Нюанси нового законодавства щодо питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Дмитро ГУБНИЦЬКИЙ,
суддя-спікер Ленінського районного суду міста Миколаєва

Воєнний напад на Україну 24.02.2022 призвів до кількох взаємопов’язаних криз в сфері вітчизняного кримінального судочинства.

Перша була спричинена масовим відтоком прокурорів, захисників, у тому числі системи безоплатної правової допомоги до лав Збройних Сил України або в евакуацію.

Друга пов’язана з утворенням  логістичних та комунікаційних розривів у діяльності суду щодо забезпечення участі підозрюваного, обвинуваченого в судовому засіданні.

Це було результатом, наприклад, перепрофілювання конвойних підрозділів на виконання дій щодо забезпечення громадського порядку, їх залучення до безпосередньої допомоги збройним силам, неможливістю безпечної доставки підозрюваних, обвинувачених, які перебувають під вартою до суду та відсутністю в ньому приміщення, яке можна використовувати для утримання цих осіб під час обстрілу або сигналу повітряної тривоги.

На додачу до цього, непоодинокими були випадки, коли підозрювані, обвинувачені, користувались своїм правом, передбаченим абзацом 7 п. 20-5 Розділу ІХ-1 КПК і відмовлялись від проведення судового розгляду щодо розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою у режимі відеоконференції із приміщення слідчого ізолятора, а іншого, передбаченого законом, шляху встановити з ними комунікацію не було.

Крім того, навіть в разі згоди обвинуваченого на дистанційне судове провадження мала місце технічна неможливість проведення відеоконференції через відсутність інтернет-зв’язку, аварійного припинення електроживлення і банальної відсутності працездатних терміналів комплексів інформаційно-телекомунікаційної системи суду. 

Задля недопущення зупинки судового розгляду питань про продовження  строку тримання під вартою до його спливу через неможливість забезпечити участь сторін кримінального провадження, законодавцем терміново були внесені зміни до кримінального процесуального законодавства.

Законом України №2111-IX від 03.03.2022 ст. 615 КПК була викладена в новій редакції, а окремі положення ст. 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення» зазнали змін.

Системному аналізу змін кримінального процесу в умовах воєнного стану через агресію РФ станом на 25.03.2022 присвячена праця колективу вчених Гловюк І., Тетерятник Г., Рогальської В., Завтура В. «Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення  національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України: науково-практичний коментар Розділу ХІ Кримінального  процесуального кодексу України» (Електронне видання. Львів-Одеса, 2022).

Втім у даній статті викладена точка зору саме автора на нюанси практичного застосування ч. 6 ст. 615 КПК в новій редакції.

Дана норма передбачає, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом (далі за текстом - КПК) порядку, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Аналіз гіпотези норми наводить до таких висновків.

Вона застосовується при настанні одночасно двох умов: закінчення строку дії ухвали про тримання під вартою та неможливості розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Поняття «у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою» у тексті КПК раніше не вживалось. Воно схоже на положення ч. 4 ст. 199 КПК, що «…суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали…», але темпорально звужене – строк дії ухвали про тримання під вартою вже добігає кінця.

Неможливість розгляду є оціночним фактом. Його зміст відповідає конкретній воєнній обстановці, яка передує судовому засіданню і перевіряється наданням  відповіді на конкретні питання: чи дозволяють наявні логістичні, комунікаційні можливості та суб’єктний склад учасників провести судовий розгляд у відповідності до норм КПК. Така неможливість може мати місце й під час власне процесу розгляду судом вказаного питання внаслідок непередбачуваних явищ притаманних війні: артилерійського обстрілу, авіаційного нальоту, знеструмлення зали судового засідання, ураження судової інфраструктури, поранення, загибелі учасників розгляду тощо. Тобто неможливість розгляду як об’єктивне явище може втрутитись в судовий розгляд у будь-який час, навіть при перебуванні судді в нарадчій кімнаті, оголошенні рішення.

Поєднання цих умов вказує на те, що об’єктивної можливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому КПК порядку немає і резерв часу для вирішення такого питання в майбутньому (тобто до закінчення строку дії чинної ухвали з урахуванням конкретної обстановки) вичерпався.

За цих умов, законодавець дозволив «автоматичне» продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. «Продовження» в даному контексті означає, що воно відбувається послідовно з моменту припинення чинності ухвали суду про визначення попереднього строку такого запобіжного заходу. Фраза «вважається продовженим» вказує на те, що участі суду у формі ухвалення процесуального рішення в даному випадку не передбачається, строк запобіжного заходу є продовженим в силу закону.

Судова практика пішла двома шляхами реалізації ч. 6 ст. 615 КПК.

У першому випадку слідчий суддя, суд постановляють ухвалу про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

В іншому випадку, на адресу начальника слідчого ізолятора направляється повідомлення, в якому констатується неможливість розгляду судом питання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і що установою повинна бути виконана вимога ч. 6 ст. 615 КПК про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Видається правильним саме другий підхід.

Як вже вказувалось, закон не передбачив функції суду в «автоматичному» продовженні строку тримання під вартою; фраза «в установленому КПК порядку» імперативно вказує на дотримання загального, без виключень, порядку прийняття рішень слідчим суддею, судом щодо цього питання; наголос зроблений на відтермінуванні розгляду питання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою саме судом і саме в установленому законом порядку фразою «до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці».

Разом з тим, реалізація судами даної норми ставить питання, відповідей, на які судова практика ще не надала.

Наприклад, остаточне вирішення відповідного питання судом стосується клопотання прокурора при розгляді якого власне і настали умови передбачені ч. 6 ст. 615 КПК України?

Або вирішення відповідного питання судом після «автоматичного» продовження строку потребуватиме внесення прокурором нового клопотання, його зміни або доповнення згідно  ч. 2 ст. 185 КПК України, оскільки клопотання, яке залишилось не вирішеним слідчим суддею, не містить посилання на обставини застосування вказаної норми?

Крім того, у суддівській спільноті розділилися думки щодо кратності застосування  «автоматичного» продовження строку тримання під вартою. Деякі судді вважають, що ця процедура є одноразовою і суд за будь-яких обставин повинен у наведений в нормі строк вирішити питання по суті. Інші судді вважають, що умови застосування  ч. 6 ст. 615 КПК, на жаль, можуть мати місце після спливу двох місяців від «автоматичного» продовження строку тримання під вартою, а тому подальше таке продовження не виключене.

В даному випадку слід зважати на те, що ст. 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення» зі змінами, внесеними Законом України №2111-IX від 03.03.2022, не дає однозначної відповіді на це питання.

Факт «автоматичного» продовження строку тримання під вартою не має гарантію апеляційного перегляду, якому підлягає виключно рішення судів першої інстанції, тож вирішення питання про продовження строку тримання під вартою в установленому КПК порядку повинно бути вирішено першочергово.

В даному випадку привертає увагу, що подане у відповідності до ст. 201 КПК клопотання підозрюваного, обвинуваченого, до яких застосовано «автоматичне» продовження строку тримання під вартою про зміну або скасування запобіжного заходу,  ініціюватиме  перевірку судом доцільності строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування, продовження строку запобіжного заходу. При  цьому часові обмеження звернення з таким клопотанням, передбачені ч. 5 ст. 201 КПК України, навряд можуть бути застосовані, оскільки стосуються виключно чинної ухвали суду.

Разом до перемоги України!

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.