Відсутність фінансування з держбюджету: чи є це підставою поновлення процесуального строку

Обставини, пов’язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб’єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №225/2738/16-а (постанова від 26 січня 2021 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області позов задоволено частково:

- дії Управління ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Донецької області у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати - визнано неправомірними;

- скасовано рішення ПФУ про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов’язано Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років із заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Донецької області, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на 2009 рік), починаючи з 01.01.2016 року, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік;

- в решті позову відмовлено.

27.02.2017 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 31.05.2016 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області залишено без руху та запропоновано у тридцятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки шляхом надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують поважність причин його пропуску.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 31.05.2016.

Судове рішення мотивоване тим, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суду першої інстанції. Зокрема, не надано доказів звернення апелянта протягом 2016 року до розпорядників коштів вищих рівнів із запитами щодо фінансування витрат на сплату судового збору, виділення асигнувань для оплати судового збору, доказів відмови у виділенні грошових коштів на відповідні цілі та будь-якого підтвердження можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду.

Окрім цього, зміни до Закону України «Про судовий збір», у якому Пенсійні органи звільнені від сплати судового збору набули чинності 01.01.2017, проте апеляційну скаргу було подано лише у лютому 2017 року.

ВИСНОВОК КАС ВС

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

ВС нагадав, що з метою виконання процесуального обов’язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Це стосується і суб’єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні видатки», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов’язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, Суд вважає, що обставини, пов’язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб’єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Аналогічний підхід до оцінки поважності причин пропуску строку оскарження було висловлено Верховним Судом у справі № 820/692/17 (постанова від 23.01.2018) та застосовано в інших справах.

Враховуючи викладене вище, а також обставини цієї справи колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Раніше ми розповідали, коли ФОП має право користуватися пільгами при сплаті судового збору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.