Неможливість апеляційного оскарження рішення про скасування арешту майна: постанова ККС ВС

В аспекті положень ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.

Рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження та про повернення скарги можуть бути ухвалені на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а в разі оскарження ухвали слідчого судді — під час вирішення питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги на таке рішення.

Якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді — після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу прокурора, який просив скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді місцевого суду. Останньою було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді цього ж суду на транспортний засіб, повернений власнику.

Як зазначається в ухвалі ОП ККС ВС, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку ст. 173 цього Кодексу. При цьому КПК України не передбачає можливості оскарження ухвал слідчого судді, прийнятих у порядку ст. 174 цього Кодексу, зокрема про скасування арешту майна.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, а повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Саме тому до визначеного в ст. 309 КПК України переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець включив ухвали про арешт майна або відмову в ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.

Крім того, в ухвалі ОП ККС ВС зазначено, що згідно зі ст. 422 КПК України суддя-доповідач, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали і не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Така апеляційна скарга розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду.

Зазначений порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не передбачають прийняття окремого рішення щодо відкриття апеляційного провадження, однак призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги формально вказує на початок апеляційного розгляду.

Водночас це не виключає можливості застосування положень ч. 4 ст. 399 КПК України на стадії вирішення питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний суд, правильно встановивши, що апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню, прийняв ухвалу не про закриття апеляційного провадження, а про повернення апеляційної скарги, що, на думку Верховного Суду, є порушенням норм КПК України, оскільки ухвалу про повернення апеляційної скарги апеляційний суд може постановити лише на стадії відкриття апеляційного провадження (призначення апеляційного розгляду) і тільки з підстав, передбачених ч. 3 ст. 399 КПК України.

Однак з огляду на обставини цієї справи Верховний Суд вважає, що це порушення в такому випадку не є істотним, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість продовження апеляційного розгляду скарги на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, і постановив рішення, яким, по суті, завершив апеляційне провадження. Скасування такої ухвали в будь-якому разі не призведе до перегляду оскарженого рішення слідчого судді, адже під час нового розгляду апеляційний суд все одно повинен буде або відмовити у відкритті апеляційного провадження, або закрити його.

Детальніше з текстом ухвали ОП ККС ВС можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про рішення ВС щодо належної організації дорожнього руху та умов пересування пішохода.

Також ми писали, що при ухваленні постанови інспектор має вказати, який конкретно пункт ПДР порушила особа. Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.