Ліквідаційна звітність для закриття ФОП: проблемні питання

Державна фіскальна служба надала індивідуальне роз’яснення щодо проблемних питань, пов’язаних з наданням фізичною особою-підприємцем ліквідаційної звітності.

В який термін та за який звітний період ФОП, щодо яких після 01.01.2017 в ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності, подають ліквідаційну звітність (крім ЄВ) та в якому вигляді (електронному чи на паперових носіях)?

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПКУ).

Згідно з п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 ПКУ реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону — в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.

У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п.п. 295.8 ст. 295 ПКУ).

У  разі  державної  реєстрації  припинення  підприємницької  діяльності фізичної особи-підприємця, який є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від  державного  реєстратора  повідомлення  про  проведення  державної  реєстрації  такого припинення (п. 294.6 ст. 294 ПКУ).

Нормами ПКУ не передбачено подання ліквідаційної звітності для фізичних осіб, які перебували на спрощеній системі оподаткування.

Отже, фізичні особи, щодо яких з 1.01.2017 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, подають податкові декларації платника єдиного податку — фізичної особи-підприємця  востаннє  за  податковий  (звітний)  квартал,  в  якому  проведено державну реєстрацію   припинення   підприємницької   діяльності,   з   наростаючим   підсумком з початку  року  у  строки,  визначені  п.п.  49.18.2  п.  49.18  ст.  49  ПКУ,  протягом  40 календарних днів,  що  настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Слід зазначити, що ліквідаційна податкова декларація про майновий стан і доходи та остання податкова декларація платника єдиного податку — фізичної особи-підприємця подається за вибором платника податків у відповідності до п. 49.3 ст. 49 ПКУ в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пп. 296.5 і 296.6 ст. 296 ПКУ (п.296.7 ст. 296 ПКУ).

Щодо єдиного внеску, то відповідно до п.п. 3 п. 1 розд. ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 із змінами і доповненнями (далі — Інструкція №449), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП — платники ЄП.

Згідно з п. 2 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами і доповненнями (далі — Порядок №435), ФОП, в тому числі ФОП — платники ЄП, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі — Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у п. 2 розд. ІІІ Порядку № 435, такі особи зобов’язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 10 розд. ІІІ Порядку №435).

Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна» формують та подають до органу доходів і зборів страхувальники, зазначені у п. 2 розд. ІІІ Порядку №435, — протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 11 розд. ІІІ Порядку №435).

Відповідно до п.п. 1 п. 13 розд ІV Інструкції №449 для платників, зазначених у п.п. 3 п. 1 розд. II Інструкції № 449, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити ЄВ, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення.

ЄВ сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна».

Законом України від 13 травня 2014 року №1258-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом» внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі — Закон №2464).

Зняття з обліку платників єдиного внеску — фізичних осіб-підприємців здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих  державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 частини 1 ст. 5 Закону №2464).

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем (частини 4 ст. 6 Закону №2464).

При цьому останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (частина 8 ст. 9 Закону №2464).

Платник єдиного внеску (фізична особа-підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску.

До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску.

Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.

Якими контролюючими органами та у якому порядку проводяться документальні позапланові перевірки у зв’язку з припиненням діяльності ФОП?

Функції контролюючих органів обласного та центрального рівнів визначено ст. 19 прим. 1 ПКУ, функціональні повноваження державних податкових інспекцій встановлено ст. 19 прим. 3 ПКУ.

При цьому слід зазначити, що з набранням чинності змін, які внесено до ПКУ відповідно до Закону України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», функцію проведення відповідно до законодавства перевірок та звірок платників податків закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Підпунктом 65.10 п. 65.10 ст. 65 ПКУ визначено, що внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється, зокрема, у разі наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Водночас визначено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Документальні позапланові перевірки у зв’язку з припиненням діяльності фізичної особи-підприємця, а також за заявою фізичної особи про зняття з обліку платника податків здійснюються контролюючими органами, до компетенції яких належить питання проведення перевірок.

Згідно з п.п. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 ПКУ однією з підстав, яка надає контролюючому органу право на проведення документальної позапланової перевірки, може бути, зокрема, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або подання заяви про зняття з обліку платника податків.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків – фізичної особи приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) з урахуванням вимог ст. 78-82 ПКУ.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 85.2 ст. 85 ПКУ визначено, що після початку перевірки платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки.

Тривалість документальних позапланових перевірок не повинна перевищувати 5 робочих днів для суб’єктів малого підприємництва та 10 робочих днів для інших платників податків, крім великих платників податків і фізичних осіб-підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому п. 82.2. ст. 82 ПКУ.

Для фізичних осіб-підприємців, які не мають найманих працівників, не повинна перевищувати 3 робочі дні, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:

платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;

платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;

в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо:

• використання платником податку найманої праці фізичних осіб;
• відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.

Продовження строків проведення документальних позапланових перевірок можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 2 робочих дні для суб’єктів малого підприємництва та 5 робочих днів для інших платників податків, крім великих платників податків.

Пунктом 86.1 ст. 86 ПКУ визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Кодексу (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов’язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені Кодексу.

Чи зобов’язані ФОП — платники ЄП, що не мають показників або об’єктів, які підлягають декларуванню (оподаткуванню), подавати податкову декларацію платника ЄП?

Фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку, які не отримували протягом звітного періоду доходи та не мають об’єктів оподаткування, що підлягають декларуванню, не зобов’язані подавати податкову декларацію платника єдиного податку — фізичної особи-підприємця.

При цьому платники єдиного податку третьої групи, у яких протягом звітного періоду відсутні доходи, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, але у попередніх звітних періодах цього ж року було отримано та задекларовано дохід, то за поточний звітний період платники мають знову наростаючим підсумком задекларувати отриманий ними раніше дохід (без сплати єдиного податку).

Повна:
Згідно з п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ (п. 296.2 ст. 296 ПКУ).

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (п. 296.3 ст. 296 ПКУ).

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пп. 296.5 і 296.6 ст. 296 ПКУ (п.296.7 ст. 296 ПКУ).

Відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Абзац перший п. 49.2 ст. 49 ПКУ застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Таким чином, фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку, які не отримували протягом звітного періоду доходи та не мають об’єктів оподаткування, що підлягають декларуванню, не зобов’язані подавати податкову декларацію платника єдиного податку — фізичної особи-підприємця.

При цьому платники єдиного податку третьої групи, у яких протягом звітного періоду відсутні доходи, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, але у попередніх звітних періодах цього ж року було отримано та задекларовано дохід, то за поточний звітний період платники мають знову наростаючим підсумком задекларувати отриманий ними раніше дохід (без сплати єдиного податку).

 В який термін ФОП подають звіт та сплачують ЄВ у разі припинення підприємницької діяльності?

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі — Звіт) із зазначенням типу форми «ліквідаційна» формують та подають до органу доходів і зборів фізичні особи-підприємці — протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення.

Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна».