Ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», передає офіційний сайт 5ААС.
Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ, положення ст.27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»№1403-VIII, а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5942-VI, КАС ВС дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам ч.2 ст.2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.
Відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені ч.1 ст. 4 Закону №1403-VIII.
В іншому випадку, не з'ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.
Виходячи із системного аналізу статті 4 в сукупності з іншими положеннями Закону №1404-VII, КАС ВС констатує, що надання триденного терміну для розв'язання питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.
КАС ВС зауважив, що саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Відповідні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 в справі №380/7750/20, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС вважає правильними та не вбачає підстав для відступлення від вказаної правової позиції.
Постанова КАС ВС від 15.07.2021 у справі №380/9335/20.
Також «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд розповів про відсутність у договорі однієї з істотних умов.
Додамо, що ми повідомляли, коли дії особи кваліфікуються як заподіяння тілесних ушкоджень начальникові в умовах особливого періоду, – ВС.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.