Велика Палата Конституційного Суду України 13 червня ухвалила рішення за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Суб’єкт права на конституційну скаргу громадянин Глущенко Віктор Миколайович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Нагадаємо, ця норма передбачає, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Автор клопотання вважає, що юридична невизначеність змісту вказаних положень КПК України та їх довільне тлумачення суддями судів системи судоустрою України позбавили його можливості оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції про продовження йому строку тримання під вартою і фактично створили умови для відбування ним покарання без обвинувального вироку, що призвело до: 1) порушення принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України; 2) порушення конституційного права на свободу та особисту недоторканність, передбаченого статтею 29 Конституції України; 3) права на захист у суді своїх порушених прав, передбачених статтею 55 Конституції України та 4) права на апеляційний перегляд справи щодо міри запобіжного заходу, передбаченого пунктом 8 статті 129 Конституції України.
Таким чином, КСУ визнав неконституційною норму КПК щодо неможливості оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Із текстом документу можна ознайомитися за посиланням.