Порушення вимог КПК при проголошенні судового рішення: ККС ВС вказав важливі аспекти

Вирок має бути складений у нарадчій кімнаті, а його повний текст повинен бути оголошений негайно після виходу суду з нарадчої кімнати, крім того, копія цього вироку негайно має бути вручена учасникам судового провадження. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 519/41/20.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 371 КПК України вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Учасники судового провадження відповідно до ч. 6 вказаної статті мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Системний аналіз процесуальних норм вказує на те, що вирок має бути складений у нарадчій кімнаті, а його повний текст повинен бути оголошений негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Проголошенням вироку після виходу з нарадчої кімнати, роз`яснення його змісту реалізовує конституційне положення, що визначене як основна засада судочинства - гласність судового процесу.

Гласність і відкритість кримінального провадження в судах усіх інстанцій є важливою умовою неупередженого, всебічного і повного дослідження обставин кримінального правопорушення та ухвалення на цій основі законного, обґрунтованого і справедливого рішення. Така засада спонукає суддів та інших учасників судового розгляду добросовісно реалізовувати права та виконувати свої професійні обов`язки, суворо дотримуватися правил судочинства, етики взаємин між учасниками розгляду. Тобто засада гласності і відкритості кримінального провадження повинна забезпечити не лише прийняття судом обґрунтованого і законного рішення, а й обізнаність учасників кримінального провадження про мотиви і підстави прийняття такого рішення. Не проголошуючи повного тексту вироку, суддя схиляє до думки, що він не повинен пояснювати прийняте рішення, що може викликати сумнів у справедливості процесу в цілому та ухваленого рішення зокрема.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, зокрема журналу судового засідання від 27 квітня 2020 року, головуючим суддею після виходу з нарадчої кімнати було оголошено лише вступну та резолютивну частини вироку, що є недотриманням норм ст. 376 КПК України та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Окрім того, вирок був надісланий в Єдиний державний реєстр судових рішень лише 18 травня 2020 року та оприлюднений 21 травня 2020 року.

При апеляційному розгляді даного кримінального провадження на вказані порушення суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув.

Отже, колегія суддів констатує, що судові рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 постановлено без додержання вимог ст.ст. 370, 376 КПК України, оскільки при розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій були допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судових рішень судом касаційної інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути допущені порушення та дотримуючись вимог статей  370, 376 КПК України постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

«Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом першої інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів», – зазначено у постанові ВС.

Раніше ми публікували найважливіші правові позиції ККС ВС за 2020 рік: огляд судової практики.

Також «Судово-юридична газета» писала, коли участь понятих при огляді місця події не є обов’язковою.

Додамо про крадіжку майна з кімнати, до якої в орендаря не було доступу: позиція ККС ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.