У САП роз’яснили нюанси щодо угод про визнання винуватості

Спеціалізована антикорупційна прокуратура на своїй сторінці у Facebook оприлюднила важливі роз’яснення про угоди про визнання винуватості.

«Загальновідомим є той факт, що держава Україна прагне чимскоріш подолати корупцію, для чого бере на озброєння шляхом імплементації у національне законодавство ті законодавчі новації, які позитивно проявили себе і приносять реальний результат, зокрема у сусідніх європейських країнах.

Ідеться передусім про угоди про визнання винуватості, згідно зі змістом яких особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, з метою оперативності розгляду кримінального провадження щодо неї та розраховуючи на більш м’яке покарання, порівняно з тим, яке передбачено санкцією статті кримінального закону, зобов’язується викрити у вчиненні злочину (цього ж або іншого) інших осіб, зокрема топ-корупціонерів, та хоча б частково відшкодувати завдану злочином шкоду.

Оперативність кримінального провадження та перспектива більш м’якого покарання є тими первинними стимулюючими чинниками для співучасників злочинів (як правило, пособників), що впливають на прийняття ними рішення про співпрацю зі слідством шляхом викриття організаторів чи виконавців злочину з числа топ-посадовців (надання викривальних показань, речових доказів, документів, розкриття схеми вчиненого злочину тощо). Тобто угода в частині призначення покарання (позбавлення волі) у межах санкції статті про тяжкі чи особливо тяжкі злочини зазвичай не укладається, оскільки для особи втрачається її сенс, адже в загальному порядку судового розгляду все ж є сподівання, що її суд виправдає і вона не понесе покарання та не зазнає негативного впливу щодо себе з боку інших співучасників.

З метою запровадження додаткових можливостей притягнення до кримінальної відповідальності топ-посадовців у разі вчинення ними злочинів, підслідних Національному антикорупційному бюро України, ефективності боротьби з корупційними проявами та їх розкриття законодавець своїм вольовим рішенням навіть розширив перелік кримінальних проваджень, у яких може бути укладена угода про визнання винуватості, вказавши серед інших на провадження про особливо тяжкі злочини, підслідні Національному бюро, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Як правило, співучасники злочинів, учинених топ-посадовцями, з тих чи інших причин не ініціюють укладення угод про визнання винуватості або ж не погоджуються на таку пропозицію прокурора.

Проте є і винятки.

У лютому цього року прокурором до Вищого антикорупційного суду було направлено угоду про визнання винуватості з одним із співучасників (колишнім керівником ПАТ «Креатив Груп») у справі про заволодіння 20 000 000 доларів США, завуальованими під одержання кредиту, в АТ «Ощадбанк» для потреб ПрАТ «Креатив» у 2014 році та їх легалізації. Органом досудового розслідування його дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Протягом усього досудового розслідування (навіть до часу повідомлення про підозру) указана особа сприяла детективам у встановленні всіх обставин кримінальних правопорушень та причетних до їх вчинення осіб, зокрема організатора – колишнього народного депутата України і бенефіціарного власника (на час вчинення злочину) групи компаній «Креатив». Так, колишній керівник ПАТ «Креатив Груп» надав не тільки викривальні показання, але й ряд документів (близько 4 томів) та речей, які підтверджують факт використання 20 000 000 доларів США саме на придбання активів для дітей народного депутата України, а не на тропічну олію для виробничих потреб ПрАТ «Креатив», як це було зазначено в зовнішньоекономічних контрактах (так звана легенда задля отримання кредиту у неправомірний спосіб для задоволення власних (особистих) потреб), а також надав комп’ютерну техніку (ноутбук) з відомостями бухгалтерського обліку щодо компанії-нерезидента, використаної у схемі легалізації коштів. Тож особа, з якою було укладено угоду, повністю розкрила схему вчинених злочинів, роль колишнього народного депутата України та деяких співробітників АТ «Ощадбанк» рівня начальника департаменту. Тобто викриття осіб у вчиненні злочинів, підслідних Національному бюро.

Крім того, за умовами угоди обвинувачений зобов’язувався надати правдиві викривальні показання і в провадженні, де підозрюваними є наразі як колишній народний депутат України, так і інші особи (працівники банку, групи компаній «Креатив»). Незважаючи на позицію АТ «Ощадбанк» про відсутність шкоди банківській установі внаслідок безпідставної видачі кредитних коштів, особа зобов’язувалася частково її відшкодувати, а також сплатити як покарання максимально передбачений законом штраф.

Проте 02.04.2020 Вищим антикорупційним судом у затвердженні зазначеної угоди було відмовлено.

На думку колегії суддів, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження не відповідають тому пом’якшенню покарання, яке просили застосувати сторони угоди про визнання винуватості, а тому угода не відповідає інтересам суспільства.

У зв’язку з відмовою судом у затвердженні угоди обвинувачений має законне право не вживати дій щодо викриття інших осіб у вчиненні злочинів та заперечувати всі раніше надані ним показання, що, безумовно, певною мірою вплине на оперативність доказування вчинення кримінальних правопорушень як ним самим, так і іншими особами в іншому кримінальному провадженні. Крім того, бюджет найближчим часом не поповниться жодною копійкою, а питання, чи відповідає інтересам суспільства угода, укладена внаслідок співпраці особи з викриття вигодонабувача вчиненого злочину, яким виявився народний депутат України, радше риторичне. Розгляд же кримінального провадження у загальному порядку, як засвідчує практика, може тривати не один рік. Також особи, які є підозрюваними в інших провадженнях, що розслідуються Національним бюро, тримаючи руку на пульсі Єдиного реєстру судових рішень, обґрунтовано зважать всі «за» і «проти», перш ніж прийняти рішення про співпрацю зі слідством…

Нагадаємо, що досудовим розслідуванням наразі зібрано докази, у тому числі й надані особою, щодо якої відмовлено в затвердженні угоди, які дають достатні підстави вважати, що колишній народний депутат України як бенефіціар групи компаній «Креатив» наприкінці 2013 року – на початку 2014 року організував заволодіння коштами державного банку (АТ «Ощадбанк») у сумі 20 000 000 доларів США, залучивши до таких дій інших осіб, у тому числі службових осіб банку, деякі з яких наразі входять до топ-менеджменту фінансової установи.

Заволодіння коштами здійснено за попередньою змовою групою осіб під виглядом видачі кредиту, хоча достатнього забезпечення для його отримання до банку надано не було.

Указані кошти після їх отримання на рахунок однієї з компаній групи «Креатив» відразу були легалізовані шляхом перерахування на рахунки іноземних компаній (у тому числі офшорних юрисдикцій) начебто на виконання контрактів із поставки тропічної олії. У подальшому компаніями офшорних юрисдикцій за рахунок отриманих як кредит коштів АТ «Ощадбанк» придбано активи в м. Одесі та на Чорноморському узбережжі, після чого їхні корпоративні права були передані дітям екс-нардепа.

Слід зауважити, що у 2018 році Верховна Рада України не підтримала подання Генерального прокурора України про надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності.

Наразі стороною обвинувачення подана апеляційна скарга на ухвалу суду в частині прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору, що також вирішив суд, відмовляючи в затвердженні угоди.

Варто зазначити, що захисник колишнього народного депутата України, не будучи учасником кримінального провадження на підставі угоди, звертався до колегії суддів із клопотанням, у якому переконливо просив відмовити в затвердженні угоди, оскільки таке рішення впливатиме на його підзахисного. Сподіваємося, що з цього приводу суд вжив заходів до повідомлення Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до них інших осіб з приводу конкретної справи, що перебувала у провадженні суддів, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж зазначено у процесуальному законодавстві, спосіб, адже КПК України не передбачено право особи, що не є учасником судового провадження, орієнтувати суд на прийняття конкретного рішення щодо угоди, навіть оформляючи це «клопотанням».

Застереження: Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду», — йдеться у повідомленні.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС висловився щодо порядку надсилання копій апеляційних скарг.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.