Чи потрібен інститут заочного розгляду справ у цивільному судочинстві

Сьогодні інститут заочного розгляду справ у цивільному судочинстві застосовується в тих випадках, коли відповідач, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, не явився на нього.

Суддя, в цьому випадку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого варіанту рішення.

Однак позивач, в силу різних обставин, може відмовитися від заочного розгляду, і тоді справа відкладається.

Якщо відповідач, оповіщений в установленому порядку, повторно не з’являється, і немає від нього ніяких додаткових заяв, що пояснюють причину неявки, то суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК, має право самостійно розглянути справу на підставі наявних у нього даних чи доказів і прийняти заочне рішення, вже не питаючи думки заявника.

Таким чином, у суддів є законне право приймати заочні рішення, але навіть самі служителі Феміди неоднозначно ставляться до такої можливості.

Більше ні, ніж так

За словами судді Деснянського районного суду м. Києва Валерії Бабко, вона завжди самостійно вибирає, яке буде приймати рішення — в заочному порядку або на загальних підставах.

«Особисто я не дуже вітаю інститут заочного розгляду. Вважаю, що це певне порушення прав людини і нашої Конституції, адже порушується принцип змагальності сторін. Відповідач, який, наприклад, захворів, не може надати докази своєї правоти, а суд при прийнятті заочного рішення має право оперувати тільки наявними матеріалами», — зазначає суддя.

У відповідача є право оскаржити це рішення протягом 10 днів з моменту його отримання, але потрапити в руки до відповідача судове рішення може і через кілька років, тому що сьогодні виконавча служба не працює так, як нам би того хотілося. А ще бувають випадки, коли відповідач не підозрює, що саме він відповідач.

«Найчастіше таке відбувається, коли люди живуть в цивільному шлюбі, а жінка виступає поручителем в фінансових справах свого супутника. Чоловік через якийсь час залишає її, не попереджаючи, що його боргові зобов'язання перед банком так і не закриті. І ось через 6 років до жінки приходить виконавчий лист, в якому йдеться, що вона винна гроші, як поручитель. У суді цієї справи вже немає, адже вона зберігається тільки три роки, а потім утилізується. Банку теж немає, замість нього Фонд гарантування вкладів. І що робити цій людині?», — ділиться випадком із судової практики Валерія Бабко.

Вихід тільки один — відновити втрачене провадження. Суду через шість років доведеться знову досліджувати правовідносини, які виникли у банка з відповідачем і його поручителем. Останньому, найчастіше, доведеться витратитися і на нове провадження, і на сплату значно зрослого банківського боргу.

А чому б ні

А ось суддя Голосіївського районного суду м. Києва Вікторія Хоменко вважає, що інститут заочного розгляду потрібен.

«Це зручно і стимулює відповідача приходити на судові засідання, особливо при розгляді такої категорії справ, як сімейні правові відносини, де 95% відповідачів ніколи не ходять на засідання. А коли виноситься заочне рішення, то на стадії виконання відповідачі раптом різко прокидаються», — ділиться враженнями суддя.

Вона переконана, що при заочному розгляді справи права сторін не порушуються. Без згоди позивача, заочного розгляду взагалі не буде. А відповідач має подвійну можливість оскаржити заочне рішення — безпосередньо в суді, який ухвалив рішення, а якщо там залишена без задоволення його заява, то в апеляційній інстанції. Інша справа, що не всі заяви про перегляд заочного рішення задовольняються. Є тільки дві підстави для цього. Це переконливі причини неявки на судове засідання і наявність доказів, які повинні мати визначальне значення для вирішення спору.

Крім того, під заочний розгляд на практиці потрапляє дуже обмежений перелік категорій — кредитні правовідносини, розірвання шлюбу, аліменти тощо

Що, все-таки, збентежує

І все ж багато правознавців категорично налаштовані проти інституту заочного розгляду.

Якщо в простих справах заочний розгляд є досить ефективним, вважає адвокат Ольга Ворожбит, то в більш складних ми практично позбавляємо позивача величезного інструментарію по доведенню своєї позиції в суді. І об'єктивного розгляду справи домогтися буде неможливо. Позивач не повинен погоджуватися на розгляд справи заочно, впевнена вона.

Представники заявників в судовій суперечці вказують також на приклади зловживань відповідачами своїми правами. Вважають, що найчастіше неявка відповідача на судове засідання — це один із способів затягування розгляду справи. Це особливо проявляється в категорії справ про інтелектуальну власність.

У цій категорії справ на першому судовому засіданні неможливо прийняти рішення. Якщо відповідач не з’явився, справа буде відкладена в будь-якому випадку. Адже, в обов'язковому порядку ставиться питання проведення судової експертизи. Сторони також повинні надати докази. Минає півроку, справа повертається до суду, відповідач знову не приходить, приймається заочне рішення. А після цього відповідач подає заяву про його скасування. Каже, що був позбавлений права задати питання і представити докази для експертизи, тому потрібна інша експертиза і т. д.

«Інститут оскарження заочного рішення зайвий. Можливість подачі заяви про перегляд заочного рішення — це можливість для маніпуляцій відповідачем. Це те, що ми називаємо процесуальними диверсіями», — вважає адвокат Олексій Случ.

Зловживати своїми правами може не тільки відповідач, а й заявник, не погоджується з представниками сторін керівник кафедри цивільного права і процесу Національної академії внутрішніх справ, професор Світлана Бичкова.

Заявник може спеціально не погоджуватися на заочний розгляд справи, особливо коли, наприклад, в порядку забезпечення позову на кошти та майно відповідача накладено арешт. І таким чином, в результаті затягування розгляду справи відповідача наноситься максимальний фінансовий і репутаційний удар. І все в рамках закону, і нічого не доведеш.

«Щоб цього не відбувалося і потрібен заочний розгляд справ. Прискорити розгляд справи, дати можливість суду прийняти рішення, але, якщо при цьому були порушені права відповідача, дати і йому можливість спростувати доводи позивача — основні переваги даного правового механізму», — переконана професор.

Вона згодна, що на сьогоднішній день інститут заочного розгляду ще далекий від досконалості. Невирішені проблеми з повідомленням сторін, з роботою виконавчої служби. У законодавчому порядку має бути чітко закріплено, що якщо відповідач не з’являється повторно, заочний розгляд відбувається в будь-якому випадку.

На жаль, положення про заочний розгляд в проекті нового ЦПК особливо не відрізняються від положень чинного кодексу.

У новому ЦПК законодавець, можливо, зробив ставку на спрощене провадження, яке набагато цікавіше заочного. Але під цей порядок будуть потрапляти справи з сумою позову не більше 10 прожиткових мінімумів. Але, в будь-якому випадку, від заочного розгляду відмовлятися не збираються.