Копія та дублікат службового документа: ВС розбирався, чи є між ними різниця

Оскільки дублікат оригіналу службового документа становить повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу, підстави для визнання його недопустимим доказом лише через те, що це не оригінал документа, відсутні. Про це зазначив Верховний Суд  колегією суддів Третьої судової палати  Касаційного кримінального суду у справі № 161/5306/16-к.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК. За ухвалою суду апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції залишено без змін. У касаційній скарзі прокурор, крім іншого, висловив незгоду з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій протоколів проведення НСРД та матеріальних носіїв інформації. За результатами касаційного розгляду ВС скасував оскаржувану ухвалу та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Установлено, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недопустимості як доказів усіх матеріалів за результатами проведення НСРД, при цьому відмовивши в їх приєднанні до матеріалів судової справи та їх дослідженні в ході апеляційного розгляду. Що стосується посилання прокурора на порушення, допущене судом апеляційної інстанції в частині відмови в долученні та дослідженні протоколів за результатами проведення НСРД з додатками, то колегія суддів виходить із такого. У чинному КПК використовуються такі терміни, як «дублікат документа» (ч. 4 ст. 99 КПК) та «копія документа». З огляду на прийняті судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій розглядають ці терміни як слова-синоніми.

Так, суд першої інстанції у вироку зазначає: «В судовому засіданні прокурор клопотав про дослідження та долучення до матеріалів вказаного кримінального провадження та визнання їх доказами оригіналів клопотань про проведення негласних слідчих розшукових дій, оригіналів ухвал апеляційного суду про надання дозволів на проведення таких негласних слідчих розшукових дій, а також копій (дублікатів) протоколів НСРД і копій (дублікатів) дисків до них».

Суд апеляційної інстанції в ухвалі вказує: «Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 99 КПК, то слід зазначити, що місцевим судом правильно встановлено, що копії (дублікати) протоколів НСРД та дисків до них є недопустимими та не можуть бути дослідженими судом, так як вимогами ч. 3 ст. 99 КПК передбачено, що сторони кримінального провадження зобов’язані надати суду оригінал документа.

Проте вказані документи не є оригіналами і отримані в іншому кримінальному провадженні». Колегія суддів не погоджується з таким підходом з огляду на Національний стандарт України «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» (ДСТУ 2732:2004), якому надано чинності наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 28.05.2004 № 97 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31.03.2004 № 59 та скасування нормативних документів» (далі – ДСТУ 2732:2004).

Відповідно до п. 3.10 ДСТУ 2732:2004 копія (документа) – це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках – деяких його зовнішніх ознак.

Згідно з п. 3.14 ДСТУ 2732:2004 дублікат оригіналу (службового документа) – це повторно оформлений службовий документ для використовування замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.

Таким чином, терміни «копія» і «дублікат» не є синонімічними.

Разом з тим слід зазначити, що КПК у ч. 4 ст. 99 надає автономне визначення поняття «дублікат документа» як документа, виготовленого таким самим способом, як і його оригінал.

Отже, для точного використання даних термінів у кримінальній процесуальній діяльності термін «копія документа» слід визначати за п. 3.10 ДСТУ 2732:2004, а термін «дублікат документа» – за ч. 4 ст. 99 КПК. Враховуючи, що під документом як джерелом доказів законодавець розуміє спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні), складені в порядку, передбаченому КПК, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії (ч. 1, пункти 2, 3 ч. 2 ст. 99 КПК), колегія суддів не вбачає жодних перепон у можливості надання до суду дублікатів протоколів процесуальних дій, а також матеріалів фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв інформації (у тому числі електронних), виготовлених слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, які визнаються судом як оригінал документа.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС висловився щодо обов’язкової участі понятих при проведенні огляду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.