Галина Третьякова про причини реформи трудових відносин: Людина перестала бути «гвинтиком», тепер вона управляє роботами, які виконують механічні дії

Голова парламентського Комітету з питань соціальної політики Галина Третьякова дала інтерв’ю сайту Верховної Ради під назвою «Цивілізаційний підхід до захисту прав людини на ринку праці. Трансформація трудових відносин в Україні».

Зокрема, на питання, що передбачає «третя хвиля розвитку українського суспільства», вона відповіла таке.

«Наразі засобом виробництва усе частіше стають знання, зокрема наукові, інформація, ноу-хау. І це означає кардинальну зміну ситуації на ринку праці. Якщо раніше землевласник та капіталіст встановлювали свої умови, то тепер засіб виробництва знаходиться у людини. Людина володіє інформацією, авторським правом, ноу-хау, знаннями, навичками та загалом своїм мозком, який і виробляє вищевказані продукти. За оцінками Тоффлера, 55% - 75% населення світу є представниками цієї хвилі.

Тут має відбутися перехід від «кількості» до «якості» життя, від «суспільства масового споживання» до пошуку шляхів якісного вдосконалення умов життя конкретної людини.

І основний конфлікт цієї фази розвитку суспільства - між знаннями та некомпетентністю. До того ж, на мою думку, існує також конфлікт між індивідуальним та колективним (кооперативним).

Ознаками постіндустріального суспільства є відхід людей у виробленні чогось від масового виробництва. Як тільки це відбувається, людина перестає бути «гвинтиком» в системі, стає господарем своєї справи», - розповіла Третьякова.

На її думку, те, що індивідуальний інтерес на підприємстві розглядається в контексті колективних інтересів, це несправедливо стосовно окремих компетентних талановитих громадян, які володіють засобом виробництва та високо оцінюють свої компетенції.

«Закон має передбачити для них окремі правовідносини з роботодавцем та можливість вирішувати спори в судах.

Багато людей в Україні, перебуваючи на хвилі постіндустріальної епохи, намагаються «вислизнути» з-під дії норм застарілого Трудового кодексу. Є запит часу на оформлення правовідносин у інший спосіб, ніж це передбачено кодексом. Є бажання громадян закріплювати трудові відносини не через колективний договір, а, до прикладу, цивільно-правову угоду, роялті, договори у сфері авторського права і суміжних прав. І законодавство має надавати таку можливість.

Створена ж в 1919 році, в епоху індустріалізацій, Міжнародна організація праці (МОП) каже - ні. Людина, мовляв, економічно залежить від роботодавця і має перебувати під дією розробленого в 1971 році Кодексу законів про працю України. 

Зараз дуже багато людей можуть і хочуть самі себе захищати, прописувати у договорах з роботодавцем свої умови, а у разі потреби – позиватися до суду, користуючись послугами адвокатів. 

Профспілки часто маніпулюють темою звільнення, що є одним з найбільших стресів у житті. Вони кажуть, що мають захищати людину від звільнення та поновлювати її на робочому місці. Але це суперечить економічній доцільності та прогресу в цілому.

Якщо роботодавець не має зацікавленості в компетенціях людини, він має право припинити відносини з працівником. Але законодавець має передбачити, і ми це зробили, захист людини в разі такого звільнення. Це - виплата матеріальної компенсації працівникові при звільненні. Це має бути сума, якої людині буде достатньо (3-5 заробітних плат), поки вона не знайде іншу роботу. І ця сума має бути прописана в договорі між працівником та роботодавцем відразу», - зауважила Третьякова.

«До своєї діяльності людина, до речі, ставиться вже не як до трудової повинності, а як до самовираження, творчості, життя в дії.

До речі можна бути індивідуалістом в організації. І такі кадри також потрібні. І треба дати їм можливість мати індивідуальні трудові договори з роботодавцем, якщо на це погоджуються обидві сторони.

Суть індустріальної епохи - масове виробництво. Людина кожного дня виконувала одні й ті самі завдання. Для цього їй були потрібні конкретні знання. Вона була, як казали, «гвинтиком» у великому виробничому процесі.

В постіндустріальну епоху механістичні функції виконує вже не людина, а роботи та механізми. Людина перестала бути «гвинтиком», тепер вона управляє роботами, які виконують механічні дії. 

Отже, на сьогодні все частіше засіб виробництва є іншим та знаходиться в руках людини найманої праці. Тепер конфлікт не між працею та капіталом, а між знаннями та некомпетентністю, між тими, хто відповідає вимогам робочого місця, і тими, хто не є компетентним на своїй посаді.

Водночас є колективні договори на підприємстві, які за допомогою профспілок захищають всіх – і тих, чию роботу цінують, і тих, хто не підвищує свої компетенції відповідно до вимог часу та потреб роботодавця. В цьому випадку прогресу не відбувається ні на підприємстві, ні в компетенціях відповідних кадрів. 

Має відбуватися змагання компетентностями, від цього виграють всі учасники процесу. Цей підхід прогресивний, націлений на розвиток економіки, людини, держави. Тому і виникають такі поняття, як людський капітал, навчальні програми, «еmployee benefits», кар’єрограми, навчання впродовж всього життя.

Такий підхід у трудовій сфері – для багатьох незвичний. Крім того, під час змагання компетенцій одночасно відбувається «витискання» тих, хто не має відповідного рівня компетенції або власного засобу виробництва», - вважає Третьякова.

Автор: Наталья Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.