів; право громадськості бути поінформованою про питання, що становлять суспільний інтерес; право на справедливий суд, включаючи неупереджений і незалежний суд; та презумпцію невинуватості. Висновок також відображає принципи, що лежать в основі цих прав. Принцип поділу влади забезпечує свободу слова суддів, якщо йдеться про питання суспільного інтересу, наприклад, про функціонування системи правосуддя. Верховенство права забезпечує рівність усіх (чи то громадян, чи то державних суб’єктів) перед законом. Його ефективність частково залежить від довіри суспільства до незалежності та авторитету судової влади. Розподіл повноважень вимагає як судової незалежності, так і свободи вираження поглядів суддів, що призводить до суперечності між метою перешкодити суддям поводитися як політики та, водночас, підтримкою їх свободи вираження поглядів як доказу незалежності суддів.

7. Висновок також поширюється на суддів, які виступають або пишуть від імені асоціацій суддів, судів або судової ради. Воно не поширюється на суддів у відставці, оскільки вони мають таке ж право на свободу вираження поглядів, як і всі інші особи, за винятком конфіденційної інформації, отриманої під час виконання своїх обов’язків.

8. За обставин, коли громадськість не завжди може чітко розрізнити суддю, який діє в приватній чи професійній якості, Висновок розглядає заяви суддів з точки зору того, що вони є державними посадовцями.

9. У Висновку не розглядаються питання щодо аргументації суддів у своїх рішеннях, оскільки це є виконанням обов’язків судді, а не здійсненням індивідуальних прав.

10. Для цілей цього Висновку, термін медіа охоплює друковані, радіомовні та онлайн-медіа, включаючи послуги потокового аудіо та відео.

III. Огляд законодавства та практики країни

11. Відповіді членів КРЄС на анкету для підготовки цього Висновку дають огляд поточного стану нормативних актів і практики держав-членів.

12. Держави-члени Ради Європи гарантують суддям право на свободу вираження поглядів. Обсяг захисту різний між державами-членами. У багатьох державах воно охоплює позасудові заяви, зроблені приватно чи публічно у зв’язку з професійною діяльністю суддів, а також позасудові заяви, зроблені в інтересах судової системи. У деяких країнах судді мають імунітет від позову за будь-що, сказане в суді, якщо не встановлено недобросовісність.

13. Свобода суддів у вираженні поглядів обмежена з метою дотримання конфіденційності провадження, внутрішніх судових справ і процесуальних прав сторін у провадженні. У всіх державах-членах суддям заборонено розголошувати конфіденційну інформацію, отриману під час виконання своїх обов’язків, яка має відношення до незавершеного провадження та може порушити права сторін у провадженні. Вони зобов'язані зберігати професійну таємницю щодо своїх обговорень.

14. У переважній більшості держав-членів на суддів покладається юридичний та/або етичний обов’язок обмежень, який спрямований на збереження незалежності та неупередженості судової влади та довіри суспільства до неї, а також належного управління та гідності судової системи. Правила щодо висловлювань суддів відрізняються в державах-членах.

15. Як загальне правило або практика, більшість держав-членів забороняють або закликають суддів утримуватися від коментарів щодо своїх власних та інших суддів, які триваючих або розпочатих проваджень. Деякі держави-члени поширюють це правило на вирішені справи, включаючи справи інших суддів. Однак деякі роблять виняток для обговорення прецедентного права під час академічної роботи судді, як викладача права або в професійному середовищі. У багатьох державах на суддів поширюється етичне або конвенційне зобов’язання не реагувати на публічну критику їхніх справ.

16. Ступінь, до якої судді можуть брати участь у публічних обговореннях питань, що становлять політичне чи соціальне занепокоєння, законодавство, судову систему чи відправлення правосуддя, і висловлювати свої погляди з цих питань у засобах масової інформації, різниться в державах-членах. Те саме стосується права суддів мати політичний мандат або брати участь у політичних демонстраціях.

17. У деяких країнах від суддів зазвичай вимагається утримуватися від участі в суперечливих політичних дебатах, включаючи, серед іншого, публічні ворожі докори іншим державним органам або втручання в партійну політику шляхом підтримки або критики певних партій або політиків. В інших державах-членах судді повинні переконатися, що вони не створюють враження твердої позиції з певного питання. Кілька держав-членів дозволяють суддям публічно коментувати законодавчі пропозиції чи закон загалом, зокрема, коли такі коментарі робить асоціація суддів. Навіть якщо це дозволено, держави-члени повідомляють, що судді рідко роблять публічні заяви з політичних питань.

18. У більшості держав-членів судді можуть коментувати питання, що стосуються судової влади, її належного управління та незалежності або поділу влади, за умови, що їхня критика ґрунтується на фактах та аргументах і що внутрішня робота судової системи не розголошується. У деяких державах-членах публічне вираження думки за певних обставин тлумачиться як етичний обов’язок, особливо як відповідь на політичні атаки на судову систему. З цією метою суддям вищих судів іноді надається більше свободи для свободи вираження поглядів. Однак у деяких країнах така поведінка викликала публічну критику. Тому нерідко суддям доводиться вичерпувати внутрішні механізми, якщо вони є в судовій системі, перш ніж виступити публічно, або зберігати мовчання, коли судова влада має намір видати офіційний інституційний висновок.

19. Публічна критика колег-суддів або суддівського корпусу викликає занепокоєння. Критика інших суддів або інших учасників системи правосуддя, наприклад прокурора або адвоката захисту, вважається неетичним або порушенням давно існуючої конвенції в деяких державах-членах, особливо коли вона висловлюється в зневажливому, принизливому та образливому тоні або якщо вона створює загалом негативний імідж усієї судової системи.

20. У більшості держав-членів, які відповіли на анкету, судді не повинні бути членами політичних партій або здійснювати будь-яку політичну діяльність, оскільки це розглядається як підрив незалежності судової влади або негативний вплив на суспільну довіру до судової системи. У деяких випадках конституційне або законодавче правило про несумісність прямо поширюється на членство в законодавчих або виконавчих органах на європейському, національному або місцевому рівнях. Оскільки це вважається несумісним з їхньою судовою посадою, деякі країни дозволяють суддям мати політичні мандати, якщо вони йдуть у відставку. У таких випадках деякі держави-члени покладають на суддів етичний обов’язок зберігати репутацію судової системи. Деякі країни дозволяють судді займатися політичною діяльністю паралельно з його судовою посадою. У такому випадку вони вимагають від суддів уникати втручання своєї політичної діяльності в неупереджене виконання ними суддівських обов’язків. У кількох країнах суддям заборонено брати участь у публічних зібраннях, зокрема, якщо вони мають політичний характер.

21. Використання соціальних медіа є актуальною темою. У кількох державах-членах судді все частіше використовують соціальні мережі. Однак деякі кодекси поведінки містять конкретні практичні вказівки з цього приводу. Якщо вони це роблять, вони застосовують загальний обов’язок судової стриманості або закликають до обережності, щоб уникнути порушення незалежності, неупередженості чи суспільної довіри до судової системи.

22. Небагато держав-членів спостерігають збільшення правових чи етичних обмежень на свободу вираження поглядів у суді. Навпаки, у кількох державах-членах було пом’якшено судові обмеження, що призвело до активізації публічної участі суддів, особливо в соціальних мережах. Загалом, багато держав-членів бачать необхідність обговорення суддівської етики з визначенням відповідного змісту та меж вільного волевиявлення суддів як важливого завдання.

23. Повідомлялося про деякі випадки, коли суддів було притягнуто до дисциплінарної відповідальності через зроблені ними заяви. Наприклад, заяви в суді під час розгляду, які викликають сумніви в неупередженості судді, такі як расистські зауваження, призвели до дисциплінарного провадження. Перш ніж застосовувати дисциплінарні заходи, дисциплінарні органи більшості держав-членів розглядають характер і суворість обмеження свободи вираження поглядів, включаючи такі елементи, як конкретна посада судді, зміст і спосіб заяви та контекст, у якому вона було зроблено, а також характер і суворість дисциплінарного стягнення, яке орган має намір накласти. Відвід судді може мати місце лише в крайньому випадку.

IV. Загальні принципи

24. Як закріплено у статті 10 ЄКПЛ, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, отримувати та поширювати інформацію та ідеї без втручання з боку державної влади та незалежно від кордонів.

25. Свобода вираження поглядів становить одну з істотних засад демократичного суспільства, одну з основних умов для його прогресу та розвитку кожної людини. З цього випливає, що винятки з цієї свободи мають тлумачитися суворо, а необхідність будь-яких обмежень має бути переконливо встановлена.

26. КРЄС має широкий погляд на особисту сферу дії права на свободу вираження поглядів суддів як індивідуального права. Відповідно, суддя користується правом на свободу вираження поглядів, як і будь-який інший громадянин. Право суддів на вільне вираження поширюється на особисті думки, висловлені у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, і дає суддям право робити заяви поза судом, а також у суді, як публічно, так і приватно, а також брати участь у публічних дебатах та суспільному житті в цілому.

27. Однак інституційна та державна природа судової посади надає амбівалентного характеру свободі вираження поглядів окремого судді. Висловлювання суддів можуть вплинути на суспільний імідж судової системи, оскільки суспільство загалом може сприймати їх не лише як суб’єктивні, а й як об’єктивні оцінки та приписувати їх установі в цілому.

28. У своїй офіційній функції судді відіграють визначну роль у суспільстві як гаранти верховенства права та справедливості. Сама суть судді полягає в здатності об’єктивно та неупереджено розглядати предмети спору. Не менш важливо, щоб судді вважалися такими, що мають таку здатність. Це пов’язано з тим, що їм потрібна довіра громадськості до їх незалежності та неупередженості, щоб успішно виконувати свої обов’язки та зберегти повноваження судової системи для вирішення правових суперечок або вирішення питання підтвердження винуватості або невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні. Звідси випливає, що судді мають утверджувати ці цінності своєю поведінкою. Таким чином, держава правомірно покладає на суддів обов’язок стриманості, яка приділяє належну увагу їхній ролі в суспільстві.

29. Враховуючи вищезазначені передумови, «обов’язки та відповідальність», зазначені у статті 10(2) Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), набувають особливого значення для заяв суддів. Стосовно юридичних обмежень свободи вираження поглядів суддів ця стаття передбачає, що вони мають бути встановлені законом і є необхідними в демократичному правовому порядку для досягнення законної мети. Законні цілі, як визначено в статті, включають збереження авторитету та неупередженості судової влади, а також захист конфіденційності процесу. Крім того, права інших, такі як гарантія презумпції невинуватості, служать законними цілями для обмеження свободи слова. За відсутності легітимної мети обмеження права судді на вільне вираження поглядів може виглядати як неправомірна помста судді за небажану критику. У більшості держав-членів етичні обмеження свободи слова суддів спрямовані на подібні цілі.

30. Обмеження свободи слова потребує виправдання. У прецедентному праві Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) втручання вважається необхідним у демократичному суспільстві, якщо воно відповідає «нагальній суспільній потребі» та є «пропорційним законній меті, що переслідується». Пропорційність заходу вимагає, щоб він був найменш обмежувальним заходом.

31. З цього випливає, що необхідно знайти баланс між фундаментальним правом окремого судді на свободу вираження поглядів і законним інтересом демократичного суспільства зберегти довіру суспільства до судової влади. У Бангалорських принципах з цього приводу формулюються два фундаментальних міркування. По-перше, чи може участь судді обґрунтовано підірвати впевненість у його/її неупередженості. По-друге, чи може така участь без потреби наражати суддю на політичні нападки чи бути несумісною з гідністю суддівської посади. У будь-якому випадку суддя повинен уникати такої участі. Отже, постає питання, чи в конкретному соціальному контексті та в очах розумного та поінформованого спостерігача суддя брав участь у діяльності, яка могла б об’єктивно скомпрометувати його/її незалежність або неупередженість. Важливими критеріями, які слід враховувати, є формулювання заяви та обставин, контексту і загального фону, на якому була зроблена заява, включаючи позицію відповідного судді.

32. Щоб досягти розумного балансу, ступінь, до якого судді можуть і повинні бути залучені до життя суспільства, потребує належного розгляду. Слід враховувати, що публічні заяви судді можуть сприяти захисту верховенства права та поділу влади.

33. Виправним заходам, таким як самовідвід або добровільний самовідвід судді, слід надавати перевагу перед загальним превентивним порушенням свободи вираження суддів, спрямованим на уникнення таких ситуацій.

34. Визначення змісту та правил свободи вираження поглядів та етичних обмежень щодо її застосування мають здійснюватися самими суддями або суддівськими асоціаціями.

35. Оцінюючи будь-яке втручання, необхідно також перевірити пропорційність санкцій чи інших заходів. Покарання не повинні мати «стримуючий ефект» для здійснення іншими суддями свободи вираження поглядів, тобто вони не повинні перешкоджати іншим суддям здійснювати її щодо питань, що стосуються відправлення правосуддя та судової системи. Думки, висловлені відповідно до рекомендацій цього Висновку, не повинні бути предметом дисциплінарних заходів.

V. Обмеження свободи вираження поглядів / суперечливі випадки

36. Для того, щоб допомогти суддям знайти баланс між їхнім правом на свободу вираження поглядів і метою підтримки довіри громадськості до їх неупередженості та незалежності, слід надати вказівки щодо заяв, які можуть призвести до їх відводу (розділи 1 і 2), заяв, які можуть негативно вплинути на авторитет і репутацію судової системи (розділи 3 і 4), а також виконання політичних повноважень, які можуть викликати питання розподілу влади (розділ 5).

1. Заяви, пов'язані з судовими спорами

37. КРЄС наголошує, що судді повинні утримуватися від будь-яких коментарів, які можуть вплинути або, як обґрунтовано очікується, вплинуть на право на справедливий судовий розгляд будь-якої особи або питання, яке ними розглядається. Заяви судді у справі, яка розглядається, включаючи тон і контекст заяви, можуть вплинути на це право, як постановив ЄСПЛ. Він підкреслив, що під час виконання своїх судових функцій судді повинні проявляти максимальну обережність щодо справ, які вони розглядають, щоб зберегти імідж неупередженості. Судді повинні поводитися таким чином, щоб не створювати враження, що вони мають будь-які особисті упередження чи упередженість у даній справі. Якщо суддя публічно натякає, що він/вона вже сформував негативне бачення справи заявника до розгляду справи, його/її заяви об’єктивно виправдовують побоювання обвинуваченого щодо його/її неупередженості. Звідси випливає, що КРЄС підтримує вимогу, викладену в коментарях до Бангалорських принципів, згідно з якою суддя повинен демонструвати відсторонену, неупереджену, відкриту та збалансовану позицію у своїх публічних заявах, особливо якщо існує потенційний зв’язок із незавершеним розглядом справи або провадженням, що триває.

38. Простого факту, що тема чи проблема може стати проблемою в майбутній справі, недостатньо для того, щоб перешкодити суддям здійснювати своє право на свободу вираження поглядів, особливо, коли ймовірність того, що судді доведеться виносити рішення у такій конкретній справі в майбутньому низька.

39. Потрібна підвищена пильність у контексті поточних розслідувань, особливо у кримінальних розслідуваннях з огляду на гарантію презумпції невинуватості, закріплену в статті 6(2) ЄКПЛ. У кримінальному провадженні судді повинні приділяти особливу увагу своєму вибору слів, якщо вони хочуть поінформувати громадськість про провадження до того, як особа буде притягнута до відповідальності та визнана винною у вчиненні певного кримінального правопорушення. Заяви про винуватість обвинуваченого до судового провадження суперечать статті 6 ЄКПЛ.

40. Коментарі суддів щодо вирішених справ, крім їхніх власних, не обов’язково порушують питання щодо їх неупередженості. Коментування судової практики безпосередньо пов'язане з їх професійною діяльністю. У своїй професійній діяльності судді мають право висловлювати конструктивні та шанобливі коментарі щодо розглянутих справ.

41. Судді повинні проявляти обережність у стосунках із ЗМІ та утримуватися від будь-якої особистої експлуатації будь-яких стосунків із журналістами. У громадськості не повинно складатися враження, що судді хочуть вплинути на результат справи через комунікацію в ЗМІ.

42. КРЄС погоджується з Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ), що індивідуально судді повинні утримуватися від використання засобів масової інформації щодо власних справ, навіть якщо їх спровокувати. Якщо засоби масової інформації або зацікавлені представники громадськості критикують рішення, суддя повинен уникати відповідей на таку критику, пишучи пресі або відповідаючи на запитання журналістів. Суддя має відповідати на законні очікування громадян чітко вмотивованими рішеннями. Однак, коли судді або їхні рішення піддаються несправедливій критиці, асоціації суддів, рада юстиції та/або голова суду мають інституційний обов’язок роз’яснити факти, щоб зберегти імідж авторитетної та незалежної судової системи також у публічних дебатах. Крім того, у виняткових випадках, коли суддю очорнюють, він/вона повинен мати право захищати себе та захищати свою чесність, як і будь-який інший громадянин. У цьому судді повинні отримати інституційну підтримку.

43. Конфіденційна інформація, отримана суддею під час виконання службових обов’язків, не повинна використовуватися або розголошуватися суддею з будь-якою метою, не пов’язаною з виконанням посадових обов’язків судді.

44. За жодних обставин судді не можуть бути примушені публічно пояснювати мотиви винесених ними рішень.

2. Заяви щодо публічних дебатів

45. Принципи демократії, поділу влади та плюралізму вимагають свободи суддів брати участь у дебатах, що становлять суспільний інтерес. Проте принцип поділу влади вимагає від суддів утримуватися від того, щоб виступати публічно як політики. Таким чином, необхідно знайти розумний баланс між ступенем участі суддів у публічних дебатах і необхідністю, щоб вони були незалежними та неупередженими під час виконання своїх обов’язків. Зміст і контекст даного твердження набувають особливого значення в цьому відношенні.

46. Завдяки своєму унікальному становищу в демократії, заснованій на верховенстві права, судді мають досвід і відповідальність, що випливає з цього, щоб сприяти вдосконаленню закону, захисту основних прав, правової системи та відправлення правосуддя. Таким чином, за умови збереження їх неупередженості та незалежності, їм слід дозволяти та навіть заохочувати брати участь в обговореннях закону з інформаційною та освітньою метою та висловлювати погляди та думки щодо недоліків у застосуванні закону та вдосконаленні закону, а також правової системи.

47. У всіх публічних заявах з питань, що становлять суспільний інтерес, судді повинні висловлюватись розважливо, помірковано, зважено та з повагою. Вони повинні утримуватися від дискримінації, політичної, філософської або релігійного прозелітизму або войовничість.

4. Заяви щодо питань, що турбують судову систему як інституцію

48. Судді мають право робити зауваження з питань, що стосуються фундаментальних прав людини, верховенства права, питань призначення або просування по службі судді та належного функціонування системи відправлення правосуддя, включаючи незалежність судової влади та розподіл влади. Якщо справа безпосередньо впливає на роботу судів, судді також повинні мати право коментувати політично суперечливі теми, включаючи законодавчі пропозиції чи політику уряду. Це випливає з того факту, що громадськість має законний інтерес бути поінформованою про ці питання, оскільки вони стосуються дуже важливих питань у демократичному суспільстві. Судді, які обіймають керівні посади або обіймають посади в асоціаціях суддів чи судовій раді, займають помітне становище, щоб виступати від імені судової влади.

49. Судді мають право висувати вимоги та зауваження щодо свого статусу, умов праці, а також з усіх інших питань, що стосуються їх професійних інтересів. Асоціації суддів відіграють помітну роль у цьому питанні.

50. Судді повинні проявляти стриманість, щоб не ставити під загрозу свою неупередженість або незалежність. Крім того, публічні заяви, зроблені уряду з питань, що викликають занепокоєння судової системи, не повинні виглядати як лобіювання перед урядом або як вказівка на те, як суддя винесе рішення, якщо певні ситуації постануть перед судом. Високопоставлений суддя має бути особливо обережним у цьому відношенні через свою значну посаду.

4. Публічна критика судової влади / колеги-судді

51. Що стосується публічної критики або інформації щодо питань, що стосуються судової системи, включно з коментарями щодо колег-суддів, КРЄС наслідує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), визнаючи, що стриманість застосовується до суддів у всіх випадках, коли авторитет і неупередженість суддів, судової системи, ймовірно, будуть поставлені під сумнів. Це пояснюється тим, що необхідно захищати суспільну довіру від шкідливих нападок, особливо з огляду на той факт, що судді, які зазнають критики, підпадають під обов’язок обмежень, який не дозволяє їм відповідати.

52. Заяви допустимі, якщо вони не виходять за рамки простої критики з суто професійної точки зору, якщо вони є частиною дискусії з питань, що становлять великий суспільний інтерес, і якщо вони ґрунтуються на обґрунтованих твердженнях. Поміркованість і пристойність повинні керувати суддею навіть у поширенні точної інформації. Критикуючи інших учасників системи правосуддя, суддя повинен зберігати повагу. Критика не повинна бути мотивована особистою образою чи ворожістю чи очікуванням особистої вигоди. Як правило, судді повинні уникати імпульсивного, безвідповідального та образливого висловлювання.

53. Важливо, щоб судова система створювала атмосферу, яка дозволяє суддям робити критичні коментарі, особливо в ієрархічно організованій судовій системі, де судді залежать від колег вищого рангу з точки зору внеску в просування по службі. Однак судді повинні спершу скористатися будь-якими існуючими заходами виправлення, перш ніж виходити публічно.

5. Діючий політичний мандат / колишній політичний мандат

54. Пряма участь у партійній політиці може викликати сумніви щодо поділу влади та незалежності чи неупередженості судді, тому багато держав обмежують політичну діяльність суддів. З метою гарантування громадянам прав, передбачених статтею 6 ЄКПЛ, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнає пропорційним для країн виключити суддів з політичних посад. У коментарі до Бангалорських принципів зазначено, що суддівські обов’язки несумісні з певною політичною діяльністю, такою як членство в національному парламенті чи місцевій раді.

55. КРЄС приєднується до висновку ЄСПЛ про те, що належності до політичної партії недостатньо, щоб поставити під сумнів неупередженість судді, особливо якщо немає ознак того, що членство має будь-який зв’язок із суттю справи.

56. Проте, щоб захистити довіру суспільства до судової влади, основні стандарти поведінки суддів, такі як збереження репутації судової влади, повинні продовжувати застосовуватися, коли суддя має політичний мандат. Якщо судді порушили стандарти незалежності та неупередженості суддів, зробивши певні заяви під час своєї політичної діяльності, вони повинні заявити самовідвід у випадках, коли відповідні питання стають актуальними. Для того, щоб зберегти можливість поновити свої суддівські функції після закінчення політичного мандату, вкрай важливо, щоб вони уникали заяв, які створюють враження, що вони не відповідають посаді судді.

57. У країнах, де судді можуть мати (неповний) політичний мандат або бути членом політичної партії на додаток до своєї суддівської посади, вони повинні проявляти стриманість, щоб не поставити під загрозу свою незалежність або неупередженість. Вкрай важливо, щоб вони уникали суто партійних і твердих поглядів на будь-які проблеми або політичні питання, які викликають обґрунтовані сумніви щодо їхньої загальної спроможності вирішувати такі питання об’єктивним чином.

6. Захист судової незалежності як правовий та/або етичний обов’язок суддів, асоціацій суддів та рад юстиції

58. Відповідно до висновків КРЄС № 3 (2002)56 та № 18 (2015)57, КРЄС стверджує, що кожен суддя несе відповідальність за сприяння та захист судової незалежності, яка функціонує не лише як конституційна гарантія для судді, але й також покладає на суддів етичний та/або юридичний обов’язок зберігати його та виступати на захист верховенства права та незалежності суддів, коли ці фундаментальні цінності опиняються під загрозою. Це поширюється як на питання внутрішньої, так і зовнішньої незалежності.

59. З огляду на європейське та міжнародне співробітництво в правових питаннях та важливість європейського та міжнародного права для захисту судової незалежності, судді можуть розглядати загрози судовій незалежності як на національному, так і на міжнародному рівнях.

60. Якщо судова незалежність або здатність судової влади виконувати свою конституційну роль знаходяться під загрозою або атакуються, судова влада має бути стійкою та безстрашно захищати свою позицію. Цей обов’язок особливо виникає, коли демократія перебуває в несправному стані, коли її фундаментальні цінності розпадаються, а незалежність судової влади зазнає нападу.

61. Оскільки обов’язок захищати випливає з незалежності суддів, він стосується кожного судді. Коли суддя робить такі заяви не лише як особисто, але й від імені ради суддів, асоціації суддів чи іншого представницького органу судової влади, захист, який надається цьому судді, буде посилений. Беручи до уваги це, та залежно від проблеми та контексту, судова рада, асоціації суддів, голови судів або інші незалежні органи можуть бути найкращими для вирішення цих питань, наприклад, конституційних питань високого рівня. Судді також можуть висловлювати свої погляди в рамках міжнародної асоціації суддів.

62. Однак якщо будь-яке з цих питань виникне в суді, і якщо неупередженість судді може бути обґрунтовано поставлена під сумнів, суддя повинен самовідводитися від будь-якого провадження.

VII. Етичний обов'язок суддів роз'яснювати правосуддя громадськості

63. Судді повинні прагнути заохочувати та зберігати суспільну довіру до правосуддя через активну діяльність шляхом покращення розуміння, прозорості та допомоги уникненню публічних спотворень. КРЄС підтримує позицію, викладену в Бангалорських принципах, згідно з якою судді повинні прагнути інформувати громадськість про те, що означає незалежність судової влади. Судді повинні додатково пояснювати роботу судової системи, включно з обов’язками та повноваженнями суддів. Вони мають роз’яснити роль судової влади та її зв’язок з іншими органами влади. Загалом вони мають ілюструвати, як цінності системи правосуддя працюють на практиці.

64. Тому КРЄС зосереджувалася на просвітницькій ролі судів та асоціацій суддів, оскільки вони мають особливо сприятливі можливості для виконання такої ролі. Комітет міністрів Ради Європи заохочував упровадження прес-секретарів судів або медіа та комунікаційних служб під відповідальність судів, судових рад чи будь-якого іншого незалежного органу.

65. КРЄС вважає, що окремі судді з відповідними навичками спілкування також можуть пояснити функціонування та цінності судової системи. Окрім освітніх форумів, вони можуть використовувати засоби масової інформації, зокрема соціальні мережі, як чудовий інструмент для інформаційно-роз’яснювальної роботи та просвіти населення. У таких випадках суддям слід ретельно підготуватися у співпраці з суддями, призначеними відповідати за зв’язки зі ЗМІ або представниками громадської інформації, і пам’ятати про дотримання обов’язків суддівської стриманості, висловлюючись нейтрально та неупереджено.

VIII. Використання соціальних медіа суддями

1. Свобода вираження поглядів суддів офлайн та онлайн

66. Широко визнано, що права, які люди мають поза мережею, однаково захищені онлайн, зокрема свобода слова. За умови дотримання наступного, судді можуть використовувати соціальні мережі, як і будь-які інші громадяни.

2. Розробка інструкцій щодо використання суддями соціальних мереж

а) Визначення соціальних медіа

67. КРЄС нагадує про загальне розуміння поняття соціальних медіа як форм електронної комунікації (таких як веб-сайти для соціальних мереж і мікроблогів), за допомогою яких користувачі створюють онлайн-спільноти для обміну інформацією, ідеями, особистими повідомленнями та іншим вмістом (наприклад, відео). Відповідно до Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2022)11 щодо принципів управління медіа та комунікаціями, Висновок використовує широке поняття медіа та кваліфікує соціальні платформи як цифрові послуги, які об’єднують учасників багатосторонніх ринків, встановлюють правила для такої взаємодії та використовують алгоритмічні системи для збору та аналізу даних і персоналізації своїх послуг.

b) Застосовність загального правила щодо судового обмеження

68. Міжнародні документи не містять багато вказівок щодо того, як судді мають здійснювати свою свободу вираження поглядів в Інтернеті. Загальною основою, яку підтримує КРЄС, є те, що застосовується загальний обов’язок судового обмеження. Це означає, що судді повинні уникати висловлювання поглядів або поширення особистої інформації в Інтернеті, що потенційно може підірвати незалежність і неупередженість судової влади, право на справедливий суд або гідність посади та (громадську довіру до) авторитету судової системи. З цією метою судді мають проявляти обачність у використанні соціальних мереж. Як заявив Спеціальний доповідач ООН з питань незалежності суддів і адвокатів, застосування судових обмежень до комунікації в соціальних мережах не означає, що судді повинні уникати публічного життя, яке відбувається в соціальних мережах.

69. За деякими винятками, приватне спілкування не повинно підлягати обмеженням свободи вираження поглядів. Приватне спілкування — це двостороннє спілкування або спілкування в закритій групі, доступ до якої має бути наданий суддею, включаючи служби обміну повідомленнями або закриті групи соціальних платформ

c) Адаптація поведінки суддів до конкретних викликів спілкування в соціальних мережах

70. Використання соціальних медіа породжує нові проблеми та етичні проблеми, пов’язані з належністю опублікованого контенту та демонстрацією упередженості чи інтересу. Соціальні медіа мають широку доступність і передачу, що передбачає більшу ретельність опублікованого контенту. Соціальні медіа мають постійну опцію для зберігання, що підвищує ризик профілювання. Вони містить особисте спілкування в письмовій формі, що збільшує ризик опублікування приватних повідомлень без дозволу, а також ризик спотворення вмісту під час подальшого спілкування. Спілкування є швидким і лаконічним, що може спонукати суддів публікувати необачні дописи. Такі дії, як «лайк» або пересилання інформації, представленої іншими, можуть здаватися відносно незначними та випадковими, але вони кваліфікуються як регулярне вираження думки судді. На відміну від традиційних ЗМІ, у соціальних мережах відсутній гейткіпер, який дозволяє суддям публікувати все, що їм спадає на думку.

71. Ці специфічні ризики вимагають від судді особливої обережності під час спілкування в соціальних мережах. КРЄС відзначає значний ризик того, що розповсюдження особистого контенту може негативно вплинути на репутацію судді чи всієї судової системи. Звідси випливає, що судді не повинні брати участь у обміні повідомленнями через сайти соціальних мереж або служби обміну повідомленнями зі сторонами, їхніми представниками чи широкою громадськістю щодо справ, які були раніше або які ймовірно будуть. Їм слід бути обережними щодо ризику спотворення твердження в закритих групах. Їм слід остерігатися створення «профілю» через свої коментарі, що створює враження відсутності відкритості та об’єктивності щодо певних питань. Те ж саме стосується груп соціальних платформ, до яких вони входять, або людей, на яких вони підписані, і коментарів, які вони «лайкають» або «ретвітять», оскільки чим більш односторонніми вони є, тим більше людей можуть вважати цих суддів залежними та упередженими. Під час обговорення їхньої роботи як судді захист авторитету та гідності посади повинен утримувати суддів від коментарів, які ставлять під сумнів їх належність у виконанні своїх обов’язків.

72. Судді мають переконатися, що вони зберігають авторитет, доброчесність, пристойність і гідність своєї суддівської посади. Вони повинні пам’ятати, що мова, одяг, фотографії та розкриття інших особистих даних можуть завдати шкоди репутації суддів. Дозвіл суддям ділитися приватними деталями, такими як спосіб життя чи сім’я, несе певний ризик у цьому відношенні. Чи потенційно вислів компрометує репутацію судді чи судової системи, слід оцінювати у світлі обставин справи.

73. Судді не повинні залучатися до соціальних медіа у такій манері, що може негативно вплинути на суспільне сприйняття доброчесності суддів, наприклад, діючи як інфлюенсери.

74. Судді повинні розглянути питання про те, чи може будь-який невідповідний цифровий контент, що передував їхньому призначенню на посаду, зашкодити довірі громадськості до їхньої неупередженості чи підірвати репутацію судової системи. Якщо так, вони повинні, якщо можливо, видалити цей вміст, дотримуючись застосовних правил своєї юрисдикції.

г) Пропозиція прозорого використання соціальних медіа (за наявності дозволу)

75. Обов’язок судового обмеження поширюється на спілкування в соціальних мережах, незалежно від того, чи розкривають судді свою особу. Немає підстав забороняти суддям використовувати псевдоніми. Однак псевдоніми не дозволяють неетичної поведінки. Крім того, відсутність згадування посади судді або використання псевдоніма не гарантує, що справжнє ім’я чи статус судді не стануть публічними. Розміщення застереження в їхніх профілях у соціальних мережах про те, що весь вміст або думки висловлені в їхній особистій якості, не звільняє суддів від стриманості.

e) Підкреслення важливості навчання суддів щодо використання соціальних мереж

76. КРЄС підкреслює важливість навчання всіх суддів додаткам соціальних медіа та етичні наслідки їх використання в особистому та професійному контекстах.

77. Це має допомогти суддям зрозуміти, який ступінь стриманості дозволяє їм захистити свою безпеку та виконати свої зобов’язання щодо підтримки незалежності та неупередженості, гідність своєї посади та довіру суспільства до судової влади. Розуміння того, які платформи соціальних медіа використовуються, як працюють різні платформи соціальних медіа, яким типом інформації доцільно ділитися на різних платформах соціальних медіа та які потенційні ризики та наслідки може мати участь у комунікації на такій платформі, було б доречним. Навчання має охоплювати технічні аспекти (наприклад, різні налаштування конфіденційності різних соціальних платформ), аспекти профілювання та захисту даних.

78. Судова влада повинна забезпечувати навчання новопризначених суддів і досвідчених суддів на постійній основі. Асоціації суддів можуть сприяти підготовці, обміну знаннями та передовим досвідом серед суддів.

IX. Рекомендації

1. Суддя має право на свободу вираження поглядів, як і будь-який інший громадянин. На додаток до індивідуальних повноважень судді, принципи демократії, поділу влади та плюралізму вимагають свободи суддів брати участь у дебатах, що становлять суспільний інтерес, особливо щодо питань, що стосуються судової системи.

2. У ситуаціях, коли демократія, поділ влади чи верховенство права знаходяться під загрозою, судді повинні бути стійкими та мати обов’язок виступати на захист незалежності судової влади, конституційного порядку та відновлення демократії як на національному, так і на міжнародному рівнях. Це включає погляди та думки щодо питань, які є політично чутливими, і поширюється як на внутрішню, так і на зовнішню незалежність окремих суддів і судової влади загалом. Судді, які виступають від імені ради суддів, суддівської асоціації чи іншого представницького органу судової влади, користуються ширшими дискреційними повноваженнями в цьому відношенні.

3. Окрім асоціацій суддів, судових рад чи будь-якого іншого незалежного органу, окремі судді мають етичний обов’язок роз’яснювати громадськості систему правосуддя, функціонування судової системи та її цінності. Покращуючи розуміння, прозорість і допомагаючи уникати публічних спотворень, судді можуть сприяти розвитку та збереженню довіри громадськості до судової діяльності.

4. Здійснюючи свою свободу вираження поглядів, судді повинні пам’ятати про свою конкретну відповідальність і обов’язки в суспільстві та проявляти стриманість у висловленні своїх поглядів і думок за будь-яких обставин, коли, в очах розумного спостерігача, їхня заява може поставити під загрозу їхню незалежність або неупередженість, відповідність посаді, або поставити під загрозу авторитет судової влади. Зокрема, вони повинні r утримуватися від коментарів по суті справ, які вони розглядають. Судді також повинні зберігати конфіденційність процесу.

5. Як загальний принцип, судді повинні уникати участі в публічних суперечках. Навіть у випадках, коли їхнє членство в політичній партії чи участь у публічних дебатах дозволено, суддям необхідно утримуватися від будь-якої політичної діяльності, яка може поставити під загрозу їх незалежність чи неупередженість або репутацію судової системи.

6. Судді повинні усвідомлювати як переваги, так і ризики спілкування в ЗМІ. З цією метою судова влада повинна забезпечити навчання суддів, щоб навчити їх використовувати засоби масової інформації, які можуть бути використані як чудовий інструмент для інформування громадськості.

У той же час слід підвищувати обізнаність про те, що під час публікації в соціальних мережах все, що вони публікують, стає постійним навіть після видалення та може вільно тлумачитися або навіть бути вирвано з контексту. Псевдоніми не приховають неетичну поведінку в Інтернеті. Судді повинні утримуватися від публікації будь-яких матеріалів, які можуть поставити під загрозу довіру громадськості до їх неупередженості або суперечити гідності їхньої посади чи судової системи.

7. Правила або кодекси поведінки, що стосуються обсягу свободи вираження суддями та будь-яких обмежень щодо її використання, повинні бути розроблені самими суддями або їхніми суддівськими асоціаціями.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.