Суди мають враховувати роль влади в ескалації насильства під час мирного протесту, — ЄСПЛ

Національні суди звинувачували протестувальників у насильстві, проте вони не оцінили відповідальність органів влади в ескалації конфлікту під час мітингу, який на початковому етапі мав мирний характер. На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» (заява №75734/12 та дві інші), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Сергій Удальцов був одним із організаторів мітингу, запланованого у Москві на 6 травня 2012 року, проти передбачуваних сфальсифікованих парламентських та президентських виборів. Мітинг повинен був відбуватися на декількох вулицях Москви та закінчитися зустріччю на території, що включала парк на Болотній площі та набережну Болотної.

У день маршу, в якому взяли участь тисячі осіб, протестувальники виявили, що поліція перекрила площу, залишивши доступ лише до набережної. Лідери мітингу провели коротку сидячу акцію протесту, а інші учасники тим часом намагалися прорватися через оточення навколо площі. Врешті поліція оголосила про завершення мітингу та залучила поліцейський підрозділ для придушення спротиву. Протистояння між демонстрантами та поліцією завершилися арештом лідерів протесту.

Органи влади розпочали розслідування масових заворушень. Удальцова помістили під домашній арешт з лютого 2013 року до його засудження в першій інстанції в липні 2014 року.

Леонід Развозжаєв, який на той час був помічником депутата Держдуми, в жовтні 2012 року поїхав до Києва, де він планував подати заяву про надання притулку. Він стверджував, що його викрали невідомі люди, заштовхнули в мікроавтобус і проти його волі відвезли в Росію, де його змусили зізнатися в тому, що він склав план політичного заворушення і насильства.

У липні 2014 року Удальцов і Развозжаєв були визнані винними в організації масових заворушень та засуджені до чотирьох з половиною років позбавлення волі. Оскарження також не мало успіху.

Удальцов і Развозжаєв звернулися до ЄСПЛ. Зокрема, вони посилалися на порушення прав, гарантованих статтею 10 (свобода вираження поглядів) та статтею 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також Развозжаєв, відповідно до статті 3 (заборона катування і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 5 (право на свободу та безпеку), скаржився на викрадення.

Суд у Страсбурзі зауважив, що сидячий страйк протестувальників розпочався через несподівану зміну місця проведення мітингу. Органи влади не доклали достатньо зусиль для спілкування з організаторами. Також не було підтверджено, що прорив через оточення поліції був бажаним для організаторів результатом.

Водночас було визнано, що деякі з протестувальників сприяли виникненню сутичок з поліцією та погіршенню мирного характеру зібрання. Зокрема, Развозжаєв керував групою осіб під час прориву через оточення поліції, що підтвердили свідки. І це призвело до ескалації насильства та спричинило початок сутичок. Відтак, його дії не підпадали під поняття «мирне зібрання», а тому скаргу відповідно до статті 11 Конвенції було відхилено.

На відміну від нього, Удальцов не проявляв жодних насильницьких намірів у своєму заклику до сидячого страйку. Суд зазначив, що він був засуджений за організацію масових заворушень, оскільки також був відповідальним за протистояння між протестувальниками і поліцією на Болотній площі як частину плану розгорнути протест поза межами дозволеної території і створити довготривалий табір протесту.

Високі судді також зробили висновок, що органи влади самі несли певну відповідальність за ситуацію, хоча в рішеннях національних судів не було жодної спроби вивчити рівень цієї відповідальності за події на площі.

Через суворість покарання, накладеного на Удальцова, разом з відсутністю оцінки судами відповідальності органів влади, не було дотримано умови засудження пропорційно переслідуваній законній меті запобігання заворушень або злочинів та захисту прав інших осіб. Тому мало місце порушення статті 11.

У частині викрадення Развозжаєва ЄСПЛ встановив: не існувало доказів того, що викрадачі діяли від імені уряду Росії, або того, що органи влади України були залучені до його повернення до Росії. Втім, скарга не була безпідставною і жодна з держав не вжила необхідних заходів для розгляду справи, що викликало порушення процесуальних гарантій статей 3 і 5 обома країнами.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» (заява №75734/12 та дві інші) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ висловився щодо арешту рахунків як заходу забезпечення провадження.

Також ми писали про рішення ЄСПЛ у справі Цаценка та Рябоконя: Україна виплатить компенсацію.