Запровадження обов’язкових пенсійних накопичень має відбутись таким чином, щоб воно допомагало зміцненню інших рівнів пенсійної системи – солідарного та добровільного накопичувального. Про це розповідає сайт Мінсоцполітики.
Для цього правила роботи мають бути максимально уніфіковані для добровільного та обов’язкового накопичення, має стимулюватись конкуренція надавачів послуг, не має бути монополій. Тоді людина здійснює свідомий вибір, розуміє, що пенсійні накопичення – її власність, якою вона управляє, звикає користуватись накопичувальними фондами за єдиним правилами, розвиваються добровільні накопичення, людина зацікавлена у «білій» зарплаті – додатковий стимул детінізації зарплат, що збільшує надходження до солідарної системи.
Які ризики на старті?
Пропонується використовувати діючу інфраструктуру для запуску обов’язкових пенсійних накопичень, апробовані механізми контролю сплати внесків, руху коштів, персоніфікації, пенсійного накопичення та утриматись від створення додаткових інституцій за рахунок бюджетних коштів. Зокрема, необхідно використати відпрацьовані технології взаємодії та наявну матеріально-технічну базу державних та приватних інституцій:
Це мінімізує ризики зриву запуску системи через непрацездатність, ризики корупції та сприяє розвитку добровільного пенсійного накопичення, що є однією з цілей пенсійного реформування.
Зазначається, що не можна створювати «особливих умов», монополій, запроваджувати на старті неапробовані процеси.
І для державних, і для приватних накопичувальних пенсійних фондів мають бути однакові «правила гри», умови створення, роботи, технології захисту пенсійних накопичень, державного нагляду за ними, інвестування, обліку тощо.
Також не варто розширювати порівняно з діючим законодавством види виплат, доцільно зробити їх на старті максимально простими та зрозумілими для людини. З розвитком системи можна її ускладнювати, удосконалювати, розширювати інструменти.
Поки що в зареєстрованому законопроекті пропонується створити по суті державний накопичувальний фонд (який назвали «Пенсійне казначейство»), який працюватиме за окремими правилами, що на практиці призведе до монополізації пенсійних накопичень державною установою. Також пропонується залучити «Центрального адміністратора», який також працюватиме за правилами, відмінними від тих, які діють для адміністраторів НПФ.
Без запропонованих доопрацювань:
Розмір внесків та джерела їх сплати
На старті системи пропонується встановити внески на рівні 4% (2%роботодавець + 2% працівник). При цьому прем’єр-міністр висловив готовність одночасно відповідно зменшити ЄСВ та ПДФО, щоб не збільшувати навантаження на бізнес.
За розрахунками Мінсоцполітики старт системи з внесками в розмірі 4% забезпечить виконання мінімальних зобов’язань України щодо пенсійного забезпечення згідно з ратифікованою конвенцією МОП на рівні 40% при наявності передбаченого законодавством України страхового стажу. За умови поступового збільшення внесків до 7% коефіцієнт заміщення наблизиться до 50%.
Щодо кола учасників
Зараз законопроект передбачає всіх найманих працівників залучити до системи. Тут є два «але».
Перше: пропонується дозволити особам, старшим за 50 років, за власним бажанням відмовитись від участі в обов’язковому пенсійному накопиченні. З одного боку, строк до виходу на пенсію у таких людей недостатній для формування значної суми накопичень. З іншого боку, відсутність внесків до накопичувальної системи на користь таких людей підвищить їх привабливість на ринку праці, що сприятиме працевлаштуванню людей передпенсійного віку.
Друге: зараз у законопроекті позбавлені права участі в обов’язковому накопичувальному пенсійному забезпеченні незахищені особи, які найчастіше є жінками: особи, що знаходяться у декретній відпустці, відпустці по догляду за дитиною, доглядають непрацездатних родичів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу тощо. Ці люди мають низькі доходи, малу солідарну пенсію, а відсутність накопичувальної пенсії ще більше поглибить розшарування за статками в суспільстві та зростання гендерної нерівності в доходах у пенсійному віці. А вже зараз, наприклад, станом на початок 2020 року середній розмір пенсії чоловіків більше від середнього розміру пенсії жінок на 48%.
Тому пропонується включити до кола учасників другого рівня пенсійної системи:
А якщо вкрадуть потім?
Щодо захисту активів, то в будь-яких країнах є шахраї, в будь-яких способах накопичення на майбутнє є ризики. Немає в світі абсолютних запобіжників. Але, оскільки не ми єдині стикнулись з необхідністю запроваджувати пенсійне накопичення, нам є у кого повчитись.
У накопичувальних системах країн, які існують вже декілька десятків років, напрацьована ціла низка запобіжників, які вбудовуються законодавством у самі механізми роботи пенсійних фондів. Якщо держава контролює їх дотримання, система працює надійно.
Таких запобіжників вже в нашому діючому законодавстві про добровільне пенсійне накопичення більше 40.
Наприклад, такі механізми:
З того, як ще варто посилити захист пенсійних накопичень:
У нас фактично відсутній фондовий ринок і мало уваги приділяється розвитку портфельних інвестицій в реальний сектор, хоча у світі частка таких інвестицій зростає. Тому пенсійні активи переважно інвестуються у ОВДП та банківські депозити і лише незначна їх частка в банківські метали, корпоративні облігації, акції, нерухомість, землю.
Тому вкрай важливо, щоб регулятори фінсектору разом з економічним блоком Уряду запропонували надійні інструменти, гарантовані державою, цільові, для залучення саме пенсійних активів у розвиток економіки – пріоритетних галузей, певних регіонів, стратегічно важливих та інфраструктурних проектів. У нас відбувається земельна реформа, прикро було б не використати її можливості для примноження пенсійних накопичень наших громадян, для цього також потрібно створити надійні механізми.
Раніше «Судово-юридична газета» аналізувала пропозиції введення накопичувальної пенсійної системи в Україні.
Нагадаємо, Кабмін змінив норми про права на пенсію та увів класифікацію для літніх людей.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.