Пов’язаність поранення і причин смерті військовослужбовця з виконанням обов’язків військової служби: судова практика

Мати військовослужбовця звернулась до суду з позовом до Регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними рішення, дій, бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові у перегляді витягу з протоколу засідання та зобов`язання відповідача повторно розглянути документи стосовно смерті її сина та скласти новий висновок (постанову) про пов`язаність поранення, причин смерті старшого сержанта з виконанням обов`язків військової служби під час проведення та забезпечення АТО.

Позивач зазначила про те, що відмова відповідача у перегляді свого рішення стосовно поранення та причин смерті є протиправним та порушує її права, оскільки останній в дійсності загинув під час виконання обов`язків військової служби, а не під час її проходження.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Регіональної військово-лікарської комісії, яке полягає у відмові у перегляді витягу з протоколу засідання. Зобов`язано 12 Регіональну ВЛК повторно розглянути документи.

ВЛК подала апеляційну скаргу. Шостий апеляційний адміністративний суд 15 червня 2022 року розглянув апеляційну скаргу Регіональної військово-лікарської комісії на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/12739/21.

Колегія суддів ШААС вирішила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з довідкою Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку син позивачки брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в м. Костянтинівка Донецької області.

22.03.2019 він загинув. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть причиною смерті зазначено вогнепальне поранення голови.

09.06.2020 листом Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надіслав до Регіональної військово-лікарської комісії заяву матері з доданими документами для прийняття постанови про причинний зв`язок поранення, яке призвело до смерті, з захистом Батьківщини.

Згідно з витягом з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 22.06.2020 поранення колишнього військовослужбовця, 1990 р.н. - «Вогнепальне поранення голови», яке призвело до смерті, одержане в результаті нещасного випадку, пов’язане з проходженням військової служби.

20.09.2021 позивач звернулась до Регіональної військово-лікарської комісії з заявою про скасування витягу з протоколу та скласти новий витяг (постанову) про пов`язаність поранення, причин смерті із захистом Батьківщини.

Листом ВЛК повідомила позивачу, що Регіональна військово-лікарська комісія дійшла висновку, що згідно з її постановою, причинний зв`язок поранення, яке призвело до смерті, вже правомірно встановлений і підстав для його перегляду немає.

Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на розгляд 12 Регіональної військово-лікарської комісії не було надано ні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), ні акта про нещасний випадок військовослужбовця. Такожа акцентовано увагу на тому, що Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі і не поширює свою дію на військовослужбовців, які загинули під час участі в антитерористичній операції, в особливий період, натомість порядок проведення службового розслідування нещасних випадків військовослужбовців, які загинули під час участі в антитерористичній операції, в особливий період встановлений Інструкцією № 36.

Випадок смерті військовослужбовця підлягав спеціальному розслідуванню комісією з розслідування нещасного випадку відповідно до вимог Інструкції № 36, а відповідно до пункту 8 Інструкції № 36 комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана була скласти акт про нещасний випадок.

Відтак, висновки про причини смерті військовослужбовця не могли бути встановлені відповідачем як на підставі акту службового розслідування, яке не було призначено відповідно до Інструкції № 36, так і на підставі лікарського свідоцтва про смерть, і на підставі наказу начальника Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.04.2019 № 80, а тому правового значення мати не можуть.

Наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або акта про нещасний випадок відповідно до абзацу третього пункту 21.8 глави 21 розділу І Положення № 402, є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва).

Натомість апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що на розгляд РВЛК позивачем не було надано ні довідки про обставини травми, ні акта про нещасний випадок військовослужбовця.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до положень частини шостої статті 18 Закону № 2011-XII, вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Так, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затвердженого Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1.3 глави 1 розділу І якого, основним завданнями військово-лікарської експертизи є, серед іншого: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Згідно з приписами пункту підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402, ВЛК регіону має право: приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз`яснення (пункт 21.3 глави 21 розділу І Положення № 402).

Відповідно до пункту 21.7 глави 21 розділу І Положення № 402, постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Водночас, абзац третій пункту 21.8 глави 21 розділу І Положення № 402 передбачає, що прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.

Тож, з наведеного слідує, що наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або акта про нещасний випадок є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва).

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що на розгляд 12 Регіональної військово-лікарської комісії не було надано ні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), ні акта про нещасний випадок військовослужбовця, про що і зазначає сам апелянт у контексті ненадання їх позивачем. Колегія суддів вважає, що головним завданням ВЛК при визначенні кінцевого висновку (результату) є встановлення всіх важливих та дійсних обставин, які і мають бути відображені у постанові.

Так, порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України (в тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України військовослужбовцями), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті під час виконання обов`язків військової служби та аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 06.02.2001 № 36 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (далі Інструкція № 36).

Згідно з пунктом 3, дія цієї Інструкції поширюється на всі військові частини та на всіх військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, як правильно акцентував увагу суд першої інстанції, Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Натомість син позивачки проходив військову службу та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, його загибель сталася внаслідок вогнепального поранення в голову. Згідно з актом проведення службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця від 02.04.2019, службове розслідування з метою встановлення порушень нормативно-правових актів, інших нормативних та керівних документів, з`ясування умов та причин, що призвели до смерті військовослужбовця, було проведено в порядку, передбаченому Порядком № 608.

З наведеного висновується, що Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, і не поширює свою дію на військовослужбовців, які загинули під час участі в антитерористичній операції, в особливий період, натомість порядок проведення службового розслідування нещасних випадків військовослужбовців, які загинули під час участі в антитерористичній операції, в особливий період встановлений Інструкцією № 36. Таким чином, випадок смерті військовослужбовця підлягав спеціальному розслідуванню комісією з розслідування нещасного випадку відповідно до вимог Інструкції № 36, а відповідно до пункту 8 Інструкції № 36 комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана була скласти акт про нещасний випадок.

Відтак, висновки про причини смерті військовослужбовця не могли бути встановлені відповідачем, як на підставі акту службового розслідування, яке не було призначено відповідно до Інструкції № 36, так і на підставі лікарського свідоцтва про смерть від 26.03.2019 № 85, виданого Костянтинівським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, і на підставі наказу начальника Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку від 06.04.2019 № 80, а тому, правового значення мати не можуть.

Наведені висновки суду першої інстанції дають підстави стверджувати, що доводи, покладені в основу апеляційної скарги, не є визначальними, позаяк підставою для задоволення позовних вимог є порушення порядку прийняття РВЛК рішення, яке не може мати висновки, здійснені на основі та з врахуванням документів, які прийняті з порушенням порядку, також сама наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або акта про нещасний випадок, відповідно до абзацу третього пункту 21.8 глави 21 розділу І Положення № 402, є обов`язковим для прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва).

За таких обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку за наслідком розгляду спору по суті про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним рішення відповідача, яке полягає у відмові у перегляді витягу з протоколу засідання № 258 від 22.06.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути документи стосовно військовослужбовця про пов`язаність поранення, причин смерті з виконанням обов`язків військової служби, адже рішення, прийняте з порушенням процедури чи на підставі неналежних документів, не може бути визнано обґрунтованим та законним та створювати наслідки.

Тож позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за наслідком апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В іншій справі 480/8189/20 Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що ВЛК не проаналізувала довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видану військовою частиною, в якій було зазначено, що військовослужбовець одержав вогнепальні кульові наскрізні поранення грудної клітини з ушкодженням внутрішніх органів. «У відповідача було достатньо документів для прийняття постанови про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва).

Однак ЦВЛК допустила протиправну бездіяльність, не розглянула належним чином подані позивачем документи та не прийняла постанову про встановлення причинного зв`язку захворювання, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави.

Така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку вийти за межі позовних вимог та визнати таку бездіяльність відповідача протиправною, зобов`язати ЦВЛК Збройних Сил України розглянути заяву позивачки від 27.06.2020 про встановлення причинного зв`язку смерті її сина та прийняти за результатом її розгляду постанову про причинний зв`язок поранення (контузій, травм, каліцтва) у формулюванні, визначеного Положенням №402, з урахуванням правової позиції, наданої судом у даному рішенні.

При цьому позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті документів для надання висновку військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку смерті. Разом з тим неприйняття відповідачем рішення за заявою позивача від 27.06.2020 про встановлення причинного зв`язку смерті її сина є пасивною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, а тому належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неналежному розгляді заяви позивача від 27.06.2020 про встановлення причинного зв`язку смерті її сина.

«При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що захист прав позивача саме в такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження ЦВЛК ЗСУ, оскільки суд не втручається в дискреційні повноваження відповідача, не привласнює їх і не підміняє Центральну військово-лікарську комісію, а лише зобов`язує відповідача вчинити певні дії, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства», - зазначив суд.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.