Сплата орендної плати в більшому розмірі, ніж передбачено договором, не надає права орендарю на повернення цих сум у розумінні ст. 1215 Цивільного кодексу України. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 472/786/18.
Так, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.
Права й обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації.
Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Якщо моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).
Суди під час розгляду справи встановили, що строк дії спірного договору оренди землі від 15 березня 2007 року почався після його державної реєстрації 06 червня 2008 року та, з урахуванням змін, внесених до нього, сплив 06 червня 2018 року. Орендодавець повідомила орендаря про відсутність наміру щодо продовження договору оренди належної їй земельної ділянки, надіславши відповідний лист з проханням звільнити орендовану земельну ділянку.
За таких обставин права орендаря на користування земельною ділянкою припинились у зв'язку з закінченням строку договору, на який його було укладено, та відсутності домовленості про його продовження на змінених умовах (частина перша статті 31, частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Встановивши, що відповідач продовжує користуватися належною на праві власності позивачці земельною ділянкою, чим порушує законні права та інтереси останньої, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1.
Доводи касаційної скарги ПрАТ про те, що земельна ділянка фактично звільнена орендарем після закінчення строку дії договору оренди, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини були предметом перевірки судами попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження.
Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, ПрАТ посилалось на те, що за період дії договору орендодавцем отримано орендної плати на 11 088,33 грн більше, ніж належало до сплати за цим договором. Таким чином орендар вважає, що зазначена сума переплати є коштами, які орендодавець отримала безпідставно, а тому повинна повернути їх товариству відповідно до вимог частини першої статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Встановивши, що відсутні умови для виникнення кондикційного зобов'язання, оскільки грошові кошти ПрАТ перераховані ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ, суди правильно виходили з того, що сплата орендної плати в більшому розмірі не надає права орендарю на повернення цих сум у розумінні статті 1215 ЦК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів із вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли договір оренди землі вважається укладеним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.