В’язниці та колонії мають зважати на психологічні проблеми арештантів, — ЄСПЛ

Адміністрація установи виконання покарань, застосовуючи силу до ув’язненого, який порушував порядок, не врахувала його психічного стану через спробу суїциду, а відтак перевищила допустиму межу фізичних та моральних страждань. Про це повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «J.M. проти Франції» (заява №71670/14). 

J.M., який відбував покарання та очікував на переведення до іншої в’язниці, навмисно порізав собі передпліччя. Коли у медичному крилі установи відмовилися направити ув’язненого до психіатричного відділення лікарні, J.M. відмовився повертатися до камери.

З огляду на насильницьку поведінку, начальник в’язниці вирішив перевести ув’язненого в крило для покарань. Після подальших інцидентів та нових обговорень, J.M. помістили в окремій камері, де він уночі підпалив папери. Наглядачі загасили пожежу водою із шлангу, а промоклого J.M знову перевели у крило для покарань.

Наступного дня під час перевезення до іншої в’язниці J.M. помістили під нагляд трьох наглядачів. Його ноги були зв’язані стандартними обмежувачами і були надягнуті наручники. Оскільки він був лише у футболці, тюремний наглядач дав йому простирадло для того, щоб він вкрився. Після прибуття на нове місце J.M. був практично оголений. На обличчі, шиї та грудях рясніли синці. Він стверджував, що зазнав насильства від тюремних наглядачів.

Внутрішнє розслідування не виявило ознак злочину і було припинене. Але слідчий дійшов висновку, що тюремний наглядач, відповідальний за переведення, вчинив дисциплінарне правопорушення, залишивши заявника лише в футболці та простирадлі. Наглядача усунули від виконання обов’язків. Загальна інспекція тюремних служб постановила, що той мав дочекатися відкриття магазину одягу у в’язниці та видати одяг до від’їзду ув’язненого.

J.M. подав скаргу на акти катування з боку осіб, які здійснюють державні повноваження з використанням зброї, та заяву про приєднання до провадження як цивільна сторона. Але суди не знайшли підстав для притягнення до відповідальності.

Тоді J.M. звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник стверджував, що протягом двох днів він зазнав нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження від тюремних наглядачів. Він також стверджував, що не було проведено ефективного розслідування цих подій.

Суд у Страсбурзі, оскільки факт застосування сили не заперечувався, вирішував питання про те, чи була фізична сила, застосована проти заявника, суворо необхідною. Як і національні суди, у ЄСПЛ звернули увагу на те, що заявник перебував у надзвичайно збудженому стані. Разом із тим, J.M. також зазнавав психологічного стресу. Він був особливо вразливим через свої психологічні проблеми (порізана рука) та той факт, що він перебував під вартою. Оцінюючи небезпеку пожежі, Суд зазначив, що інспекція в’язниць сама встановила, що використання пожежного шланга було непропорційним за тих обставин. Використання пожежного шланга, а не вогнегасника, мало затопити камеру. Ця відсутність розважливості викликала промокання ув’язненого та його речей без потреби, що викликало в нього відчуття приниження. Крім того, в різних медичних довідках були зазначені численні синці на тілі. Але причину 18-сантиметрового сліду удушення на шиї заявника так і не було встановлено. Наприкінці, під час перевезення з в’язниці, заявник був одягнений лише у футболку та простирадло. Таке поводження викликало почуття свавілля, неповноцінності, приниження та болю, і демонструвало серйозну неповагу до його людської гідності.

Тому Суд постановив, що заявник зазнав нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження. З цього витікало, що мало місце порушення предметного аспекту статті 3 Конвенції. Також ЄСПЛ постановив, що заявник не користувався перевагами ефективного розслідування, і встановив порушення процесуального аспекту цієї ж статті.

З урахуванням цього було визначено відшкодування моральної шкоди у розмірі 18 000 євро.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «J.M. проти Франції» (заява №71670/14) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ висловився щодо арешту рахунків як заходу забезпечення провадження.

Також ми писали про рішення ЄСПЛ у справі Цаценка та Рябоконя: Україна виплатить компенсацію.

До того ж стало відомо, що суди мають враховувати роль влади в ескалації насильства під час мирного протесту.

Крім цього, ЄСПЛ розбирався у справі щодо обмеження свободи вираження поглядів.

Додамо, чи може держава стягнути з особи помилково виплачену пенсію.