Верховный Суд указал на важность критерия обеспечения безопасности для получения разрешения на размещение наружной рекламы

Верховный Суд рассмотрел в кассационном порядке административное дело по иску Общества к исполнительному комитету городского совета, Коммунального предприятия, с участием третьего лица, не заявляющего самостоятельных требований на предмет спора, - АО «Днепропетровскгаз», о признании противоправным и отмене решения и обязательства совершить определенные действия.

Спір у цій справі виник з приводу відмови відповідачів у продовженні Товариству строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Така відмова була мотивована тим, що відповідно до листа третьої особи як балансоутримувача підземного розподільчого газопроводу середнього тиску, що знаходиться у зоні розміщення рекламного засобу, відсутнє обов`язкове погодження розміщення зовнішньої реклами в межах охоронної зони газопровідних комунікацій, у зв`язку з чим АТ «Дніпропетровськгаз» запропоновано демонтувати зазначену конструкцію.

Верховний Суд погодився із судами першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, виходячи з того, що у дозволі позивача відсутнє погодження АТ «Дніпропетровськгаз» (балансоутримувач підземного розподільчого газопроводу середнього тиску, який знаходиться у зоні розміщення рекламної конструкції), що є достатньою підставою для відмови в продовженні терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, оскільки пунктом 16 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, визначено обов`язкове погодження робочого органу, яке є утримувачем інженерних комунікацій, - у разі розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон цих комунікацій.

Суд зазначив, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є, зокрема, негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

На основі аналізу положень статей 2, 16 та 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», а також статті 16 Закону України «Про рекламу», Суд дійшов висновку, що виконком міськради приймає рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами або про відмову у його наданні саме на підставі підготовлених робочим органом пропозицій та відповідного проекту рішення стосовно поданої розповсюджувачем зовнішньої реклами заяви про продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, яка розглядається за процедурою, встановленою для первісного одержання дозволу, і перевіряється на предмет можливості продовження терміну дії дозволу за матеріалами, наданими розповсюджувачем зовнішньої реклами разом із заявою, з урахування достовірності відомостей, викладених в цій заяві.

Суд врахував, що згідно з пунктом 1.12 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8 червня 2015 року, з метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів і устаткування; ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; садіння дерев; улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових.

Згідно з положеннями Державних будівельних норм України «Планування і забудова територій» ДБН.Б.2.2.-12:2018, додаток И.1, відстані від найближчих підземних інженерних мереж, нормативна відстань підземного газопроводу середнього тиску від фундаментів будинків і споруд складає - 4 метра.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна рекламна конструкція позивача знаходиться в охоронній зоні підземного розподільчого газопроводу, який обліковується на балансі АТ «Дніпропетровськгаз», а в дозволі позивача відсутнє погодження цього балансоутримувача.

Відсутність такого погодження є законною та достатньою підставою для відмови у продовженні терміну дії спеціального дозволу, що узгоджується з вимогами частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», пунктом 16 Типових правил.

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого право позивача на безумовне продовження дії дозволів на розміщення рекламних засобів не може вважатися «законним очікуванням», оскільки національний закон чітко встановлює право органу місцевого самоврядування визначати (у тому числі змінювати) правила розміщення зовнішньої реклами та приймати рішення про відмову у продовженні дії дозволу за наявності визначених законодавством підстав, у тому числі, якщо розміщення таких рекламних засобів не відповідає вимогам безпеки.

Постанова Верховного Суду від 13 червня 2023 року у справі №160/20742/21 (адміністративне провадження № К/990/529/23).

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.