Сам факт подання заяви про відставку не звільняє від виконання обов’язків судді: постанова ВП ВС

Відповідно до Указу Президента України від 12 листопада 2014 року у зв’язку з проведенням антитерористичної операції Апеляційний суд Луганської області змінив своє місцезнаходження — перемістився до міста Сєвєродонецька.

Наступного дня, 13 листопада 2014 року, суддя цього суду Яна Ступіна подала до Вищої ради юстиції заяву про звільнення у відставку.

Коли роботу суду було відновлено, суддів та працівників апарату сповістили про необхідність з’явитися 19 листопада 2014 року до Сєвєродонецька на збори суддів і наступного дня стати до роботи.

Однак деякі судді Апеляційного суду Луганської області (Б.Кошелєв, Н.Кравченко, С.Туренко, О.Бас, Л.Батяшова, Н.Галан, Т.Загородня, Т.Кравченко, А.Медведєв, Л.Пащенко, Є.Реус, О.Рубльова, Я.Ступіна, О.Запорожченко, Т.Зінченко) не подали заяв про згоду на переїзд до нового місця розташування суду та, відповідно, припинили виконувати свої службові обов’язки.

У зв’язку з цим Вища рада юстиції, голова Верховної Ради та очільник Луганського окружного адміністративного суду звернулися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Беручи до уваги згадані вище обставини, ВККС резюмувала, що у діях зазначених суддів, які не з’являлися на роботі протягом тривалого часу без поважних причин та систематично нехтували службовими обов'язками, наявний склад дисциплінарного проступку.

«Враховуючи негативні наслідки, які настали у зв'язку з цим у виді підриву суспільної довіри до суду, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для застосування до суддів, зокрема до  Я.Ступіної, дисциплінарного стягнення у вигляді подання про її звільнення з посади судді», — зазначено у рішенні ВККС від 11 січня 2017 року №3/дп-17.

У свою чергу, Вища рада правосуддя у рішенні від 23 березня 2017 року №596/0/15-17 зазначила: встановлені Комісією факти підтверджують, що дії суддів підривають авторитет правосуддя, беззаперечно свідчать про свідоме нехтування обов'язками судді та порушення морально-етичних принципів поведінки.

Виходячи із цього, ВРП вирішила звільнити Я.Ступіну за вчинення істотного дисциплінарного проступку, а її заяву про звільнення у відставку залишила без розгляду.

Рішення КАС ВС

Законність цього рішення підтвердив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (судді — О.Білоус, В.Бевзенко, В.Шарапа, Н.Данилевич, І.Желтобрюх), відмовивши Я.Ступіній у задоволенні її вимог щодо скасування рішення ВРП та зміни формулювання підстав звільнення з посади з «за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі п.3 ч.6 ст.126 Конституції України» на «у зв’язку з поданням заяви про відставку».

Колегія КАС, серед іншого, зазначила, що один лише факт подання суддею заяви про відставку не звільняє її від виконання покладених на неї обов'язків до ухвалення рішення про його звільнення.

«На законодавчому рівні передбачено можливість вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судді до вирішення питання про його звільнення  за заявою про відставку, зокрема у випадку, коли поданню такої заяви передувало ініціювання питання про можливу дисциплінарну відповідальність. Вказане свідчить про відсутність порушення прав позивача щодо нерозгляду її заяви до моменту вирішення питання про наявність чи відсутність в її діях дисциплінарного проступку», — йдеться у рішенні КАС ВС від 20 лютого 2018 року.

Позиція Великої Палати ВС

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Я.Ступіна звернулася до Великої Палати ВС з вимогою скасувати його та постановити нове про задоволення її вимог у повному обсязі. При тому жодна з установлених судом першої інстанції обставин справи в апеляційній скарзі під сумнів не ставилась.

У судове засідання, яке відбулося 8 листопада, ані Я.Ступіна особисто, ані її представник не з’явилися. А тому розгляд справи відбувався лише за участі представниці ВРП Ольги Белінської та представника ВККС Дмитра Карлаша.

«Вступаючи на посаду судді, особа погоджується на застосування до неї спеціального закону, що регулює порядок її призначення та звільнення. Якби Я.Ступіна не була суддею, її, відповідно до трудового законодавства, звільнили б за прогул. В апеляційній скарзі вона зазначає: «Ніхто не може змусити мене працювати». Однак ніхто і ні до чого її не змушує, суддю лише просять виконувати її посадові обов’язки — здійснювати правосуддя або ж пояснити, чому це неможливо. Ступіна подала заяву про відставку і зникла, будь-який зв’язок із нею відсутній», — зазначила О.Белінська, надаючи пояснення суду.

Втім з’ясувалося, що суддя все ж висловлювала свою незгоду на переведення, щоправда не в установленому законом порядку. Це стало зрозуміло з наведеної суддею-доповідачем по справі Олександром Золотніковим цитати з апеляційної скарги Я.Ступіної: «Мною подано заяву про відставку, в якій зазначено, що я не бажаю переїжджати за новим місцем знаходження Апеляційного суду Луганської області та продовжувати виконувати обов’язки судді через відсутність можливості та коштів на оренду чи придбання житла».

Однак, за словами О.Белінської, незгода на переведення мала бути висловлена окремо у відповідній заяві, а не в тексті заяви про відставку.

В результаті розгляду справи Велика Палата погодилась із висновками КАС, виходячи з наступного.

На момент прийняття ВРП оскаржуваного рішення Я.Ступіна була суддею Апеляційного суду Луганської області. Цей статус вимагав від неї сумлінного виконання посадових обов'язків і водночас зобов'язував до добропорядної, законослухняної та етичної поведінки.

Крім того, суддя не могла не усвідомлювати того, що відмова від виконання службових обов'язків за відсутності рішення Верховної Ради про її звільнення у відставку не лише неприйнятна для судді з морально-етичних міркувань, а і тягне за собою дисциплінарну відповідальність, оскільки свідчить про нехтування обов'язками судді.

До того ж судді ВП ВС зауважили, що сам факт подання заяви про відставку без прийняття парламентом постанови про звільнення з цієї підстави не звільняє суддю від виконання посадових обов'язків і не може слугувати приводом для порушення законодавства.

«Встановлені в цій справі обставини, а саме: проживання позивача на території, підконтрольній незаконному самопроголошеному формуванню «ЛНР», яке відверто веде бойові дії на цій території, на якій не діють і не виконуються вимоги законодавства України, і небажання з цієї причини продовжувати працювати суддею суду, переміщеного на підконтрольну Україні територію, не є і не можуть бути сумісними з наданням такій особі правового статусу носія судової влади і тих державних гарантій, які з ним пов'язані», — йдеться у постанові Великої Палати від 8 листопада 2018 року.

Разом з тим, ВП ВС відхилила аргумент Я.Ступіної з приводу того, що незгода на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду, є самостійною підставою для звільнення судді, а не підставою для визнання такої незгоди дисциплінарним проступком, оскільки Апеляційний суд Луганської області не був ліквідований чи реорганізований, а лише був переміщений до іншої місцевості. 

Таким чином, Велика Палата залишила апеляційну скаргу Я.Ступіної без задоволення, а рішення Касаційного адмінсуду — без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата вирішила спір щодо порядку обчислення стажу для звільнення судді у відставку. Крім того, ВП ВС вказала, яка саме робота може бути зарахована до суддівського стажу.