Міністерство юстиції України нагадало, що однією з форм матеріального утримання дитини, що не досягла повноліття, є аліменти – кошти на утримання дитини, які визначаються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Однак, батьки, які не бажають або з інших підстав не мають змоги виконувати обов’язок грошового утримання своїх дітей до їхнього повноліття (наприклад, відсутність стабільного заробітку, постійне місце проживання в іншій країні тощо), можуть врегулювати питання сплати аліментів у спосіб, визначений статтею 190 Сімейного кодексу України, яка передбачає можливість укласти договір про припинення права на аліменти у звʼязку з передачею на користь дитини права власності на нерухоме майно. Таким нерухомим майном може бути житловий будинок, квартира, земельна ділянка тощо. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права. Його набувачем є дитина або дитина і той із батьків, з яким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.
За наслідками укладення договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати. Втім, варто пам'ятати, що договір позбавляє батька, який його уклав, обов’язку грошового утримання дитини у вигляді сплати аліментів, однак, не звільняє його від обовʼязку брати участь у додаткових витратах на дитину.
Договір укладається з дозволу органу опіки та піклування і підлягає нотаріальному посвідченню. Дитина, яка досягла чотирнадцяти років бере участь в укладенні договору.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, які обставини враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.