Підтвердження удаваності договору дарування: постанова КЦС ВС

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 235 ЦК України визначається, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 липня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було нотаріально посвідчено договір дарування, згідно умов якого ОСОБА_3 відчужила на користь ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру.

На підтвердження удаваності зазначеного договору дарування ОСОБА_1 надано суду розписку від 31 березня 2017 року від ОСОБА_3 (а. с. 113), у якій зазначено, що за квартиру , вона отримала від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 22 000 доларів США.

Доводи касаційної скарги про те, що дана розписка не є належним доказом у справі, у розумінні статті 77 ЦПК України, та прийнята судом з порушенням процесуальних норм не заслуговують на увагу, оскільки розписка безпосередньо стосується обставин справи, підтверджує факт передачі коштів і, відповідно, встановлює, що істотною умовою договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , була ціна договору.

Встановиши факт перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій правильно визнали право власності на квартири за ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності не беруться до уваги, оскільки судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що він дізнався про порушення свого права лише в 2017 році, при розірванні шлюбу, а тому не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Також ці доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Із постановою КЦС ВС від 08.08.2019 № 676/2027/17 (61-10216св19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, хто може оскаржити рішення про арешт майна.

Крім того, КСУ розглядав конституційність Закону «Про іпотеку».

Також ми писали, у скільки обійдеться однокімнатна квартира в Києві. Найдешевше в березні продали однокімнатну квартиру площею 22 м² на вул. Тулузи в Святошинському районі столиці — житло коштувало $19 тиc.