Чи можна провести огляд найманого житла за згодою власника, але за відсутності згоди користувача

Проведення огляду частини житла, що перебуває у наймі, за згодою його власника, але за відсутності згоди користувача, є безумовним порушенням права цієї особи на недоторканість житла, що має наслідком недопустимість доказів, здобутих під час цієї слідчої дії. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 346/7477/13-к.

 Вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК. Ухвалою апеляційного суду зазначений вирок залишено без змін. У касаційній скарзі захисник посилається на те, що апеляційний суд залишив без уваги аргументи щодо недопустимості конкретних доказів, покладених в основу обвинувального вироку, які підлягали обов’язковій ретельній перевірці під час апеляційного розгляду. Зокрема, захисник в апеляційній скарзі наголошував на визнанні недопустимим доказом протоколу огляду місця події, що фактично є обшуком житла ОСОБА_1, оскільки дозволу на його проведення останній не давав та відсутня ухвала слідчого судді щодо дозволу на проведення цієї слідчої дії. До того ж протокол огляду місця події не міг складатися за місцем проживання ОСОБА_1 у м. Коломиї, адже подія злочину відбулася у селі Коломийського району. У зв’язку з цим наполягав на визнанні недопустимими й похідних доказів, отриманих внаслідок проведення цієї незаконної слідчої дії, – відповідних речових доказів, деяких висновків експертиз тощо.

Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою не перевірив доводи захисника, вичерпних, аргументованих та чітких відповідей на них не дав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилалася сторона захисту, щодо допустимості відповідних доказів, натомість повторно перерахував ці докази в ухвалі апеляційного суду як такі, що, на думку суду апеляційної інстанції, підтверджують винуватість особи.

ВС встановив, що колегія суддів апеляційного суду визнала твердження захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 в апеляційних скаргах про те, що протокол огляду місця події є неналежним та недопустимим доказом, оскільки слідчий фактично проводив обшук без наявності у нього на те правових підстав, тобто ухвали слідчого судді, безпідставними.

При цьому колегія суддів послалась на положення частин 2, 3 ст. 237 КПК, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. Тобто при огляді житла обов’язковою є участь не менше двох понятих, а присутність підозрюваного відповідно до положень ч. 6 ст. 223 КПК є обов’язковою лише у разі проведення слідчої (розшукової) дії за умови, що цю дію ініційовано підозрюваним.

Вказавши, що, як вбачається з протоколу огляду місця події, цей огляд проведений з участю двох понятих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та власника житла ОСОБА_5, в якого ОСОБА_1 винаймав квартиру. Тобто незапрошення слідчим підозрюваного для участі в огляді помешкання не є грубим порушенням кримінального процесуального закону, так як вимогами ч. 3 ст. 237 КПК не передбачено чіткої вказівки про обов’язкову участь підозрюваного при проведенні огляду, а зазначено тільки, що для участі такого огляду може бути запрошений підозрюваний.

Разом з тим такі висновки колегії суддів щодо відсутності порушень вимог процесуального закону є невмотивованими, оскільки стороною захисту наголошувалось не його проведення за відсутності підозрюваного, а саме на проведенні обшуку житла без правової на те підстави, оскільки, незважаючи на те, що ОСОБА_5 є власником всієї квартири, він не мав права давати дозвіл на огляд тієї частини помешкання, яку винаймав на той час ОСОБА_1, тому проведення цієї слідчої дії без ухвали слідчого судді чи дозволу особи, яка на правових підставах фактично користувалась цим помешканням, було безумовним порушенням права останнього на недоторканість житла.

Зважаючи на те, що під час цієї процесуальної дії вилучено певні речі, які в подальшому були визнані речовими доказами, проведено ряд експертиз, доводи касаційних скарг щодо необхідності надання належної оцінки похідним доказам, отриманим внаслідок проведення цієї процесуальної дії, є обґрунтованими. За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, тобто такими, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Раніше ВС висловився щодо оскарження ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також «Судово-юридична газета» писала, коли слідчий експеримент має розцінюватися як повторний допит і не може мати в суді доказового значення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.