В яких випадках передача на поруки трудовому колективу не застосовується

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки трудовому колективу не застосовується, якщо судом не встановлено, чи спроможний трудовий колектив, у якому обвинувачена особа упродовж тривалого часу обіймала керівну посаду, здійснювати щодо неї заходи виховного характеру, виходячи з її посадових обов’язків із виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій. Про це зазначив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи №621/3213/19.

Виходячи із положень закону, закріплених у ст. 47 КК України, питання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов'язком суду, і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без практичного застосування до неї, передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу.

При цьому, судом мають бути належним чином перевірені всі обставини справи, а ухвалене рішення обґрунтованим.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції захисником та обвинуваченою заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з передачею обвинуваченої на поруки трудовому колективу на підставах, визначених ст. 47 КК України, та долучено таке клопотання разом з протоколом загальних зборів трудового колективу районної державної адміністрації та відділу освіти районної державної адміністрації.

Трудовим колективом було прийнято рішення взяти ОСОБА_1 на поруки та взяти на себе обов'язок здійснювати щодо неї заходи виховного характеру, контроль за виконанням своїх безпосередніх трудових обов'язків, додержання нею правил громадського співжиття в побуті та громадських місцях і повідомляти уповноважені органи про будь-які випадки ухилення ОСОБА_1 від заходів виховного характеру.

Суд першої інстанції, задовольняючи заявлене клопотання, звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2  ст. 367 КК України у зв'язку з передачею її на поруки колективу відділу освіти на підставі ст. 47 КК України.

Разом із тим, місцевим судом, належним чином не з'ясовано, чи буде здатний трудовий колектив відділу освіти здійснювати заходи виховного характеру, виходячи із покладених на неї посадових обов'язків з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та чи взагалі доцільно у цьому випадку застосування щодо неї такого виду звільнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, місцевим судом необґрунтовано звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 47 КК України, та закрито кримінальне провадження.

Отже, суди допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, що відповідно до вимог ст. 438 КПК України є підставами для скасування таких рішень.

За викладених обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Раніше ми розповідали, що Велика Палата ВС відступила від попередніх висновків щодо звільнення працівника у період непрацездатності.

Також «Судово-юридична газета» писала, чи є надання останнього слова без присутності захисника істотним порушенням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.