Зміна прокурором підслідності у кримінальному провадженні: ККС ВС висловив позицію

Зміна прокурором підслідності у кримінальному провадженні може мати місце лише у випадку, коли орган, визначений у ст. 216 КПК, фактично здійснював досудове розслідування, однак воно визнано неефективним. Якщо з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР досудове розслідування у цьому провадженні здійснювалося неуповноваженим на те органом, а уповноважений орган будь-яке досудове розслідування, яке б можна було визнати неефективним, не здійснював, то постанова прокурора про визначення підслідності є немотивованою, а всі докази, здобуті у ході досудового розслідування, – недопустимими. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 725/5014/18.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК.

Апеляційний суд залишив цей вирок без зміни.

Як убачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 358 КК, здійснювалося слідчим відділом УСБУ. Так, першим заступником прокурора області було ухвалено постанову про визначення підслідності за СВ УСБУ. Як встановив суд першої інстанції, із самої постанови вбачається, що першим заступником прокурора області було винесено постанову не про зміну підслідності внаслідок неефективного розслідування, а одразу було порушено правило підслідності та визначено орган досудового розслідування, який неуповноважений здійснювати досудове розслідування.

Таким чином, судом було встановлено, що в порушення вимог КПК, прокурор не вирішив питання про спрямування вказаного кримінального провадження щодо дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для розслідування до належного правоохоронного органу, а відтак усі процесуальні та слідчі дії, що були здійснені слідчими УСБУ, не можна визнати законними.

Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури постановляє постанову про визначення підслідності за СВ НП та в самій постанові зазначає, що кримінальне правопорушення відповідно до ст. 216 КПК підслідне органам НП та відповідні матеріали скеровує від СБУ саме туди для проведення досудового розслідування. У подальшому першим заступником прокурора області, в порядку ч. 5 ст. 36 КПК, визнано, що досудове розслідування СУ ГУНП є неефективним та визначено підслідність за СВ УСБУ.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, та як було встановлено судом першої інстанції, постанова про визначення підслідності фактично є немотивованою та містить у собі посилання на обставини, що не відповідають дійсності, оскільки починаючи з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалося лише слідчими відділу УСБУ. Органами НП будь-яке досудове розслідування не проводилося, а відтак і таке, яке б можна було визнати неефективним, не було проведено.

У касаційній скарзі прокурор вказує на необґрунтоване визнання судом недопустимими як докази даних, отриманих у результаті проведення НСРД у межах кримінального провадження.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: передумовою реалізації прокурором передбачених ч. 5 ст. 36 КПК повноважень має бути здійснення відповідним органом, визначеним у ст. 216 КПК, досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановлення за наслідками такого розслідування його неефективності. Тому передбачених ч. 5 ст. 36 КПК підстав доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу ніж той, що прямо визначений у ст. 216 КПК, у прокурора не було.

Таким чином, враховуючи, що слідчі органу безпеки діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень, суд на підставі ст. 87 КПК правильно вказав на недопустимість отриманих у результаті відповідних слідчих дій доказів та неможливість покладення їх в основу обвинувального вироку.

З цих підстав доводи прокурора про необґрунтоване визнання судом недопустимими доказами даних, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, є неспроможними. Вказані обставини також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора надав доводам сторони обвинувачення належну оцінку та із зазначенням підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, правильно відмовив у її задоволенні. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Колегія суддів ККС, погоджуючись із зазначеними висновками судів про недопустимість отриманих у результаті досудового розслідування доказів через порушення правил підслідності, не вважає за доцільне надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги прокурора про необґрунтованість висновків судів щодо визнання окремих доказів недопустимими з підстав порушення інших вимог КПК під час їх збирання.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, як потрібно розуміти формулювання «зловживання правом».

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.