Оскарження договору поставки: практика КГС ВС

Покупець своїми діями щодо прийняття товару, підписання товаророзпорядчих та бухгалтерських документів згідно договору, частковою оплатою товару за спірними накладними, а також поданням податкової звітності з урахуванням зміненої сторонами ціни товару, фактично визнає свої зобов’язанням перед постачальником.  На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 914/2236/18.

В процесі формування замовлення на поставку кожної партії товару між уповноваженими представниками сторін відбувалися переговори та домовленості, в тому числі в електронному вигляді, які в кінці завершувалися саме формуванням замовлення з боку позивача за зустрічним позовом, яке направлялося на адресу постачальника із чітким зазначенням в ньому кількості необхідного товару та його конкретної ціни, за яку в подальшому і відпускався товар.

Крім того, слід зазначити, що в силу частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. З урахуванням встановлених обставин, зокрема, прийняття відповідачем за зустрічним позовом товару та його часткову оплату зустрічні позовні вимоги зобов’язати привести усі первинні документи по поставках партій товару згідно видаткових накладних у відповідність до умов договору поставки задоволенню не підлягають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що при зміні ціни товару покупець та постачальник не підписували нової цінової Специфікації у відповідності до наведених вище умов договору. Водночас вказали, що таке відступлення від умов договору в частині письмового оформлення ціни товару мало місце за домовленістю двох сторін. Перед поставкою кожної партії товару між сторонами відбувалися переговори та листування, в тому числі електронним способом, як це узгоджено умовами договору, на підтвердження чого в матеріали справи надано скріншоти електронного листування між сторонами договору. Зміст скріншотів у сукупності з іншими матеріалами справи свідчить про те, що від представника покупця (відповідача за первісним позовом) надходило на електронну пошту постачальника сформоване замовлення із зазначенням кількості товару та ціни, за якою покупець готовий його прийняти. Подальше прийняття товару за погодженими в електронному листуванні цінами підтверджено видатковими накладними, які фіксують факт отримання товару та є первинними бухгалтерськими документами, що підписані сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару. Також судами правомірно враховано, що сторонами підписувалися акти звірки взаєморозрахунків за договором поставки. Зокрема, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, у якому відповідач за первісним позовом визнав свою заборгованість у розмірі 1 342 032,54 грн, стягнення якої є предметом даного спору. Крім того, судами досліджувалося питання оплати за договором та установлено, що на виконання своїх зобов’язань відповідачем частково проводилася оплата згідно договору та підписаних сторонами накладних зі зміненою ціною товару. Судами також враховано систематичне віднесення відповідачем (покупцем) витрат зі сплати ПДВ за спірними накладними до податкового кредиту.

Верховний Суд зазначив, що всі вищевказані у сукупності докази свідчать про волевиявлення покупця (відповідача) щодо узгодження сторонами зміни ціни товару та визнання зобов’язання по кількості та якості.

Наведені у касаційній скарзі аргументи скаржника, які зводяться до прохання суду касаційної інстанції надати повторну оцінку таким доказам, колегією суддів відхиляються з огляду на обмеження повноважень суду у цій частині.

Колегія суддів відхиляє також доводи касаційної скарги в частині того, що до матеріалів справи долучено лише роздруківки, сформовані як витяги з електронних листів, завірені печаткою.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Тому у цьому випадку скаржник помилково ототожнював поняття електронного документа та надсилання електронної копії письмового документа засобами електронного зв’язку, який можливо б було надати у письмовій формі.

При аналізі інших доводів скаржника щодо змісту рішень судів попередніх інстанцій Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні «Трофимчук проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Суд вважає, що в іншій частині подана касаційна скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що КГС ВС роз’яснив зміст поняття «стадія продажу майна».

Також ми писали про обрання ефективного способу захисту порушених прав: практика Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.