ВРП як прилад вимірювання ваги

Михайло Гуцал, суддя апеляційного адміністративного суду у відставці, адвокат

Повага до судді. Етимологічно слово "повага" походить від іменикового кореня "вага" (в сенсі "значимість").

Яку вагу має мати суддя? В яких одиницях виміру це визначити? В кілограмах мудрості? В тонах знань? В кубічних об’ємах досвіду? 

Як виміряти? А якщо можна це зробити, то чи є визначений мінімальний обсяг?

Відповідь на останнє питання існує у вигляді певної кількості балів, які необхідно набрати кандидату на посаду судді при проходженні кваліфікаційного оцінювання. ВККС, тестуючи особу на предмет його здатності здійснювати правосуддя, так би мовити визначає «мінімальну вагу», яку має мати суддя. Чим більше балів, тим більше ваги.

Чому оцінювана особа отримує певну кількість балів? Це можливо оґрунтувати, проте неможливо перевірити. Дискреція ВККС передбачає довіру до її бачення, що ця особа відповідає визначеній законодавством «ваговій категорії».

    Таке оцінювання в подальшому має співпасти з баченням суспільства, яке формується за результатами діяльності особи після її призначення на посаду.

    Адже суддя як «гарант справедливості, фундаментальної цінності в правовій державі, повинен користуватися довірою громадськості, якщо він хоче успішно виконувати свої обов’язки» (рішення ЄСПЛ у справі «Моріс проти Франції» 2015, № 29369/10, §§ 128-131).

    Разом з тим точка зору та шкала вимірювань у кожного члена суспільства своя. Одна у журналіста, інша у сторони судового процесу (особливо тоді, коли вона програла судовий процес) і т.д. Всі вони різні за змістом їх сприйняття і емоційним забарвленням.

   Тому цілком логічно, що з метою підтримки авторитету судової влади громадськість обмежена у «вимірюваннях ваги», незважаючи на те, що судді можуть бути піддані ширшим межам допустимої критики, ніж звичайні громадяни (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15.09.2022 у справі «Анатолій Єременко проти України», заява № 22287/08).

     Оцінювати дії судді при виконанні посадових обов‘язків має право виключно ВРП, як уповноважений державою орган на «зважування» носія мантії. Громадськість може ініціювати таке «визначення ваги», проте рішення ВРП щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки лише для такого судді, а не для скаржників. Наголошуючи на цьому, ВПВС у своїх постановах (наприклад, постанова від 25.11.2022 у справі 9901/277/21) звертає увагу, що правом на оскарження таких рішень позбавлені члени суспільства, хоча й на підставі їх звернень здійснювалось дисциплінарне провадження. 

      З огляду на таку дискрецію повноважень суспільству важливо знати, за якими критериями ВРП визначає «мінімальну вагу», яку має мати вже діючий суддя?

      У першу чергу таким критерієм є межа належного виконання суддею зобов’язань, передбачених ч. 7 ст. 56 Закону № 1402-VIII, та тих, в яких він урочисто присягався Українському народові.

       Більшість таких обов’язків є зрозумілими та конкретними щодо їх виконання. Складність «зважування» здебільшого виникає при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII у разі допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

     Перевірка дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки частково полегшується наявністю Кодексу суддівської етики від 22.02.2013 та Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, якими передбачена заборона дій або бездіяльності судді у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, неупередженості, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.  

      Необхідно зауважити, що в цьому формулюванні відсутні такі визначення, як протиправні, неправомірні дії і подібна до цього констатація фактів порушення вимог діючого законодавства. Адже не у всіх випадках формального порушення суддею норм поведінки, визначених у законодавстві, завдається шкода авторитету судової влади.

       Обгрунтовуючи такий підхід, ВП ВС  в постанові від 08.09.2022 (провадження № 11-279сап21) навела посилання на пункт 25 Рекомендації Київської конференції з питань незалежності судової влади в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії «Судове управління, відбір і підзвітність суддів» (Київ, 23-25 червня 2010 року), згідно з якою дисциплінарні провадження щодо суддів повинні стосуватися випадків грубої та невибачної професійної поведінки, які завдають шкоди репутації всього суддівського корпусу.

          ВПВС акцентує увагу, що об`єктивну сторону дисциплінарного проступку за п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII утворює не будь-яке формальне недотримання суддею тих чи інших нормативних вимог, а лише така поведінка, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя.

           Відповідно рішення ВРП про притягнення судді до відповідальності має бути обґрунтованим у ствердженні про значний негативний вплив його дій чи бездіяльності на авторитет правосуддя, в іншому випадку воно підлягає скасуванню. Наприклад, в постанові ВП ВС від 08.09.2022 (провадження № 11-279сап21) було констатовано відсутність у рішенні ВРП переконливого обґрунтування, що формальна невідповідність дій позивача загальним вимогам трудового законодавства (порушення правил внутрішнього трудового розпорядку - нез‘явлення на роботу судді, який не здійснював правосуддя) дискредитувала судову систему, завдавала шкоди репутації всього суддівського корпусу й досягла такого ступеня тяжкості, щоб порочити звання судді і підривати авторитет судової влади.

         Такий підхід до «зважування» судді видається цілком переконливим та універсальним при розгляді можливих скарг громадскості щодо дій судді з паркування авто чи пішохідного переходу у невстановлених місцях, участі судді у різного роду особистісних конфліктах і т.п.

        Тому  ВПВС звертає увагу на необхідності прискіпливого «зважування», виділяючи ті дії чи бездіяльність судді, коли вони «демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінку, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометують весь суддівський корпус, здатні поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості». 

       Таке «зважування» не є привілеєм ВРП в розумінні її дискреційних повноважень, а головним обовʼязком проведення своєчасної діагностики та усунення несправностей задля злагодженої роботи судової системи як третьої гілки влади, що гарантує існування нашої держави як правової. Гарантує підтримку авторитету судової влади, поваги до носіїв суддівської мантії.

      Надзвичайно актуальним на сьогодні для судової системи є скоріше відновлення повноцінної діяльності ВРП, рішення якої про «легку вагу» носія суддівської мантії образно будуть умотивовані за відомим біблейским висловом  «Мене, мене, текел, упарсін», що означає «обчислено, обчислено, зважено та розділено». Такий напис на стіні невидимою рукою був зроблений свавільному царю Валтазару, який дні і ночі бенкетував у своєму палаці, забувши про державні справи.

…

Погибне Валтазар,
Погибне з ним країна,
Сю ніч він пишний цар,
А завтра — мертва глина.

 Джордж Гордон Байрон «Бенкет Валтазара»

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.