Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення у справі № 915/1624/16 про банкрутство ТОВ, яким відмовив у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників, керівників та заінтересованих осіб боржника. Про деталі розповіли у пресслужбі ВС.
Південно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення заявлених ліквідатором банкрута вимог, поклавши субсидіарну відповідальність на засновника, керівника боржника, а також на засновника та керівника іншої юридичної особи.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зробив такі правові висновки.
Вирішуючи питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб’єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, потрібно брати до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство.
На особу, яка отримала вигоду з протиправної (недобросовісної) поведінки керівника чи засновників боржника, поширюються правила субсидіарної відповідальності, за якими суб’єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (щодо масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, що не могло б утворитися в разі відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.
Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що боржник у виконавчому провадженні не може пред’явити позов про зняття арешту з майна: КЦС ВС назвав причину.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.