Судді КЦС ВС розповіли про проблемні питання правозастосування у цивільному судочинстві

19 листопада 2020 року відбувся загальноукраїнський семінар для суддів місцевих загальних та апеляційних судів «Проблемні питання правозастосування  у цивільному судочинстві. Судова практика та висновки Верховного Суду». Про це повідомляє пресслужба ВС.

Судді Касаційного цивільного суду у складі ВС прочитали в онлайн-режимі лекції на актуальні теми з використанням презентацій.

Секретар Пленуму ВС, секретар Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС к. ю. н., доцент Дмитро Луспеник прочитав лекцію «Новелізація цивільного процесу: вплив на судову практику». Він зазначив, що 15 грудня 2020 року виповниться три роки від дня набрання чинності новим ЦПК України, тож варто проаналізувати, як новели кодексу вплинули на судову практику.

Суддя, який брав безпосередню участь у розробленні нового ЦПК України, зауважив, що концептуальні новації, застосовані в кодексі, підказала практика, зокрема Європейського суду з прав людини, а також країн зі сталою демократією.

Дмитро Луспеник зауважив, що новий ЦПК України містить понад 100 концептуальних новел, які було важко застосовувати, зокрема й тому, що суди мали небагато часу на підготовку до застосування норм нового процесуального закону. «Але судова практика показала, що в нас надзвичайно досвідчені судді, тож судова система навчилася долати неузгодженості законодавства», – сказав доповідач.

Також він висловив переконання, що реформа процесуального законодавства дала змогу підвищити ефективність цивільного судочинства та узгодити його з міжнародними стандартами, і наголосив, що в основу нового кодексу були покладені ідея фундаменталізації прав людини та забезпечення доступності правосуддя.

Суддя КЦС ВС к. ю. н. Ірина Воробйова виступила із доповіддю «Окремі аспекти застосування норм, які регулюють  правовідносини у сфері спільної сумісної власності». Вона звернула увагу на деякі проблемні питання, що виникають під час судового розгляду справ відповідної категорії.

Доповідачка зазначила, що право спільної  власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Ірина Воробйова звернула увагу на постанову КЦС ВС від 4 вересня 2019 року  у справі № 591/5205/17 (провадження № 61-48103св18), у якій зазначено, що учасники спільної часткової власності мають право на частку у праві власності на майно, а не на саму частку в майні.

Зменшення майна внаслідок його пошкодження спричинює наслідки щодо всіх співвласників, а не одного чи кількох із них, у таких випадках зменшується об’єкт права власності, а не частки співвласників.

Суддя КЦС ВС Ольга Ступак розповіла про правові позиції Верховного Суду у справах про спадкування. Вона зауважила, що це складна категорія справ, і навела слова швейцарського письменника Йоганна Каспара Лафатера: «Ніколи не кажіть про те, що ви знаєте людину, якщо ви не ділили з нею спадок».

Доповідачка приділила увагу питанню визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. У своїй презентації вона проаналізувала постанови, у яких Верховний Суд визначив відповідний додатковий строк, та постанови, якими відмовлено у його визначенні, а також навела міркування, з яких у кожному випадку виходив Суд в оцінці обставин справ.

«Під час вирішення цього питання завжди важливою є оцінка обставин, чи вони поважні, чи ні», – сказала Ольга Ступак. Також вона додала, що раніше суди в більшості випадків визначали додатковий строк на прийняття спадщини. 4 листопада 2015 року Верховний Суд України уточнив позицію з цього питання, додавши один висновок, який докорінно змінив практику. А саме ВСУ вказав, що для визначення відповідного додаткового строку мають існувати об’єктивні непереборні обставини, які перешкодили спадкоємцю своєчасно подати заяву про прийняття спадщини (справа № 6-1486цс15).

Суддя КЦС ВС к. ю. н., доцент Наталья Сакара присвятила доповідь таким новелам ЦПК України, як малозначні справи, спрощене позовне провадження та зловживання процесуальними правами.

Вона наголосила, що під час вирішення питання про малозначність справ треба звертати увагу на всі позовні вимоги в заяві. Наприклад, справа про розірвання шлюбу є малозначною в силу закону лише тоді, коли заявляється вимога немайнового характеру. Якщо ж у позові одночасно об’єднуються вимоги про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, то така справа не є малозначною в силу прямої вказівки в законі, однак може бути визнана судом малозначною як справа незначної складності, водночас треба враховувати вартість майна. «Законодавець не передбачив, що малозначними можуть бути окремі вимоги, малозначною може бути лише справа», – сказала доповідачка.

Суддя зауважила, що не можна ототожнювати поняття «малозначні справи» і «спрощене позовне провадження». Оскільки в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються як малозначні справи, так і деякі інші. Слід також розрізняти спрощене позовне і окреме провадження, оскільки в першому випадку є спір, а в другому – немає.

Крім того, Наталія Сакара навела практику, в якій Верховний Суд встановив наявність фактів зловживання процесуальними правами. Зокрема, минулого року Велика Палата ВС ухвалила дві постанови, в яких указала, що використання нецензурної лексики та образливих слів є зловживанням. Також зловживанням може бути визнано поведінку сторін, які вибірково отримують процесуальні документи, умисно не отримують поштових відправлень суду та ін.

Суддя КЦС ВС д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України Сергій Погрібний виступив із доповіддю «Визначення способу захисту цивільних прав  та інтересів».

Він зазначив, що і в науці, і практиці виділяють такі категорії, як «належний спосіб захисту», «ефективний спосіб захисту» і «правомірний спосіб захисту». При цьому ВСУ оперував саме категорією належності способу захисту. Натомість сьогодні, за словами доповідача, судова практика повільно відмовляється від цієї категорії, яка не є достатньо змістовною, й застосовує таких два поняття, як «ефективний спосіб захисту» і «правомірний спосіб захисту».

Сергій Погрібний відзначив тенденцію вважати, що категорія «ефективний спосіб захисту» не охоплює усіх аспектів правильного, правомірного, належного спосоів захисту. На його думку, передусім необхідно говорити про застосування саме правомірного способу захисту. «Право виступає мірилом, яке визначає, чи правильно суд застосував той спосіб захисту, про який просить сторона», – сказав він.

Також доповідач відповів на запитання слухачів. Зокрема, чи може суд за власною ініціативою застосувати спосіб захисту, який є ефективним, якщо сторона про це не просить. Він зазначив, що однією із засад цивільного судочинства є принцип диспозитивності, тому суд не може сам конструювати способів захисту, які не передбачені ані законом, ані договором. Вимога про застосування ефективного способу захисту має бути сформульована в позовній заяві, а також у ній має бути обґрунтовано її застосування; сторона повинна довести, що застосування усіх способів захисту у спірних правовідносинах, передбачених як законом, так і договором, не в змозі призвести до відновлення її порушеного права, а відповідно, існують підстави для застосування іншого ефективного способу захисту.

Суддя КЦС ВС к. ю. н, доцент Руслан Лідовець виступив із доповіддю на тему «Відшкодування моральної шкоди: деякі особливості розгляду цивільних справ». Зокрема, він звернув увагу на нормативне регулювання відшкодування моральної шкоди та зазначив, що досить багато відповідних норм міститься в ЦК України, такі норми передбачені іншими нормативно-правовими актами: законами України «Про захист прав споживачів», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення» та ін.

Водночас доповідач зауважив, що моральна шкода характеризується дуже широким спектром ознак та рис, і це не дає змоги сформулювати визначення, яке б охопило абсолютно всі ці аспекти. Багато науковців погоджуються, що немає можливості визначити поняття моральної шкоди чітко й повно, тому ст. 23 ЦК України дає лише перелік проявів моральної шкоди, і можемо говорити, що цей перелік не вичерпний.

Руслан Лідовець звернув увагу також на постанову Пленуму ВСУ ще від 1995 року, в якій зроблено спробу дати визначення поняття «моральна шкода».

Презентація Дмитра Луспеника:

Презентація Ірини Воробйової:

Презентація Ольги Ступак:

Презентація Наталії Сакари:

Презентація Сергія Погрібного:

Також «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловися щодо правил виключної підсудності відносно нерухомого майна.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.