Факт проживання у квартирі осіб, які не є її власниками, ще не є належним доказом її здачі в оренду
Факт проживання у квартирі осіб, які не є її власниками, ще не є належним доказом її здачі в найм (оренду). На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/2011/20.
Позивач зазначила, що відповідач протягом трьох років одноособово володіє, користується та розпоряджається квартирою, співвласниками якої є неповнолітні, здає квартиру в оренду та привласнює отриманий прибуток.
Тому просила усунути перешкоди в користуванні квартирою та стягнути з відповідача на її користь частину доходу від здачі квартири в оренду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні спірною квартирою, у зв’язку із чим її порушене право підлягає захисту в обраний нею спосіб шляхом зобов’язання відповідача надати ключі від вхідних дверей.
Пред’явлення вимоги про стягнення частини доходу від здачі квартири в оренду покладає на особу обов’язок довести, що ці доходи є і дійсно були отримані відповідачем. Намір і очікування позивача отримати частину доходу від здачі квартири в оренду пов’язувались з укладенням договору оренди між відповідачем та іншими особами. Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що договори оренди квартири були укладені.
Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно зі статтею 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У частині першій статті 811 ЦК України визначено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, районний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги в частині стягнення 1/2 частини доходу, отриманого відповідачем від здачі квартири в оренду, задоволенню не підлягають, оскільки позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог не надала належних доказів, що відповідач протягом 2017 – 2019 років отримав дохід у розмірі 128 000 грн від передачі в оренду третім особам зазначеної квартири.
Верховний Суд звернув увагу на те, що проживання у зазначеній квартирі осіб, які не є її власниками, не свідчить про те, що вони протягом певного періоду часу сплачували орендну плату за користування квартирою на користь відвідача.
Звернення до правоохоронних органів представника позивача щодо конфліктних ситуацій з приводу користування спірною квартирою третіми особами також не є належним доказом здачі квартири в оренду та отримання доходу в заявленій сумі.
Раніше КЦС ВС визначив, хто має переважне право на придбання житла, переданого в найм.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.