Верховний Суд звернув увагу на підстави призначення страхової виплати члену сім’ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок COVID-19

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи (далі – позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі – Управління фонду, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв’язку з відмовою, викладеною у листі Управління фонду, у призначені та виплаті страхової виплати, передбаченої Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», позивачу як члену сім’ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок COVID-19.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом до Управління фонду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення йому виплати, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок COVID-19, та зобов`язати Управління фонду призначити позивачу виплату в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що причинний зв`язок смерті медичного працівника з профзахворюванням CОVID-19 підтверджується відповідною довідкою, а тому позивач з метою реалізації свого права на призначення виплати в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою CОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, здійснив всі необхідні та залежні від нього дії для отримання страхової виплати.

Водночас, суд апеляційної інстанції постановою задовольнив апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому суд виходив з того, що актом розслідування за формою Н1/П дійсно встановлено, що гостре професійне захворювання головного лікаря пов’язане з виконанням ним трудових професійних обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком, проте вказаний акт не підтверджує факту смерті з причин інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу, що чинним законодавством, а саме – Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17 квітня 2019 року (далі – Порядок № 337), та Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 17 червня 2020 року (далі – Порядок № 498), передбачено встановлення факту смерті з причин, пов`язаних з інфікуванням COVID-19, саме комісією з розслідування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в Управління фонду правових підстав для призначення та виплати члену сім`ї медичного працівника страхової виплати, передбаченої Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – залишив без змін.

На підставі аналізу положень статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пунктів 5, 7 частини першої статті 1, статей 4 та 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пунктів 5, 6 та 7 Порядку № 498, пунктів 9, 10, 15, 141-1-141-7, 141-10 Порядку № 337 Суд дійшов висновку, що у разі захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб, Держава через територіальні відділення Фонду соціального страхування України забезпечує страхові виплати у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, та у разі смерті такого медичного працівника – членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника.

При цьому, Суд зазначив, що обов`язок щодо організації розслідування нещасних випадків, професійних захворювань медичних працівників покладається на роботодавців і здійснюється відповідно до пунктів 30-53 Порядку №337, водночас процедура розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2, передбачена окремим розділом Порядку № 337, а саме пунктами 141-1 - 141-14.

Оскільки судами у цій справі встановлено, що звертаючись до відповідача із заявою про отримання виплати у розмірі, передбаченому пунктом 3 Порядку № 498, позивач не подав примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), яким встановлено факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, то Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в Управління фонду були відсутні підстави для здійснення страхової виплати позивачу у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї медичного працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

Верховний Суд також сформулював правовий висновок, відповідно до якого законодавством України передбачено особливу процедуру розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2; факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування) та оформляється актом розслідування нещасного випадку за встановленою формою.

Постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2022 року у справі № 520/12333/21 (адміністративне провадження № К/990/135/22) – за посиланням. 

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.