Если лицо добровольно предоставляет доказательства следователю, это основанием для признания их недопустимыми: обзор практики ККС ВС

Верховный Суд обнародовал обзор актуальной судебной практики Кассационного уголовного суда в составе ВС за октябрь 2023 года.

В обзоре отражены важнейшие правовые позиции и выводы уголовного и уголовного процессуального права, содержащиеся в постановлениях Кассационного уголовного суда в составе Верховного Суда, принятых в октябре 2023 года, которые будут иметь значение для формирования единства судебной практики. Среди этих выводов следует выделить следующие.

У сфері кримінального права:

– зазначено, що якщо засуджений був активним виконавцем злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, і саме завдяки його діям спільний злочинний умисел з невстановленою слідством особою на заволодіння грошовими коштами було доведено до кінця, то роль засудженого у вчиненні цього злочину є значною. З огляду на це обґрунтованим є вирок, яким розмір штрафу визначено в розмірі матеріальної шкоди, спричиненої потерпілому;

– встановлено, що сам по собі факт вчинення протиправних дій у громадському місці не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Пошкодження майна шляхом підпалу приміщення магазину, хоча й мало місце в громадському місці, однак, за умовами його вчинення, посягало не на громадський порядок чи моральність, а саме на майно.

У сфері кримінального процесуального права:

– зазначено, що КПК України не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, в розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими;

– акцентовано на тому, що здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, яка за оперативною інформацією постійно перебуває на тимчасово окупованій території, в Автономній Республіці Крим, без оголошення її в міжнародний розшук відповідає приписам п. 20-1 розд. XI «Перехідні положення» КПК України (в ред. Закону № 1355-VIII, чинній на час вчинення процесуальних дій) та не може свідчити про порушення гарантій щодо заборони дискримінації згідно з п. 1 ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Упродовж жовтня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.