КГС ВС роз’яснив, чи впливає поділ земельної ділянки на можливість захисту прав

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі №917/130/18 зупинено провадження за апеляційною скаргою ФОП Стецишина О. М. на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.05.2019 до набрання законної сили рішенням суду у справі №917/751/19. Про це повідомляє Центр дослідження судової практики на своїй сторінці в Fаcebook.

Аргументуючи ухвалу, апеляційний господарський суд зазначив, що до моменту вирішення спору у справі №917/751/19 про правомірність або неправомірність скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровим номером 5322481700:06:000:0243, неможливо повно та всебічно розглянути справу №917/130/19, оскільки поновлення права оренди можливе за наявності сформованої земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання про зупинення провадження у цій справі.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, — до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 ГПК України).

Як неможливість розгляду зазначеної справи потрібно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, — у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі №922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі №917/131/19.

Крім цього, варто зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі потрібно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.05.2019 у справі №904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі №917/131/19.

Як свідчать матеріали справи, зупиняючи провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду в іншій справі №917/751/19, апеляційний господарський суд виходив із того, що предметом розгляду у справі №917/130/19 є поновлення договору оренди від 01.12.2011 та визнання укладеною додаткової угоди до нього. Об’єктом оренди за зазначеним договором є земельна ділянка, кадастровий номер 5322481700:06:000:0243.

При цьому у справі №917/751/19 розглядаються позовні вимоги ФОП Стецишина О. М. до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0243 площею 38,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та поновлення у Державному земельному кадастрі запис про цю земельну ділянку шляхом поновлення запису у Поземельній книзі, яка є предметом договору оренди від 01.12.2011 у справі №917/130/19.

Апеляційний господарський суд зауважив, що з метою всебічного та повного розгляду справи №917/130/19 по суті, прийняття законного та обґрунтованого рішення необхідно встановити обставини, які є предметом судового розгляду у справі №917/751/19, що перебуває на розгляді у Господарському суді Полтавської області, а тому до моменту вирішення спору у справі №917/751/19 про правомірність або неправомірність скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 5322481700:06:000:0243 (припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0243 шляхом її поділу), неможливо повно та всебічно розглянути справу №917/130/19, оскільки поновлення права оренди можливе за наявності сформованої земельної ділянки як об’єкта цивільних прав.

Поряд із цим, переглядаючи справу №922/2723/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень" до Зміївської районної державної адміністрації Харківської області та Фермерського господарства "Єва-Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів — Головне управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду (пункт 7.36 постанови від 01.10.2019) дійшла висновку, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, із присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 56).

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність об'єктивної неможливості розглянути справу №917/130/19 до вирішення іншої справи №917/751/19, оскільки поділ земельної ділянки не впливає на можливість захисту прав, за захистом яких звернувся позивач у цій справі, якщо суд дійде висновку, що право існує і було порушено, а питання, яке є предметом дослідження у справі №917/751/19, зокрема законність поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5322481700:06:000:0243, не є таким, до вирішення якого саме у тій справі неможливо вирішити спір про поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі, а саме шляхом поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди.

Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №917/751/19 апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №917/130/19.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 20.06.2019 у справі №910/12694/18 і від 17.12.2019 у справі №917/131/19.

Наведеного суд апеляційної інстанцій не врахував, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №917/130/19 до вирішення іншої справи №917/751/19, порушивши при цьому положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України. Крім цього, необхідно зауважити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.

Із повним текстом постанови КГС ВС від 23.01.2020 №917/130/19 можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що КГС ВС нагадав ознаки фіктивного правочину.

Також ми повідомляли, який порядок повернення помилково переведених коштів: роз’яснення КГС ВС.

Додамо, що КГС ВС роз’яснив, за яких умов особа може бути виключена з ТОВ.

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу, щоб тримати руку на пульсі інформаційної картини дня.