Оголошення обвинуваченого в розшук не свідчить про те, що він ухиляється від досудового розслідування: ККС ВС

Підставою для зупинення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності може бути виключно вчинення обвинуваченим умисних дій, які спрямовані на ухилення від досудового розслідування і суду (ч. 2 ст. 49 КК). Оголошення обвинуваченого в розшук, власне, не свідчить про те, що він ухиляється від досудового розслідування. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 204/4728/15-к.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162 (злочин невеликої тяжкості) та ч. 2 ст. 296 КК (злочин середньої тяжкості), які були вчинені 09.08.2013.

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказані злочини відповідно до ст. 49 КК становить 3 і 5 років.

На момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачений законом строк давності притягнення їх до кримінальної відповідальності за ці злочини сплинув.

Підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.

Як вбачається зі змісту судових рішень та з матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого від 13.09.2014 підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було оголошено у розшук, а 15.10.2014 кримінальне провадження щодо них було зупинено, після чого постановою слідчого від 06.11.2014 було відновлено. Підставою для такого рішення стало те, що повідомлення про підозри щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складені відповідно 15.07.2014 та 04.08.2014, не було вручено у строки, передбачені ст. 278 КК. Водночас матеріали провадження не містять відомостей про вжиття заходів для вручення їх у спосіб, передбачений КПК, для вручення повідомлень, а також доказів належного здійснення викликів підозрюваних у кримінальному провадженні до органів досудового розслідування. Водночас у цих матеріалах містяться дані щодо повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про підозру 06.11.2014 після відновлення досудового розслідування. Як установлено судом першої інстанції, слідчому було достовірно відоме місце роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_2, втім будь-яких заходів для виклику за місцем їх роботи також не було вжито. Обвинувачені, згідно з дослідженими матеріалами, вели звичайний спосіб життя, постійно користувався одним і тим самим телефонним номером, а також навчалися на курсах водіння та отримали посвідчення на право керування мотоциклом. А тому висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства, а зупинення досудового розслідування у зв’язку з їх розшуком саме по собі не свідчить про ухилення від слідства, є обґрунтованим. Вочевидь, суд першої інстанції не вбачав ознак ухилення від суду й у процесуальній поведінці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час судового розгляду, через яку відкладалися судові засідання та було накладено грошове стягнення на них.

Колегія суддів дійшла висновку, що зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК у такому випадку має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Раніше ми розповідали, чи завжди опір поліцейському є неправомірним: що думає ККС.

Також ВС вказав на важливі аспекти щодо початку перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.