Стягнення заборгованості із заробітної плати: правові позиції Верховного Суду

У випадку, якщо колективним договором передбачена виплата, яка за своєю сутністю та підставою нарахування є доплатою за певні умови та характер праці (зокрема - за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження) і яка передбачена нормами позитивного права, то неправильна назва такої виплати «премією» нічого не змінює у її правовому режимі, вона все одно підлягає виплаті в обов`язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення. На цьому наголошується у Постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 № 569/11722/16-ц (61-31573сво18).

Обставини справи

У вересні 2016 року позивач звернувся з позовом до Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Позов мотивований тим, що позивач з 10 жовтня 2012 року до 30 квітня 2015 року працював викладачем Рівненського вищого професійного училища департаменту Державної служби охорони України при МВС України, правонаступником якого є Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони, з посадовим окладом у розмірі 1 050 грн, з установленою надбавкою за високі досягнення у праці у розмірі 40 %.

Позивач вказував, що за період роботи відповідач не в повному розмірі виплачував заробітну плату. Порядок виплати йому заробітної плати встановлено Інструкцією про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (далі - Інструкція). Усупереч пункту 80 Інструкції виконана ним робота понад встановлене річне навантаження додатково оплачена не була, у зв`язку з чим за період 2013-2015 років сума невиплаченої йому заробітної плати за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, становить 4 934,50 грн. Крім того, розділом «Б» Інструкції передбачено додаткову оплату праці за класне керівництво. Починаючи від дати призначення його куратором групи ОБ-2 до моменту звільнення з роботи, йому підлягало нарахуванню та виплаті 20% ставки заробітної плати, чого здійснено не було. За зазначений період відповідач не нарахував та не виплатив йому 1 310, 14 грн в якості додаткової оплати праці. Також відповідно до пункту 42 Інструкції викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями провадиться додаткова оплата в розмірі 10-15 % посадового окладу (ставки заробітної плати) за погодженням із профспілковим комітетом. Конкретний розмір доплати встановлюється керівником навчального закладу. З урахуванням нижчої межі додаткової оплати (10%) йому не проведено додаткової оплати за завідування кабінетами та іншими приміщеннями протягом періоду роботи у розмірі 4 298,55 грн.

Позивач просив стягнути з Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони 10 543,19 грн заборгованість із заробітної плати, яка складається з:

4 934,50 грн - заборгованості з виплати за викладацьку роботу, виконану понад встановлене річне навантаження;

1 310,14 грн - додаткової оплати за класне керівництво;

4 298,55 грн - додаткової оплати за завідування кабінетами та іншими приміщеннями.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача та його представника про те, що позивачу в порушення Інструкції про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженої Наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, додатково не були оплачені години викладацької роботи, виконані ним понад встановлене річне навантаження, за класне керівництво, за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями, оскільки позивача було призначено викладачем за рахунок платних послуг, умови оплати праці були визначені у колективному договорі, яким передбачено, зокрема, преміювання за вичитані години понад норму, та як встановлено судом відповідні премії були виплачені позивачу, вичитані години понад норму оплачені.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу відхилено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що вичитані години понад норму були позивачу оплачені відповідно до умов колективного договору. Жодних належних та допустимих доказів про те, що позивача було призначено куратором групи ОБ-2, зокрема наказу про таке призначення, та на нього покладено обов`язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями, матеріали справи не містять.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта статті 43 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до пункту 80 Інструкції про порядок виплати заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, оплачуються додатково за годинними ставками (визначеними відповідно до пункту 78) після виконання викладачем річного навчального навантаження. Ця оплата провадиться щомісячно або в кінці навчального року.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди встановили, що позивача було призначено викладачем за рахунок платних послуг, умови оплати праці були визначені у колективному договорі, яким передбачено, зокрема преміювання за вичитані години понад норму, та як встановлено судом відповідні премії були виплачені позивачу, вичитані години понад норму оплачені. Жодних належних та допустимих доказів про те, що позивача було призначено куратором групи ОБ-2, зокрема наказу про таке призначення, та на нього покладено обов`язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями матеріали, справи не містять.

За таких обставин, встановивши, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівника, вичитані години понад норму оплачені роботодавцем, докази про те, що позивача було призначено куратором групи та на нього покладено обов`язок завідування навчальними кабінетами чи лабораторіями, відсутні, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 7 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У зв`язку із наведеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відступу від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року в справі № 569/9945/16-ц (провадження № 61-26452св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права, та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника.

У приватному праві, частиною якого є трудове право, недійсність може стосуватися або «вражати» різноманітні договори, не є винятком й колективні договори. При цьому для трудового законодавства є характерним, з урахуванням того, що імперативні норми гарантують не тільки мінімальні соціально-трудові стандарти, але і визначають підстави нікчемності договорів (їх умов) у сфері праці. В частині другій статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачений спеціальний випадок нікчемності умови колективного договору у разі, коли відповідна умова погіршує порівняно з чинним законодавством становище працівника.

У трудовому законодавстві не містяться правила, які мають засовуватися при тлумаченні того чи іншого колективного договору, а тому з врахуванням принципів, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо його дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, за умови, що положення колективного договору не погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівників. У випадку, якщо колективним договором передбачена виплата, яка за своєю сутністю та підставою нарахування є доплатою за певні умови та характер праці (зокрема - за години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження) і яка передбачена нормами позитивного права, то неправильна назва такої виплати «премією» нічого не змінює у її правовому режимі, вона все одно підлягає виплаті в обов`язковому порядку за наявності законних підстав для її здійснення.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, чи необхідно попереджати керівника державного підприємства про звільнення. 

Також Верховний суд нагадав, коли відсутність на роботі не є прогулом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.