Грабують все: бойовики розбирають хімічний завод «Стирол»

Бойовики не змогли запустити хімічний концерн «Стирол» у Горлівці Донецької області: 4 лютого окупаційна адміністрація визнала, що відновлення підприємства спричинить техногенну катастрофу, передає Газета.ua.

До війни «Стирол» виготовляв мінеральні добрива та ліки. Належав він українському олігарху Дмитру Фірташу. Восени 2018-го бойовики намагалися запустити на концерні виробництво аміачної селітри і карбаміду, та це не вдалося через брак газу й електрики.

Робітникам заводу протягом років не виплачують заробітну плату. Щоб закрити підприємство остаточно, ватажок терористів Денис Пушилін вирішив скоротити робочі місця, а цехи розібрати.

Крім того, окупанти вирішили зупинити роботу металургійного комбінату у Алчевську Луганської області. 25 січня 2018 року зупинили найбільшу піч заводу — №5, через неможливість замінити спеціальні ковші, в яких варять метал. Такі ковші виготовляють на підприємствах України.

— Сировини (феросиліцію — ГПУ), яка забезпечує роботу, залишилося приблизно на 10 днів, — говорить 46-річний Дмитро Тимчук, координатор групи «Інформаційний спротив». — Ходять чутки, що завод вже поділили між собою певні групи бойовиків, готуються до його розкрадання і розпилу на металобрухт.

Алчевський металургійний комбінат до війни вважався найбільшим промисловим підприємством України. Він давав роботу 15 тис. людей. Коли частину Луганської області окупували російські бойовики, підприємство зупинило роботу. У 2016 році його захопила компанія «Внешторгсервис», якою володіє олігарх-утікач Сергій Курченко. Фірма зареєстрована у невизнаній республіці Осетія.

Ще один красномовний факт: бойовики вирішили привласнити частину комунального підприємства «Вода Донбасу», щоб постачати питну воду на окуповані території Донеччини. 29 січня за дорученням ватажка бойовиків Дениса Пушиліна вони підготували дорожню карту привласнення підприємства.

З початком війни компанія була розділена на дві частини, бо має потужності з обох боків фронту. Підприємство забезпечує водою 289 населених пунктів.

— Це неможливо — розділити водопостачання області, коли його джерело знаходиться на підконтрольній Україні території, — каже Лариса Гусєва з Донецької військово-цивільної адміністрації. — Неможливо вирізати частину труби, яка забезпечує територію Донецької області по обидва боки лінії розмежування. Виникає питання: як проводитиметься оплата за водопостачання при повній неможливості укладення з бойовиками фінансових договорів?

Працівники компанії не отримують зарплатні більш як п'ять місяців. Їм заборгували 220 млн руб., тобто 90,8 млн грн.

Українська влада виступила проти розділення підприємства. — Україна ніколи не шантажу­вала окуповані території питною водою, — говорить голова адміністрації Олександр Куць (43 роки).

23 січня окупанти розігнали страйк гірників шахти «Партизанська» у місті Антрацит Луганської області. Шахтарі вимагали виплатити заробітну плату. Це друга акція гірників цієї копальні. 29 жовтня 2018 року вони відмовилися підніматися на поверхню, і бойовики силоміць вигнали їх з шахти. Лідерів протесту звільнили.

— Близько третьої ночі нам вибили двері люди в камуфляжі і масках. З порогу чоловіка били кулаками в обличчя, — розповідає дружина одного з лідерів протесту каже Олена. — Забрали його в трусах при мінусовій температурі і вивезли за місто. Разом з ним були ті, хто брав участь у страйку. Їм дали лопати і змусили рити ями. Доки копали, бойовики розповідали, що зроблять з їх дружинами і дітьми. Потім бунтівників змусили йти пішки додому вночі.

Гірники з шахти «Дуванна» Сорокінського району Луганської області перекривали дороги.

— У шахтарів зарплата мізерна, в середньому від 12–16 тис. руб. (5 тис. грн. — ГПУ), — каже 46-річний Євген з Сорокіного. — Страйкують у Краснодоні, бо й там затримка з платнею. «Червоний партизан» працює постійно. Робота не припинялася ні на день, навіть під шум снарядів люди ходили на роботу.

До війни луганські шахти видобували антрацит, який використовувався в металургії.

— Сьогодні залізничним транспортом вугілля експортують в Росію, — говорить шахтар. — А там продають українське вугілля за іншими цінами.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЗСУ завдали точного удару по позиціях бойовиків в районі населеного пункту Пантелеймонівка, біля якого мінометний підрозділ російсько-окупаційних військ постійно робить провокаційні обстріли підрозділів ООС.

Також ми повідомляли, що у штабі так званого «1-го армійського корпусу ДНР» знову активно поширюються чутки про «наступ ВСУ, що наближається». За даними координатора групи «Інформаційний опір» Дмитра Тимчука, цього разу замість приазовських степів фігурують тези про плани ЗСУ «відрізати Горлівку».