Підстави подання касаційної скарги: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом особи до Головного управління ДФС України в Одеській області у справі №420/4562/19 про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення в частині та висновку службового розслідування в частині.

Обставини

12 травня 2020 року Головне управління ДФС України в Одеській подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року.

Зі змісту судових рішень у справі № 420/4562/19 вбачається, що позивач проходив службу на посаді, що у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, аналізуючи зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивача безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Такого висновку суд дійшов, перевіряючи та надаючи правову оцінку доказам у справі, зокрема поясненням позивача та документам, наданим під час проведення службового розслідування.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДФС в Одеській області не виклало передбачені нею обставини, що свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування ним норм матеріального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду.

Інші аргументи ГУ ДФС в Одеській області та інші доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Частиною першою статті 341  КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

Ухвалив

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом особи до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення в частині та висновку службового розслідування в частиніповернути особі, яка її подала.
2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.