Стало відомо, як працює кримінально-виконавча система Мін’юсту

Департамент з питань виконання кримінальних покарань оприлюднив інституційну пам’ятку щодо системи управління в царині виконання покарань. Інформація з’явилась у прес-службі відомства.

Виконання покарань – справа споконвічна і мабуть, нескінченна. Поки існуватиме держава та її механізм, система виконання покарань буде існувати як важливий та необхідний його елемент, без якого кримінальна юстиція буде виглядати усіченою, а злочинність як явище і сукупність людей відчуватиме зневагу до суспільних цінностей та безкарність. Ці постулати відомі багатьом і нового в цьому нічого немає, тому мова сьогодні не про філософію покарання, а про те, як в сучасних умовах побудована система управління установами та органами, покликана забезпечити ефективне виконання (відбування) покарань. Ключовим мотиваційним чинником, що спонукав нас звернутись до проблеми інституційної пам’яті цієї системи стало те, що навколосистемне оточення, «експертно» оцінюючи діяльність з виконання покарань, досить часто не розуміє роль кожного структурного елементу управлінської моделі, що існує в нинішніх умовах, приписуючи при цьому неефективність роботи, корупцію, кумівство та ін. Тому, для того, щоб усім було легше «експертувати» висновки, ми вирішили допомогти, і по можливості, (тому що вільного часу вкрай мало) роз’яснювати або просто доносити проблемні питання, що обговорюються усіма хто цікавиться кримінально-виконавчою сферою.

Першу «інформаційну ластівку» буде присвячено управлінню. Це неспроста. Саме адміністративна модель визначає як вся структура працює, хто наділений якими повноваженнями, які завдання визначаються, і, відповідно, видно де є ефективні механізми, а де система «пробуксовує». Отже, давайте розбиратися.

Дійсно, медійно-комунікаційна практика говорить про те, що велика кількість тексту часто «розмиває» зміст інформації і ускладнює його сприйняття. Натомість, даний матеріал не розрахований на шукачів сенсацій, а носить аналітико-інформаційну основу, і спрямований на формування професійного діалогу щодо пошуку моделі ефективного адміністрування системи виконання покарань.

Коротко про історію

Отже, як усім відомо, все почалось з Міністерства внутрішніх справ, потім відбулося виокремлення Державного департаменту України з питань виконання покарань; далі трансформація його в Державну пенітенціарну службу України, і врешті – Міністерство юстиції України. Еволюція досить прогнозована з огляду на Європейський вектор України та визнання її правовою, соціальної та демократичною державою, в якій найвищою цінністю визначається людина і де гарантується дотримання її прав.

Тут варто відзначити, що ліквідація Державної пенітенціарної служби України до сих пір не завершена і передумов для його швидкого закінчення поки що не видно. У цій, вже давно ліквідованій структурі, багато юридично проблемних питань, спорів, недокінця оформленого належним чином майна, що в сукупності створює проблеми, як самим колишнім суб’єктам кримінально-виконавчої діяльності, так і Міністерству юстиції України. Тому, необхідно констатувати та підтвердити, що зміна місця служби виконання покарань в системі публічних інституцій є важким, та подекуди, ускладненим процесом і відбувається з великими складнощами і супроводжується значною кількістю проблем.

Сучасна модель управління

Тут також доведеться вказати на факт того, що за часів функціонування самостійних (ДДУПВП) та відносно самостійних (ДПтС України) центральних органів виконавчої влади, усі повноваження щодо формування та реалізації державної політики у сфері виконання покарань покладались саме на ці органи. Тепер ситуація змінилась і центрів впливу є відразу декілька.

Перший, і ключовий, формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань покладено на Міністерство юстиції України.

Причому, зважаючи на складність та важливість реформування, цариною виконання покарань, опікуються, окрім звичайно, самого Міністра, ще три його заступники:

• першому заступнику Міністра підпорядкована ДУ «Генеральна дирекція» (по суті, весь економічний блок);
• заступник Міністра, який курує діяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь, ДУ «Центр охорони здоров’я ДКВС України», ДУ «Центр пробації»;
• ще один заступник курує діяльність навчальних закладів ДКВС України).

Крім того, якщо приймати до уваги непрямі організаційні взаємовідносини, до функціонування системи виконання покарань причетні ще двоє заступників – один з яких опікується нормопроектною роботою, другий Уповноважений у справах Європейського суду. Тож, на рівні керівництва, повноваження розосередженні за функціонально-раціональним принципом.

Крім цього, пряме відношення до багатьох напрямів роботи (без політичної складової) має Державний секретар Міністерства юстиції України. Наприклад, до повноважень цього високпосадовця віднесено призначення керівника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, його заступників тощо.

Важливо зазначити, що сфера відповідальності за кадрові процеси в системі зараз також знаходиться в різних руках:

Генеральну кадрову лінію, волю Міністра, забезпечує Управління персоналу Міністерства юстиції України, у структурі якого є відділи, які забезпечують процедури проходження служби та організаційно-штатної роботи в системі ДКВС України. Наприклад, начальника установи виконання покарань або начальника СІЗО призначає Міністр юстиції України.

Частина кадрових призначень, як зазначалось раніше, номенклатура Державного секретаря, також персонал конкретних установ та міжрегіональних управлінь – номенклатура керівників цих установ та органів.

Тепер розглянемо, якими саме інструментами управління наділене Міністерство юстиції України.

Отже, заступник Міністра (умовно назвемо його профільним) координує напрями роботи та спрямовує діяльність структурних підрозділів апарату Міністерства, які безпосередньо підпорядковані Державному секретарю Міністерства: управління пенітенціарних інспекцій; відділу по роботі з системою Державної кримінально-виконавчої служби України. Перший структурний підрозділ – інструмент моніторингу, контролю та інспектування; другий – місток між Міністерством юстиції України та системою ДКВС України.

Цей же заступник Міністра, спрямовує діяльність:

• Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (міжрегіональний територіальний орган управління, якому підпорядковані інші міжрегіональні органи управління, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання покарань і який безпосередньо забезпечує управління установами виконання покарань та СІЗО в центральному регіоні);
• міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (територіальні органи управління, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері виконання покарань в конкретних регіонах;
• Державної установи «Центр пробації» (неприбуткова державна установа, що створена для забезпечення виконання завдань ДКВС України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін’юсту);
• Державної установи «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» (забезпечення надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та паліативної медичної допомоги засудженим та особам, узятим під варту).

Крім того, у розпорядженні профільного заступника Міністра юстиції (шляхом функціонального підпорядкування) є підрозділи, які входять до структури інших управлінь, директоратів Міністерства юстиції України. Це, зокрема:

• Управління нормативного забезпечення діяльності ДКВС Департаменту публічного права (забезпечує розробку нормативно-правових актів, які регулюють діяльність служби та інші процедури обумовлені виконанням (відбуванням) кримінальних покарань)
• Експертна група з формування пенітенціарної політики Директорату стратегічного планування;
• Управління внутрішньої безпеки ДКВС України та органів юстиції;
• Управління планово-фінансової діяльності кримінально-виконавчої служби і пробації Бухгалтерської служби;
• Відділи персоналу ДКВС Управління персоналу;
• Відділ організації діяльності підприємств ДКВС Управління державних закупівель, договірної роботи та взаємовідносин з державними підприємствами;
• Відділ аудиту діяльності органів і установ у системі ДКВС Управління внутрішнього аудиту.

Перший заступник Міністра юстиції України спрямовує та координує діяльність Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (інституція, головне призначення якої є забезпечення належних комунально-побутових та інших умов праці персоналу ДКВС України, здійснює замовлення при закупівлі товарів, робіт, послуг для забезпечення потреб органів та установ виконання покарань, здійснює діяльність у сфері будівництва тощо). Генеральна дирекція «закриває» практично увесь економічний блок функціонування системи виконання покарань.

Заступник Міністра юстиції України спрямовує діяльність: Академії Державної пенітенціарної служби; Білоцерківського центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України; Дніпровського центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України; Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Покладення обов’язків опікуватися системою виконання кримінальних покарань відразу декількома заступниками, свідчить в першу чергу про важливість та пріоритетність цієї системи для Міністерства юстиції України. Відповідальне ставлення до кожного напрямку повинно стати запорукою поступальних трансформацій, які в результаті стануть відчутними як для персоналу системи, так і для осіб, які є об’єктом кримінально-виконавчого впливу.

Проста модель одного «відповідального за все» давно в минулому і часи самостійного функціонування окремого Департаменту чи служби також. Разом з тим, сучасний порядок денний реформи спрямовує нас до розробки нового статусного закону, завданням якого, серед іншого, є створення ефективного структурно-управлінського механізму, здатного якісно вирішувати непрості виклики та розв’язувати проблеми, які роками накопичувалися в нинішній системі.

Висновки про складність або простоту, її управлінську ефективність сучасної адміністративної моделі робити Вам, адже ми є її частиною і ангажованими її функціонуванням. Проте, коли кожного разу, черговий експерт буде вказувати на легкість вирішення тих чи інших проблем, які, на його думку, можна вирішити протягом декількох місяців, нехай спочатку згадає цю управлінську модель і додасть процедури, що передбачені бюджетним, публічно-адміністративним, господарським та кримінально-виконавчим законодавством і сам для себе зробить висновки чи не є його висновок простим маніпулюванням.

Система публічного управління – складний організаційний процес, пов’язаний із необхідністю ретельного планування витрат, які вимагають дотримання відповідних тендерних та інших процедур, антикорупційного законодавства, узгодження публічного інтересу з пріоритетами політики у сфері юстиції тощо. Саме тому, поряд із щоденною поточною роботою важливо думати перспективу, шукати ефективну модель, яка дасть можливість відкривати шляхи до якісних перетворень, що в решті призведе до раціонального використання тієї значної але вкрай застарілої матеріальної бази, що є в розпорядженні системи виконання покарань, одним зі способів чого є формування оптимального балансу кількості установ виконання покарань, персоналу та осіб, які утримуються в місцях несвободи, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» писала, що 3 березня розпочав роботу Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Додамо, Мін’юст надаватиме українцям юридичні поради на Telegram-каналі. 

Також була інформація, що Мін’юст поширює медіацію у системі безоплатної правової допомоги. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.