Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) може застосовуватися у випадках, коли у матеріалах кримінального провадження є дані, які є свідченням того, що зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого засудженого зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Намагання засудженого працевлаштуватися та відшкодувати шкоду потерпілому є щирим каяттям, що було враховано судом під час призначення особі покарання як обставина, що його пом’якшує, та не вказує на можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Про це зазначив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи 235/689/20
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та ухвалив новий вирок у частині призначеного покарання. ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 186 КК у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Позиція ККС
Колегія суддів ККС вважає необґрунтованими доводи засудженого та його захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання.
Скасовуючи вирок першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд виходив з того, що засуджений вчинив тяжкий корисливий злочин із застосуванням насильства, він разом з іншим співучасником проти волі потерпілого проник до його оселі, завдавши йому тілесних ушкоджень та викрав належне йому майно, інформація про місцезнаходження потерпілого була отримана ними також із застосуванням насильства. Наведені обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самих засуджених, що вказує на неможливість їх виправлення без ізоляції від суспільства.
Крім того, апеляційний суд додатково врахував: досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої виправлення ОСОБА_6 неможливе без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції від суспільства; перебування обвинуваченого на обліку у наркологічному диспансері з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками; характеристику за місцем проживання обвинуваченого, відповідно до якої він характеризується посередньо; а обставини, що пом’якшують покарання (щире каяття та добровільне відшкодування шкоди потерпілому, що підтверджено заявою останнього), обставину, що обтяжує покарання (вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння). З огляду на сукупність наведених фактів апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від реального покарання.
У рішенні апеляційного суду також відзначається, що у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б вказували на зниження суспільної небезпеки самого засудженого, оскільки фактично у цьому випадку здійснення позитивних кроків щодо працевлаштування та відшкодування шкоди потерпілому повністю охоплюється змістом щирого каяття і не є таким, що вказує на можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Зі змісту вироку апеляційного суду вбачається, що суд при призначенні покарання встановив та оцінив усі обставини у кримінальному провадженні, але вони жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та, відповідно, не знижують ступеня тяжкості інкримінованого йому злочину.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.